Тема 8

ТУНКЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Таблиця 8.6

Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
/. Створення логічних і дієвих засобів децентралізації влади. 2. Чітка система підзвітності менеджерів підрозділів за прибутки (збитки). 3. Здатність швидко реагувати на зміну умов конкуренції, технології, попиту. 4. Поліпшення координації робіт. 5. Наявність можливостей для підготов­ ки менеджерів стратегічного рівня.	/. Дублювання функцій на рівні корпорації і підрозділу. 2. Збільшення витрат на утримання персоналу. 3. Проблематичність встановлення опти­ мального рівня децентралізації. 4. Автономія підрозділів може блокувати до­ сягнення вигод стратегічного поєднання. 5. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу кор­ порації.

Оскільки виробниче відділення саме виступає центром прибутку, воно здійс­нює не лише фінансовий, а й оперативний контроль за діяльністю підконтроль­них підприємств.

Продуктова організаційна структура широко поширилася в результаті пере­ходу міжнародних фірм до децентралізації управління, коли знання продукту та розвиток виробництва в глобальному масштабі набули першочергового значення.

Регіональний

тип організаційної

структури управління

виробництвом

При використанні регіонального типу ор­ганізаційної структури передбачається, що відповідальність за всю діяльність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіля­ється між самостійними регіональними підроз­ділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничі відділення і бути центрами прибутку, а можуть організовуватися в формі дочірніх компаній і бути центрами прибут­ку та центрами відповідальності.

В обох випадках регіональні підрозділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих компаній у своєму регіоні з всіх видів продукції міжнародної фірми. Очолює такий регіональний підрозділ віце-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації компанії і здійснює свою діяльність у тісному контакті з усіма центральними службами. У деяких компа­ніях регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні управлінців по окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підрозділом та місцевою дочірньою компанією. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також контролюють складання поточ­ного бюджету і знають питання планування, дотримуючись вказівок вищого керівництва компанії та центральних служб. Для більш тісного взаємозв'язку виробничої діяльності підконтрольних компаній деколи призначаються коорди-

натори продукту або спеціальні функціональні служби, які відають питаннями виробництва окремих видів продуктів.

Регіональна структура управління використовується компаніями, які вироб­ляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і конкретного споживача (рис. 8.5 і табл. 8.7).

Таблиця 8.7

Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
/. Створення можливостей пристосуван­ня стратегії до потреб кожного ринку. 2. Перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління. 3. Поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку. 4. Наявність можливостей для підготов­ ки менеджерів стратегічного рівня.	/. Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи. 2. Збільшення кількості рівнів управління. 3. Можливість дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях. 4. Проблематичність формування політики одноманітності 5. Труднощі в координації діяльності по країні та продукту.

Регіональна структура управління діяльністю компаній в цілому зустріча­ється рідко, хоча регіональний принцип управління закордонною діяльністю разом з управлінням по продукту досить поширений.

198

199

Розділ 111

ТУНКЦ1Ї МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 8

ФУНКЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ