Тема 12

УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

А. Основні джерела:

1. Герчикова И.Н. Менеджмент Учебник. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. — 546 с.

2. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом. Навч. посібник. — К.: "Кондор", 2003. — 296 с

3. Мескон MX, Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 800 с.

4. Мистецтво управління персоналом. Таланти і лідери. Книга 1. Бібліотека жур­налу "Управління компанією" / Відповід. ред. Ю. Наврузов, Н. Черепухіна. — К.: Видавництво Олексія Капусти, 2002. — 300 с

5. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу. Навч.-практ. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 311 с

6. Управление персоналом организации. Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 638 с.

7. Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 351 с.

Б. Додаткові джерела:

1. Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер с англ. — М.: Экономика. 1991. — С. 76-108.

2. Борисова Е.А. Оценка и аттестация персонала. — СПб.: Питер, 2003. — 288 с.

3. Виноградський М.Д., Виноградська A.M., Шканова О.М. Організація праці менед­жера: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. — К.: "КОНДОР", 2002. — 518 с.

4. Грейсон Дж.К.-мл., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXIвека: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991. — С. 172-187.

5. Десслер Г. Управление персоналом Учеб. пособие. Пер. с англ. / Под ред. Ю.В. Шленова. — М.: Бином, 1997. — 432 с.

6. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы — СПб.: Питер, 2002. — 512 с: ил.

7. Как добиться успеха: Практические советы деловым людям / Под общ. ред. В.Е. Хруцкого. — М.: Республика, 1992. — С. 481-489.

8. Как работают японские предприятия. Сокр. пер. с англ. / Под ред. Я.Мондена и др. — М.: Экономика, 1989. — С. 97-114.

9. Мерсер Д. ИБМ: управление в самой преуспевающей корпорации мира. — М.: Прогресс, 1991. — С. 90-318.

10. Спивак В.А. Организационное поведение и управление персоналом — СПб.: Изд-во "Питер", 2000. — 416 с.

11. Цветаев В.М. Управление персоналом. — СПб.: Питер, 2002. — 192 с: ил.

Тема 12

_{УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ}

Заступник. — не друга людина, а перша людина на другому місці.

Р. Хен

Зібратися разом — це початок, зберегтися разом — це прогрес, працювати

разом — це успіх.

Г. Форд І

12.1. Групи та їх класифікація. Причини виникненння груп

Існує багато підходів до визначення груп, і майже всі автори підкреслюють, що учасники груп повинні, перш за все, психологічно усвідомлювати існування один одного і конкретну функцію.

Р.Фалмер¹ подає визначення, яке охоплює характеристики, притаманні для більшості тлумачень. Група визначається як двоє або більше людей, які:

1. взаємодіють з кількома або всіма членами групи безпосередньо через ме­режу зв'язків;

2. поділяють одну мету або кілька спільних завдань;

3. керуються нормативною системою поведінки та взаємин;

4. підтримують стабільні рольові стосунки;

5. утворюють підгрупи на основі різних мереж притягання та відштовху-

Інші визначення є більш обмеженими, вужчими і характеризують лише окремі аспекти груп:

276

Фалмер Р. Энциклопедия современного управления (в пяти томах). Т.З. Выполнение как функция управления. — М.: ВИПКэнерго, 1992. — С. 36.

277

Р₀₃₉і_Л [у СОЦІАЛьНО-ПСИХОЛОПЧНІ АСПЕКТИ КЕРІВНИЦТВА

•/ група — це дві особи або більше, які взаємодіють між собою mate, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб;

S група — це певна кількість працівників (з адміністрації, або така, що не належить до управлінського персоналу), яка дотримується певних норм і прагне задовольняти свої потреби досягненням групової мети.

У поданих визначеннях слід звернути увагу на характерні ознаки будь-яких груп:

•ґ наявність спільної мети;

■S взаємний вплив членів групи один на одного та на поведінку групи в цілому,

■/ наявність певних норм поведінки.

Цілком зрозуміло, що менеджери усіх рівнів повинні знати особливості виникнення, функціонування груп і можливі варіанти управління ними, ос­кільки формування груп неминуче і групи суттєво впливають на поведінку всього персоналу організації.

Традиційно виділяють два класи груп:

1. Формальні групи — це такі групи, що створюються за наказом керів­ництва для виконання конкретних виробничих або управлінських функцій. В основу формування таких груп покладено розподіл праці по вертикалі (рівні менеджменту) та по горизонталі (підрозділи, відділи, служби на одному управ­лінському рівні). Прикладом формальної групи є виробнича бригада, будь-який відділ апарату управління, обслуговуючі та допоміжні служби підприємства.

2. Неформальні групи — це такі групи, створення та функціонування яких не передбачалося. Вони виникають спонтанно.

Відмінності механізмів утворення формальних та неформальних груп подано на рис. 12.1 .