11.1. Поняття менеджменту персоналу. Суб'єкт та об'єкт управління

Протягом багатьох років людському чиннику в бізнесі надавалася друго­рядна роль, підпорядкована фінансовим і виробничим завданням компа­нії. Останнім часом таке ставлення почало змінюватися. Актуальною пробле­мою сучасного менеджменту є активізація людських ресурсів для досягнення успіху організації. До причин такої переорієнтації належать проблеми, що ви­никли в розвинутих країнах світу в кінці 1970-х років у зв'язку зі швидкими змінами в технології, економічним та демографічним тиском, зниженням про­дуктивності тощо. Тому важливою теоретичною та практичною проблемою є орієнтація персоналу на досягнення стратегічних завдань організації. Провідні компанії почали успішно інтегрувати своє управління людськими ресурсами в систему стратегічного та тактичного менеджменту. Те, що людські ресурси та стратегічне планування можуть ефективно інтегруватися, доведено такими кор­пораціями, як "Дженерал Електрик", "Екссон", "Чейз", "Дженерал Моторе". Сьогодні вже доведено, що зміна стратегії часто призводить до зміни структури. Але цей аналіз дає лише часткову картину динаміки будь-якої організації. Крім стратегії та структури стан бізнесу визначається і третім елементом: людськими ресурсами. Отже, погляд на проблему докорінно змінився внаслідок потрійної

254

255

Розділ IV

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КЕРІВНИЦТВА

Тема 1 1

МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ

еволюції: навколишнього економічного середовища, підприємства та самої людини.

Значення людського чинника в організації слід розглядати у кількох аспектах:

1. Кількісний аспект: прямі ma непрямі витрата, які охоплюють заробітну плату, кошти на підготовку та маркетинг персоналу, облаштування робочого місця та його постійне вдосконалення тощо.

2. Якісний аспект: пошук людьми постійної роботи, підвищення професійного та культурного рівня найманих працівників, оцінка ними можливостей службового зростання тощо.

3. Стратегічний аспект: турбота керівництва про постійне підвищення кваліфікації працівників, усвідомлення значення людського чинника як елемента конкурентноздатностї.

Однак до останнього часу поняття "менеджмент персоналу" у вітчизняній управлінській практиці було відсутнім, хоча система управління кожною орга­нізацією мала функціональну підсистему управління кадрами та соціальним роз­витком колективу. Основу концепції управління персоналом організації в даний час становить зростаюча роль особистості працівника, знання його мотивацій­них установок, вміння їх формувати та спрямовувати відповідно до завдань, що стоять перед організацією.

Зміни в економічній та політичній системах у нашій країні одночасно мають великі можливості і серйозні загрози для кожної особистості, сталості її існуван­ня, вносять значний рівень невизначеності в життя практично кожної людини.

Менеджмент персоналу в такій ситуації набуває особливого значення, оскільки дозволяє реалізувати, узагальнити цілий спектр питань адаптації інди­віда до зовнішніх умов, врахування чинника особистості у побудові системи управління персоналом організації. Можна виділити три чинники, що вплива­ють на людей в організації:

•/ ієрархічна структура організації, де основний засіб впливу — це відносини влади та підпорядкування, тиску на людину зверху, за допомогою примусу, контролю над розподілом матеріальних благ,

S культура, тобто вироблені суспільством, організацією, групою людей спільні цінності, соціальні норми, установки поведінки, які регламентують дії особистості, спонукають індивіда поводити себе так, а не інакше без видимого примусу;

•/ ринок — мережа рівноправних відносин, заснованих на купівлі-продажу продукції та послуг, відносинах власності, рівновазі інтересів продавця та покупця.

Ці чинники впливу досить складні і на практиці рідко реалізуються окремо. Якому з них надається перевага, такою і є економічна ситуація в організації.

При переході до ринку відбувається повільний відхід від ієрархічного управління, жорсткої системи адміністративного впливу до ринкових відно­син, відносин власності, що засновані на економічних методах. Тому необхід­ним є вироблення принципово нових підходів до встановлення пріоритету цінностей. Головний компонент всередині організації — працівники, а за її межами — споживачі продукції. Необхідно повернути свідомість працюючого до споживача, а не до начальника; до прибутку, а не до марнотратства; до ініціативи, а не до бездумного виконання. Отже, ієрархія відійде на другий план, поступаючись місцем культурі та ринку.

Стосовно поняття "менеджмент персоналу" відомі такі визначення:

1. Управління персоналом — самостійна галузь менеджменту, головною метою якої є підвищення виробничої, творчої віддачі та активності персоналу; орієнтація на скорочення частки та кількості виробничих та управлінських працівників; вироблення та реалізація політики підбору та розміщення персо­налу; вироблення правил прийому та звільнення персоналу; вирішення питань, пов'язаних з навчанням і підвищенням кваліфікації персоналу¹.

2. Управління кадрами — процес планування, підбору, підготовки, оцінки та неперервної освіти кадрів, спрямований на раціональне їх використан­ня, підвищення ефективності виробництва і, в кінцевому результаті, на поліп­шення якості життя².

3. Менеджмент персоналу — це процес вирішення завдань організації шляхом прийому, збереження, звільнення, вдосконалення та належного вико­ристання людських ресурсів³.

На нашу думку, найбільш простим і всеохоплюючим визначенням менедж­менту персоналу може бути адекватний цілям організації вплив на робочу силу.

Отже, діяльність будь-якої організації залежить від конкретних людей. Люди визначають придатність обладнання і технології, встановлюють для себе обсяг функцій, обов'язкових до виконання, пристосовують під свої можливості струк­тури організації. Тому люди є центральним і головним елементом в будь-якій системі управління і в будь-якій виробничій системі.

Людина в організації (виробничій системі) виконує роль керівника (суб'єк­та управління) та виконавця (об'єкта управління). Працівники організації виступають об'єктом управління тому, що вони є продуктивною силою, голов­ним складником будь-якого виробничого процесу. Тому планування, формуван­ня, розподіл, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів на виробництві становить основний зміст менеджменту персоналу і з цієї точки зору розглядається аналогічно до управління матеріально-речовими елементами виробництва. Разом з тим персонал — це, перш за все, люди, які характеризу­ються складним комплексом індивідуальних якостей, серед яких соціально-

Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. — С. 502. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник Кн. I. — К : МЗУУП, 1993. — С.17. Donnelly J.H., Gibson J.L., Ivansevich J.M. Fundamentals of Management, 1987, p. 238.

256

257

Розділ IV

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КЕРІВНИЦТВА