10. Конфуціанство.

Автор - Кун Фу-Цзи (Конфуцій). У розмірковуванні про долю суспільства, яке потирпало від протиріч, про причини не втіленості законів Неба в реальне життя , про недосконалість людської природи, Конфуцій прийшов до висновку, що не можна досягнути нічого позитивного, якщо не керуватися правильними принципами. В їх осягнені він бачив смисл діяльності та самого життя. В центрі вчення опинилася людина. Книга «Лунь-юнь» (бесіди, висловлювання). Вінець природи наділений свідомістю та волею покликаний здійснити Дао і тим самим примирити суспільство, зробити досконалим управління державою. Через бесіди з учнями проходить образ «благородного мужа». Головна якість – жень(не має еквівалентів у європейській мові і за смислом наближається до розуміння людяності або гуманності. Воно характеризує ідеальні відносини, які мають бути між батьком і сином, між братами, правителями та чиннивниками, друзями. ) Поняття «жень» інтегрує все, що характеризує повноту благородства і у Конфуція ототожнюється із самою людиною, тобто розуміється як основна людська якість. Це поняття стало органічною частиною свідомості китайців, втілюючи всі найкращі моральні цінності та норми поведінки людини втілені у вченні Конфуція. Воно стало системо-утворюючою основою формування того соціального світосприйняття, яке було потрібно новому феодальному суспільству і відповідало б людським очікуванням, які зберегли своє значення до сьогоднішнього дня. Також благородний муж повинен мати ще якість «вонь» - означає освітченість, духовність у поєднані у любов’ю до вчення та несором’язливість у звернені за порадами до підлеглих. Якість «хе»- люб’язність без лестощів, принциповість без нав’язування іншим своїх поглядів, здатність створювати навколо себе добрі людські стосунки. Якість «лі» немає еквівалента у європейських мовах. Спочатку це означало взуття, яке взували під час здійснення релігійнх обрядів. Отде, перше значення – встановлена поведінка, друге – ритуал(етикет). «Лі» керівний принцип, покликаний встановити гармонійні відносини між людьми. «лі» та «жень» споріднені, оскільки передбачають людяність та гуманість. Якщо ти позбавлений якості «жень», то ти не можеш мати «лі» і діяти у відповідності з ним. Хто не має !лі», то й не може реалізувати своє «жень». Щоб не робити поганих вчинків кожен повинен керувати собою за допомогою «лі». «лі» увібрало до себе любов до родичів, синівську шану до батьків та предків, повагу до старших, чесність та щирість, постійне прагнення до сомовдосконалення та ввічливість. Конфуцій вчив, що ввічливість потрібна для всіх, але особливо для державних службовців, в ній він бачив невідємний елемент керівництва. З роками ввічливість стала не просто необхідним атрибутом, аледь не обрядовою формою з обов’язковим виконанням.

11. Даосизм

У VI-V ст. до н. е. у Китаї жив історіограф, головний хранитель державного архіву Лао-Цзи, що в перекладі з китайської означає «старий вчитель». Він довго жив у столиці, багато працював з документами, офіційними та літературними текстами, багато розмірковував та спілкувався з людьми, що його відвідували. Враження від прочитаного, побаченого та почутого складались в особливі висновки про природу всього сущого, про всезагальні закони природного виникнення, становлення та розвитку світу. Потім він втілив їх у трактаті з 5 тисяч слів, який відіграв величезне роль в історії Китайської філософії. Називається ця праця «Дао де Цзин», що в перекладі означає «вчення про Дао і Де», тобто про одвічний хід, шлях (Дао) всіх речей і його конкретних предметних проявів (Де). У філософії Лао-Цзи, яка отримала назву Даосизму, життям природи та людей керує невидимий,всюдисущий закон, який утворює разом з субстанцією ци (повітря, ефір) основу матеріального світу. Все у світі знаходиться в постійному русі та розвитку у відповідності до цього закону. Підпорядковуючись йому речі переходять у свою протилежність. Оскільки все в світі живе і змінюється у відповідності до Дао, причому всьому властиве перетворення на свою протилежність, життя врешті-решт саме у відповідності з цими законами зміниться і в результаті справедливість переможе і слабкі з часом стануть сильними та здолають тих, хто нині володарює. На думку Лао-Цзи людина не повинна втручатися в природний хід подій. Провідна ідея даосизму – «дія без боротьби». Лао-Цзи покладав великі сподівання на Дао. Воно здавалося йому відповідальним за все, що відбувається навкруги і не треба йому заважати, треба тільки осягнути його і дозволити ходу речей йти своїм шляхом – таким і є «істинний шлях», шлях Неба, Дао. Лао-Цзи вважав, що треба повернутися до звичаїв Золотого віку,в якому колись жили їхні предки у злагоді один з одним і з природою. Вся світська метушня – це лише видимість життя, нескінченні земні перетворення небесного шляху, Дао, а дійсне життя полягає в поєднанні небесного з земним, Дао з Де. В світських знаннях, які відволікають розум від Дао та в світських бажаннях, які відволікають серця від істинного шляху Лао-Цзи бачив корінь зла.