3. Україна і сша

Насправді, у зовнішньополітичних розкладах США і їхніх європейських союзників основна увага приділяється, звичайно, Росії. І це зрозуміло: Росія, - повторимося - по своїй природі, історичному досвіду і культурній традиції, географічному положенню, складу населення, не може існувати інакше, ніж як імперію – конгломерату цивілізаційних ідентичних народів, скріпленого сильною державною владою. І, у цьому змісті, навіть без відділених республік, Росія об'єктивно являє собою могутню силу, здатну протистояти далеко йдуть планам по встановленню “нового світового порядку”, відкіля б вони не виходили. З іншого боку, Росія в союзі з Білорусією й Україною сама здатна ставити і вирішувати проблеми світового масштабу. От чому основною метою США, як світового лідера, і їхніх європейських союзників сьогодні є недопущення союзницьких відносин між братерськими державами (так сказати, політика “превентивного усунення можливого конкурента”).

Так що Україні залишається тільки використати з найбільшою користю для себе таке положення речей.

4. Україна і Російська Федерація

Формування пріоритетів зовнішньополітичних у даний момент із неминучістю повинне виходити з визнання двох негативних факторів: об'єктивного ослаблення стратегічного (економічного, військового, культурного, та ін.) потенціалу України – однієї зі спадкоємиць колишнього СРСР і втратистатусу “серйозної держави”.

І, в силу сформованих усередині і зовнішньополітичних обставин, Росії при рішенні поставленої задачі приділяється одне з ключових місць.

Крім того, перспективності цьому напрямку додає той факт, що Україна – ключова ланка у формуванні зовнішньополітичної стратегії російської федерації у відношенні країн “ближнього зарубіжжя”.

Особлива роль України у формуванні ієрархії зовнішньополітичних пріоритетів РФ ґрунтується на розумінні наступних моментів, а саме:

1. Вихідним пунктом російської державності є Київська Русь. Остаточне розмежування України і Росії ставить під сумнів історичну наступність державної влади в РФ. Без України історія Росії не має початку і, отже, позбавляється змісту. Держава не має історії, не має й історичних перспектив. Повернення України в сферу російського впливу в історіософському плані є (по вираженню И. Канта) “умовою можливості” існування російської державності.

2. Відновлення адекватних відносин Росії з Україною має величезне геополітичне значення. У геополітичному змісті союз України з Росією означає вихід Росії до Чорного моря, і далі – на Балкани, до Чорноморських проток, на Близький Схід і, у цілому, в Азіатський регіон. Відродження реального союзу України і Росії забезпечить посилення позицій РФ у Середземномор'ї, Центральній Європі, у тому числі, і в контактах – насамперед - з Німеччиною, Східноєвропейськими державами, потім і – з Англією, Францією, Скандинавськими країнами. Оптимізація відносин України з Росією буде сприяти ефективному протистоянню ісламській погрозі. Якщо говорити в цілому, повернення України в орбіту політичного впливу Російської Федерації зніме болюче “Східне питання” і, у кінцевому рахунку, поверне Росії статус світової держави. І все це має сугубо практичне значення. «Географічне положення наполовину вирішує успішність і розвиненість економіки, а далекість від портів і судноплавних рік – позбавляє держава половини доходів».

3. Україна має надзвичайно вигідне транзитне положення. Через її територію проходять важливі шляхи постачань у Західну Європу російських енергоносіїв. Неврегульованість відносин Росії й України змушує останню шукати альтернативні маршрути транзиту вуглеводнів. Звідси – оптимізація російсько-українських відносин може стати значимим джерелом поповнення державного бюджету РФ.

4. В роки радянської влади народне господарство України формувало значний сектор економічного потенціалу СРСР. Сільське господарство, машинобудування, вуглевидобувна і хімічна промисловість, атомна енергетика – усі ці галузі складали основу економіки України. При цьому, у значній своїй частині, економіка України була (так, і тепер, у не малому ступені, залишається) орієнтованої на Росію. Після розпаду Радянського Союзу, від руйнування господарських зв'язків на Україні найбільше постраждали ті галузі виробництва, що мали ринки чи сировини збуту в Росії. Тим часом, і сьогодні Україна володіє великим економічним потенціалом, ніж, скажемо, республіки Середньої Азії (крім нафтоносного Туркменістану). При наявності продуманої економічної політики, при наявності сильної політичної волі, розвиток кооперації з українськими підприємствами може стати істотним фактором відродження економіки і Російської Федерації, і України.

Усі ці фактори роблять Росію вигідним і багатоплановимпартнером, особливо, якщо відзначити чималу залежність України від неї. Яскравим свідченням тому є те, що більшість населення України (60,1%) підтримують ініціативу президентів Росії, Казахстану, Білорусії й України про формування єдиного економічного простору і створенні в перспективі Організації регіональної інтеграції.

Не підтримує цю ініціативу явна меншість - 9,4%. Байдужі до ідей ЄЕП залишилися 15,7% українців, а 14,8% респондентів утруднилися з відповіддю. Було опитано 1998 респондентів у віці від 18 років у всіх регіонах України.

Що ж стосується оцінки подальших перспектив єдиного економічного простору, то 36,9% українських громадян упевнені в тім, що ЄЕП стане ефективним економічним об'єднанням. 31,1% думають, що ЄЕП буде існувати тільки "на папері" і не буде ефективним, 32% респондентів утруднилися з відповіддю, повідомляє Інтерфакс-Україна.На думку директора міжнародних програм Центра ім. Разумкова Валерія Чалого, такі результати свідчать про значний потенціал підтримки населенням регіональної економічної інтеграції України. У той же часскептичні прогнози з приводу ефективності нового об'єднання свідчать про те, як сприймає населення низьку результативність діяльності вже існуючих регіональних об'єднань на просторі СНД.

Крім того, скептицизм у відношенні майбутнього ЕЭП відображають визначена недовіра українських громадян до декларацій, що найчастіше не приносять очікуваного результату для поліпшення соціально-економічної ситуації в країні.

Подальше відношення населення до задекларованих ініціатив, - вважаєЧалий, - багато в чому буде визначатися тим, наскільки зрозумілими і прозорими будуть дії українського посібника з їхньої реалізації і чи будуть вони повною мірою відповідати національним інтересам України.

Група Високого Рівня (ГВР) країн "четвірки" СНД (Білорусія, Казахстан, Росія, Україна) у ході другого засідання 21-22 березня в столиці Казахстану обговорила питання створення концепції єдиного економічного простору (ЄЕП). ГВР створена за рішенням глав держав Казахстану, Росії, Білорусії й України для вироблення проекту угоди про створення ЄЕП, про що вони заявили 23 лютого в Москві.

Очікується, що проект угоди буде розроблений до липня цього року, а у вересні, в Ялті, представлений на підписання договірним країнам.