27. Епікуреїзм: атомістика та етика

Епікур засновник епікуреїзму. В основі світу, вважав Епікур, знаходиться величезна кількість атомів, а між ними – така ж безмежна за обсягом порожнеча. Все складається з атомів і визначається їхнім рухом та взаємодією. Завдяки хаотичності їх руху, поряд з необхідністю існує і випадковість, тобто – свобода вибору дій, котрою може скористатися людина. Душу людини Епікур називав другим тілом, яке складається з трьох елементів: вітру, тепла і тонких атомів, котрі і з’єднують її з фізичним тілом. Саме душа людини дозволяє їй відчувати себе і навколишній світ. Метою життя Епікур вважав досягнення так званого спокою душі (атараксії). Цього душевного стану можна досягти при дотриманні двох умов: по-перше, звільнитись від страху, і, по-друге, задовольнити всі необхідні потреби. За Епікуром, є два основних типи страху – страх смерті і страх перед богами. Але смерті, казав Епікур, немає потреби боятись, оскільки душа людини смертна. Що ж до богів, то він не стверджував, що богів немає, навпаки, він вважав, що вони є – безсмертні та блаженні. Вони також складаються з атомів, але на відміну від земних істот володіють здібністю вічно поновлювати свій атомний склад, не допускаючи процесу розпаду. Боги живуть в, тому їм немає справи до того, що відбувається в людському світі, – втручання в нього зруйнувало б їх самих. Таким чином боятися богів тут, на землі, також нерозумно. Але, позбавившись від страху, людина опиняється перед другою проблемою – проблемою задоволення бажань, що у неї виникають. Вище за все Епікур ставив насолоду. Під розкошами Епікур розумів перш за все усунення будь-якої болі та страждання – душевного та фізичного. Проблема насолоди для Епікура полягала в умінні розумно відділити бажання, які необхідно задовольняти, від бажань, які задовольняти не потрібно і навіть шкідливо. Епікур виділив три типи бажань. Перший тип: бажання природні і необхідні, тобто ті, які позбавляють від страждання (наприклад бажання води під час спраги). Другий тип: бажання природні і не необхідні, тобто ті, котрі лише урізноманітнюють насолоди, але не знімають страждання (наприклад розкішний бенкет). Нарешті, третій тип: бажання неприродні, котрі не тільки не усувають біль, але і є плодом гультяйства (наприклад бажання пам’ятника після смерті). Епікур вважав, що необхідно задовольняти лише бажання першого типу, і тоді можна досягти спокою душі.

28. Філософія скептицизму.

Один із засновників третього напряму елліністично-римської філософії – скептицизму – Піррон Елідський .Скептики прагнули у філософствуванні і в житті досягти атараксії, тобто спокою душі. Світ зачіпає нас, світ турбує наш розум і наші почуття, змушує їх напружено працювати в пошуках істини, в пошуках визначення, що є добро, а що – зло, що є благо, а що – ні, що є краса, а що – потворність. Але чи під силу це людському розуму та почуттям? Ні, не під силу – так вважали скептики, і тому для досягнення душевної рівноваги необхідно відмовитись від усіляких спроб дізнатись, зрозуміти, усвідомити. Скептики намагались пояснити і навіть довести правомірність своїх сумнівів відносно здібностей людини до пізнання. Піррон створив цілу низку з десяти доказів, або десяти тропів. Перший троп: у всіх, і у людей, і у тварин чуттєві органи індивідуальні і по-різному визначають свої відчуття. Другий: у кожної людини свої власні схильності та переваги. Третій: різні органи чуття однієї людини дають цілком різні уявлення про речі (яблуко для зору жовте, для смаку – солодке, для нюху – духмяне). Четвертий: наші почуття і наше сприйняття змінюються в залежності від нашого стану (сон, безсоння, молодість, старість та ін.). П’ятий: в залежності від виховання, звичаїв у нас у всіх різні уявлення про добро і зло, про прекрасне і потворне, про істинне та хибне, про богів тощо. Шостий говорить про те, що всі речі та елементи, з яких вони складаються, змішані таким чином, що ми не можемо розділити їх і виділити в чистому вигляді (так камінь, важкий у повітрі, у воді набагато легший – і незрозуміло, чи то він легкий, а у повітрі важчає, чи то він важкий, а у воді легшає). Сьомий: наше уявлення про речі залежить від того, з якого положення, з якої відстані ми їх сприймаємо (те, що близько велике, здалека здається малим). Восьмий: в залежності від якості і кількості одні і ті ж речі по-різному впливають на нас (їжа в малій кількості дає сили, а у великій – наводить млость). Дев’ятий: одні події відбуваються часто, а інші – рідше, тому і можливості їхнього пізнання різні та інтерес до них різний – одні речі звичні, інші незвичні. Десятий троп: всі поняття, якими оперує наша думка, є відносними – день-ніч, низ-верх – тобто створені не природою, а нашою ж думкою. А все, що є відносним, – не пізнається саме собою.Такою є сутність скептичної філософії – нічого пізнати неможливо, адже одне не більше, ніж інше.