25. Основні битви національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 рр

Національно-визвольна війна українського народу проти польського панування 1648-1657 pp.

Основні події Національно-визвольної війни в 1648-1657 pp.

Битва під Жовтими Водами

У квітні 1648 року польське військо вирушило на того, щоб об'єднати свої сили, поляки розділилися: чолі з Іваном Барабашем рушили Дніпром, а невеликий загін кінноти, очолюваний сином коронного гетьмана Стефаном Потоцьким та козацьким комісаром Шембергом, — берегом.

Разом польські війська налічували близько 4 тис. воїнів (1,5 тис. вояків з польського регулярного війська та 2,5 тис. реєстрових козаків). «Соромно посилати велике військо проти якоїсь ганебної зграї підлих холопів», — казав молодий С. Потоцький. За авангардом рухалися основні сили польської армії на чолі з Миколою Потоцьким. Усі війська мали з'єднатись біля Кодака.

Б. Хмельницький добре знав, що діється у ворожому таборі, оскільки головним човном флотилії реєстрового козацтва командував М. Кричевський, гетьманів кум.

Щоб не дати можливості польському війську об'єднатися, козаки рушили їм назустріч. Удалим маневром гетьман примусив поляків зайняти незручні позиції біля Жовтих Вод. Оточений загін Стефана Потоцького розраховував на допомогу реєстрових козаків, але ті перебили своїх полковників, серед них І. Барабаша, і, обравши собі наказним гетьманом ФилонаДжалалія (Джеджалія), перейшли на бік Б. Хмельницького.

5—6 травня 1648 року повстанці атакували польський табір, до якого змогли увірватися після запеклих боїв. Серед поляків почалася паніка, дехто намагався втекти, але потрапляв у татарські засідки. Татари нападали на втікачів, топтали кіньми, ловили арканами. Ті, хто, рятуючись від татар, тікав до лісу, падали в ями, які заздалегідь повикопували козаки.

Польський авангард був ущент розбитий; тяжко поранений Стефан Потоцький був узятий у полон, де й помер від ран; були захоплені й інші польські магнати. Козаки й татари дістали велику військову здобич.

Персоналії

Іван Барабаш (?—1648)

Військовий осавул реєстрового козацького війська. Протягом останніх років життя обіймав посаду військового осавула реєстрового козацького війська. Навесні 1646 року в складі козацької делегації разом з І. Караїмовичем і Б. Хмельницьким їздив до Варшави, де велися таємні переговори з польським королем Владиславом IV Вазою про участь козаків у війні проти Туреччини. Навесні 1648 року разом з полковником М. Кричевським, Вадовським та військовим осавулом І. Караїмовичем очолював загін реєстрових козаків, що був висланий польським урядом для придушення повстання на Запоріжжі, яке поклало початок Національно-визвольній війні українського народу 1648—1657 pp.

Убитий козаками з його загону, що були прихильниками Б. Хмельницького.

Филон (Пилип) Джалалій (Джелалій, Джеджалій, Джулай) (?-?)

Український військовий діяч. Походив з татарського роду, до початку війни служив козацьким сотником Переяславського полку. У квітні 1648 року він разом з черкаським сотником Б. Товпигою очолив повстання реєстрових козаків у Кам'яному Затоні. У 1648 році був призначений кропивнянським (ічнянським) полковником, брав участь у Жовтоводській битві 1648 року, Корсунській битві 1648 року, Пилявецькій битві 1648 року, Зборівській битві 1649 року.

Дуже швидко став одним з найближчих сподвижників Б. Хмельницького, виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана. У жовтні — листопаді 1648 року українська дипломатична місія, очолювана Ф. Джалалієм, уклала з Османською імперію договір, за умовами якого Україна визнавалася самостійною державою, і кримським татарам заборонялося нападати на українські землі. У вересні 1650 року він очолював українське посольство до молдовського господаря Василя Лупула.

Під час Берестецької битви 1651 року козаки обрали Ф. Джалалія наказним гетьманом, потім гетьман призначив його генеральним осавулом, але після 1654 року доля Ф. Джалалія невідома.

(За «Довідником з історії України»)