- •1.“Права, за якими судиться малоросійський народ”
- •3. “Слово про закон і благодать” Іларіона та “Поучення” Володимира Мономаха як інтегральні твори політичного характеру
- •4.Б.Кістяківський про значення правових норм для суспільного життя і утвердження правосвідомості
- •5.В.Винниченко “Відродження нації”
- •6.В.Винниченко “Заповіт борцям за визволення”.
- •7.В.Липинський “Листи до братів-хліборобів”.
- •8.Визначення майбутнього державного устрою України у творах м.Костомарова.
- •9.Владні відносини і суспільно-політична думка Київської Русі.
- •13.Гуманістичні погляди українських середньовічних мислителів.
- •14.Д.Донцов “Націоналізм
- •15. Еволюція поглядів м.Грушевського від ідеї перетворення Росії у вільний союз вільних народів до осмислення проблеми національного самовизначення українського народу.
- •17.Загальні положення Конституції п.Орлика.
- •18. Загально-демократичний етап в історії української політичної думки (хіv-кін.Хvііі ст.).
- •20.І.Дзюба “Інтернаціоналізм чи русифікація”
- •21.І.Лисяк-Рудницький як історик і політолог.
- •22.Ідеї волі і демократії у політичному житті українського козацтва
- •23.Ідея “демократичної, соціальної, правової держави” та перспективи її втілення в суспільну практику.
- •24. Ідея слов’янського єднання в історико-політологічній концепції м.Костомарова.
- •26. Конституційний лад, права і свободи людини і громадянина за Конституцією України
- •27.Конституційний проект “Устрій Галицької держави”
- •28.Конституційний проект м.Драгоманова “Вольный Союз-Вільна Спілка”
- •29.Конституційний проект м.Міхновського і його порівняння з конституційним проектом м.Драгоманова.
- •31.Конституційний процес часів незалежної України
- •32.Конституція Пилипа Орлика
- •33.Конституція унр
- •35.Концепція правової держави б.Кістяківського
- •36.Концепція української історії м.Грушевського
- •38М.Грушевський “Хто такі українці і чого вони хочуть?”.
- •39.М.Драгоманов – основоположник політичної науки в Україні
- •40.М.Драгоманов як політичний мислитель та його концепція вітчизняного лібералізму.
- •42. «Дві руські народності»
- •43.Народницький напрям в історії української політичної думки та його представники.
- •44.Націократична модель української держави м.Сціборського.
- •46. Національно-самостійницька концепція м.Міхновського.
- •47. Націотворча державницька концепція в.Липинського.
- •49. Осмислення і спроби втілення національно-державницької ідеї в революційну добу української історії (1917-1920 рр.).
- •53. Політична діяльність і політична свідомість перших київських князів.
- •54.Політичний трактат с.Оріховського “Напучення королеві польському Сигизмунду Августу”.
- •55. Політичні ідеї та концепції в.Винниченка.
- •57. Політичні концепції у Києво-Могилянській Академії.
- •58. Політичні погляди Богдана Кістяківського
- •59. Політичні погляди м.Хвильового
- •63.Правозахисний рух в Україні: основні постаті і підходи.
- •65. Причини виникнення і характерні особливості розвитку течії націонал-комунізму на українському грунті. §1. Микола Міхновський — романтик української ідеї
- •66.Проблема місця України між Сходом і Заходом в політичній думці післявоєнної української еміграції.
- •69.С.Мазлах, в.Шахрай “До хвилі. Що діється в Україні і з Україною?”.
- •70.Соціально-політична програма колектократії як складова “теорії конвергенції”.
- •71.Суспільно-політичні ідеї і.Вишенського.
- •75. Суспільно-політичні погляди українських дисидентів-шістдесятників.
- •78. Теорія національного самовизначення українського народу в політичній спадщині м.Грушевського.
- •81. Український націонал-комунізм: теоретичні пошуки поєднання нац
- •84. Утвердження політичної науки як навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах України.
- •88. Формування і утвердження українського лібералізму. “Історія Русів”.
- •90. Чотири Універсали Української Центральної Ради. Конституція унр та її політико-правові ідеї.
24. Ідея слов’янського єднання в історико-політологічній концепції м.Костомарова.
Ідея “революційного об'єднання слов'ян” , що пропагувалася кирилло-мефодиєвцами, виникла в них “за прикладом і під впливом такої ж ідеї декабристів”. Поряд з цим варто підкреслити, що “Книга буття українського народу”, виражаючи сутність ліберально-буржуазного крила суспільства,, містить ряд помилкових положень про месіанську роль України з нібито властивим їй демократизмом, вони ідеалістично трактують історичний процес і питання історії України. Кирило-Мефодіївське братство та його організатори, зокрема Микола Костомаров, зосередили головну увагу саме на соціальних і політичних питаннях. Ї хоч за своєю діяльністю організація не була радикально революційною, вона страшенно налякала царизм. Адже центральними пунктами програмних документів була боротьба проти кріпацтва, самодержавства, встановлення демократичної системи державного управління, самостійний розвиток кожної слов'янської держави в межах слов'янського федеративного союзу. В прокламації "До братів українців" М.Костомаров розкривав систему політичної федеративної організації слов'ян, котрі мають поєднатись, але "так, щоб кожен народ складав свою республіку й управляв своїми справами незалежно від інших, щоб кожен народ мав свою мову, свою літературу і свій власний устрій . Щоб був один сойм або Рада Слав'янства, де б сходилися депутати . і рішали такі діла, котрі належать до цілого Союзу Слав'янського. Щоб у кожній республіці була загальна рівність і свобода, а станів щоб зовсім не було. Щоб депутатів і урядовців вибирано не по роду, не по багатству, а по розуму й освіті". "Книги Битія ." Костомарова дають підстави вважати, що єдина політична організація слов'янських народів виводилась із їх спільного походження, духовної спорідненості й подібності історичної долі. А додатковим аргументом на користь цього припущення є ще одна праця Миколи Костомарова "Слов'янська міфологія" (1846), написана на основі прочитаних ним лекцій у Київському університеті. Провідною ідеєю її був показ духовної та світоглядної єдності давніх слов'ян в доісторичні часи. "Слов'янська міфологія" мала обгрунтувати прагнення кирило-мефодіївців до об'єднання слов'янства не лише в єдине політичне тіло, а й у єдину духовну цілісність. Про це свідчить і Статус Кирило-Мефодіївського братства, в якому подається детальний опис системи політичної організа-ції Слов'янського Союзу. Основою такого об'єднання є духовне життя слов'ян. В "Книгах Битія українського народу" Костома-ров писав, що слов'яни "приймовали віру Христову так, як ні один народ не приймовав". Об'єднання слов'ян мало відбуватися шляхом приєднання до Росії на основі федерації, де кожний народ зберігає свою самостійність. Федерація складається з польського, болгарського, чехословацького, сербського штатів (держав), а Росія поді-ляється на три великоруські, два надволзькі, два південні, два сибірські, два кавказькі, два українські і один білоруський штати (держави) на чолі з загальним сеймом, куди входитимуть представники всіх слов'янських народів. Київ мав бути місцем розташування сейму і не включатися в жоден штат. Кожний штат як держава має свій власний сейм і президента. Центральна ж влада у федерації належить президентові, котрий, як і всі інші президенти, обирається на чотири роки. Теоретичною основою вибору Києва столицею панслов'янської федерації були міркування братчиків про те, що Україна - найбільш пригнічена серед слов'янських народів, вона не мала і не має власних національних експлуататорів - панів, знаті, є духовно єдиним цілим, тому український народ з його національним "народним духом" (М.Костомаров, П.Куліш) покликаний першим звільнитись від національного, соціального та політичного гніту, ствердити "народне право" на основі хри-стиянського вчення і моралі. Засобами досягнення поставлених цілей є мирні шляхи, а не насильство, бо влада на землі від Бога, і лише Бог - єдиний цар, а не земні царі й королі, що "дуріють" від самодержавного панування. Їдеї егалітарності (рівності) українців містили елемент національного месіанства й не відповідали історичним реаліям. У соціальній структурі України Костомаров не побачив тієї соціальної полярності, яку гнівно засуджував Т.Г.Шевченко. У федерації слов'янських держав вища законодавча влада мала належати двопалатному сейму, а виконавча - президенту. Вона буде нагадувати той справедливий соціальний устрій, який існував у далекому минулому в слов'янських народів, де не було царів, панів, всі люди були вільні, рівні, не знали невільної праці, бідувань і незгод, а жили "братством, усе у них було общественне". М.І.Костомаров вбачав головну мету в об'єднанні слов'янських народів. Основою костомаровської концепцією історії було визнання у всіх народів “федеративних початків”, з яких повинна була скластися федерація. Тому він надавав великого значення вивченню “питомо-вічового світу” і бачив у цьому “найважливішу підмогу для розуміння справжнього”, більш того — для “практичних цілей і в сьогоденні, і в майбутньому”.З класової точки зору костомаровская федералистическая концепція ідейно обґрунтовувала боротьбу за буржуазну чи республіку федерацію таких республік. Н. И. Костомаров розглядав Давню Русь не як федерацію, що склалася в політичну державу, а з наявністю “федеративних початків”, з яких могла б за певних умов скластися федерація.
