8. Неортодоксальні даршани Стародавньої Індії(настика)

1. Джайнізм. ( від слова «джина» - переможець). Основоположник – Махавіра Вардхамана (6 ст до н.е.).Релігійні закони поєднуються з філософськими поглядами, що проголошують дуалізм. Сутність людини складається з двох частин – матеріальної (аджика) та духовної (джива). Сполучна ланка – карма- тонка матерія, що утворює її тіло і з’єднує її душу з грубою матерією. Карм 8 видів, добрі і злі. Добрі утримують душу в циклаз перероджень, лихі негативно впливають на основні властивості душі, які вона має у своїй натуральній формі. Триратна етика – правильне пізнання, правильне знання, правильне життя, обумовлені правильним розумінням віри. Етика джайнізму – егоцентрична.

2. Буддизм - вчен­ня, засновником якого був Сіддхартха Гаутама. Будда – «просвітлений».У центрі буддистського вчення лежать чотири благородні істини: 1) Життя є страждання; 2) Причиною страждання є бажання, яке веде через радощі та пристрасті до пере­родження, народження знову; 3) Усунення причин страж­дань полягає в усуненні цього бажання; 4) Шляхом, що веде до усунення страждань, є правильне судження, правильне рішення, правильна мова, правильне життя, правильне праг­нення, правильна увага, правильне зосередження. Заперечується як жит­тя, присвячене чуттєвим задоволенням, так і шлях аскези.

3. Чарвака – локаята (спрямоване на цей світ). В основі всього сутнісного лежить 4 істини: вогонь, повітря,в ода і земля. Розглядав свідомість, розум, органи чуттів як продукт поєднання матеріальних елементів. Душа виникає при народжені, а після смерті гине і більше не існує. Стояли на позиції сенсуалістичного матеріалізму, вважаючи єдиним джерелом пізнання чуттєве сприйняття. Відкидали сліпу віру у Веди. Карма- плата за земне життя, самсара – коло земних перевтілень душі, мокша – звільнення. Найвищим благом і мета життя людини - насолода.

9. Філософія буддизму

Буддизм - вчен­ня, засновником якого був Сіддхартха Гаутама. Будда – «просвітлений».У центрі буддистського вчення лежать чотири благородні істини: 1) Життя є страждання; 2) Причиною страждання є бажання, яке веде через радощі та пристрасті до пере­родження, народження знову; 3) Усунення причин страж­дань полягає в усуненні цього бажання; 4) Шляхом, що веде до усунення страждань, є правильне судження, правильне рішення, правильна мова, правильне життя, правильне праг­нення, правильна увага, правильне зосередження. Заперечується як жит­тя, присвячене чуттєвим задоволенням, так і шлях аскези. Припинення страждань настає тоді, коли людина позбавляється від сліпої прихильності до земного життя, що залучає її у свій вічний потік подій, які йдуть одна за одною і породжують одна одну. Цей стан згасан­ня, затухання, охолодження пристрастей і бажань називається в буддизмі нірваною. Головну увагу буддизм приділяє досягненню цього стану через «праведне» життя і засвоєння істини про вічну змінність буття. Основою «праведного» життя є точне і беззаперечне дотримання правил моралі - п'яти знаменитих буддійських заповідей, яких повинні дотримуватись як ченці, так і звичайні буддисти. Ці заповіді такі: 1 — не шкодити живим істотам; 2 — не брати чужого; 3 — утримуватися від заборонених статевих контактів; 4 — не вести безглуздих і брехливих розмов; 5 — не вживати алкогольних напоїв. Правильна зосередженість характеризується за допомогою чоти­рьох ступенів поглиблення (джана) і належить до медитації. Людина, яка пройшла всі стадії шляху і прийшла до звільнення свідомості за допомогою медитації, одержувала звання архата, святого, який досягав нірвани.