7. Ортодоксальні даршани Стародавньої Індії

Філософія в Стародавній Індії виникла в середині І тис. до н.е. Самого слова «філософія» тоді ще не було. Замість нього використовувалося слово «даршана», що в перекладі означало світогляд, бачення світу. Даршани поділяють на ортодоксальні (астика) – ті, що визнають авторитет вед і неортодоксальні (настика) . Ортодоксальні в свою чергу поділяються на : санкх’я, йога, ньяя, вайшешика, міманся, веданта.

Веданта. Зміст цієї філософської системи відображено в назві: веданта - кінець Вед. Основні її положення, викладені у «Веданта-сутрі», приписуються Бадараяні. Філософія природи дійсності, що базується на Упанішадах. Вчить поклонінню Брахману (Вішну), тобто душі Всесвіту. Немає нічого, що не було б Брахманом і, водночас, не існує такої речі, котру можна було б позначити як брахман. Людина має божественну природу, мета життя – збагнути сою божественну природу (стан самоусвідомлення або космічної свідомості).

Санкх'я. Засновником вважається філософ Капіла, твір «Санкх'я-карма». Санкх'я стверджує, що існує матеріальна першопричина світу - пракріті (матерія). Поряд з пракріті визнається існування абсолютної душі (пуруші), незалежної від матеріальної основи світу, її неможливо побачити, хоч вона присутня у всіх предметах та істотах. При з'єднанні пракріті та пуруші (матерії та душі) виникає 25 основних вихідних принципів, серед яких поряд з матеріальними (вода, повітря, земля та ін.) існу­ють і духовні (розум, свідомість). Мета людського життя полягає у звільненні душі та аскетизмі.

Йога. Основні принципи розробив Патанджалі. Йога стверджує, що най­вищого блаженства людина може досягти не зміною об'єктивних умов свого життя, а повним звільненням своєї свідомості від впливу зовніш­нього світу і досягненням особливого психічного стану - самадхи (зо­середження), коли згасають усі бажання, мислення зупиняється на певному внутрішньому пункті, порушується зв'язок зі світом і з'явля­ється здатність інтуїтивного бачення світу. Йога стверджува­ла, що Бог - це не найвище, чого можна досягти в своєму само­вдосконаленні. Для досягнення самовдосконалення слід розбудити людину від рабської сплячки, вселити в неї почуття власної гідності.

Вайшешика. Засновник – Канада. Існують постійні зміни, вічний і циклічний процес розвитку та занепаду. В цьому процесі існує стійкий елемент - ану (атом). У розумінні вайшешики ану - вічні, незнищенні, ніким не створені - мають різноманітні властивості, яких нараховується 17. Із усього тимчасового з'єднання атомів виникають живі та неживі предмети. Усі атоми мають кулеподібну форму. При всій зовнішній різноманітності живі та неживі предмети ма­ють спільну сутність, оскільки складаються з дев'яти субстанцій. Ці субстанції мають матеріальну основу, але прибічники вайшешики визнають також існування нематеріальної субстанції - душі (атман). Існує душа у двох формах: ішвара (абсолютна душа) або параатман (вища, досконаліша душа); індивідуальна душа (атман), яка мандрує в нескінченному круго­вороті життя.

Ньяя (правило, логічний висновок, метод, логіка). Засновник Акшапада Готама. Ньяя тісно пов'язана зі шко­лою вайшешики. Особлива увага приді­лялася проблемам гносеології, правилам і засобам надійного і правдивого пізнання. Джерелами пізнання є відчуван­ня висновків і одержання ви­сновків за допомогою методу аналогій. До цих джерел при­єднується і слово - посилання на авторитет ведичних текстів та інших джерел. Цікавим є також введення поняття силогізму, необхідного для під­твердження правильності висновку.

Міманса. Автор - Джаймана. Остаточне звільнення індивіда від перероджень (мокші) не можна пояснити раціонально. Але до мокші індивід може прийти і незалежно від своїх бажань, - внаслідок безумовного виконання суспільних і релігійних обов'язків - дхарми.