Персоналії

Мартин Небаба (?-1651)

Народився в кінці XVI ст. в м. Коростишеві. Замолоду перебував на Запоріжжі, деякий час був отаманом. У травні 1648 року очолив народне повстання проти польської шляхти на Чернігово-Сіверщині, став організатором і першим полковником Борзнянського полку, а з початку 1649 року — чернігівським полковником. Улітку 1649 року за дорученням Б. Хмельницького командував українськими військами в Білорусі, був учасником Пилявецької битви 1648 року та походу козацьких військ у Галичину, у жовтні 1648 року очолював авангард української армії під час походу на Замостя. На початку 1649 року став наказним гетьманом лівобережних полків. На чолі свого полку брав участь у Зборівській облозі та Зборівській битві 1649 року, виступав проти укладення Зборівського мирного договору.

Загинув М. Небаба в нерівному бою з численнішими силами ворога під Ріпками поблизу Лоєва 6 липня 1651 року. За переказами, ЯнушРадзивілл, вражений його мужністю, наказав над місцем його поховання насипати високу могилу.

Персоналії

Іван Гиря (Гира) (?-1655)

У 20—30-х pp. XVII ст. І. Гиря став запорізьким полковником і військовим суддею, згодом приєднався до Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 pp., під час якої він очолював білоцерківський полк. Незважаючи на те, що брав участь у багатьох битвах проти польських загарбників, загинув він не від ворожої кулі чи шаблі, а помер під час епідемії чуми в Умані.

(За «Довідником з історії України»)

Битва під Пилявцями

Польському урядові вдалося зібрати велике військо — близько 40 тис. шляхтичів та найманців. Армія була добре озброєна й мала 100 гармат. Серед більшості поляків панував піднесений настрій. «Таку сволоту, — говорили пани про козаків, — ми розженемо канчуками, нема для чого витрачати кулі». Польський військовий табір був розгорнутий біля маленької річки Пилявки (Ікви), неподалік від містечка Пилявці, що на Поділлі. Сучасник згадує, що шляхетська армія заздалегідь святкувала перемогу. Разом з військом до табору прибуло багато слуг з винами, медом, солодощами, навіть постіллю й ваннами. З ранку до вечора лунали музика й співи.

Шляхтичі вихвалялися один перед одним багатим одягом та прикрасами.

На польському сеймі було прийняте рішення, що військо очолять 3 регіментарі: князь Владислав-Домінік Заславський, відомий своїм багатством та розбещеністю, молодий і недосвідчений Олександр Конецпольський та Миколай Остророг, знавець багатьох наук.

Б. Хмельницький так і охрестив цю трійцю: «Перина, дитина й латина».

Незважаючи на рішення сейму, Ярема Вишневецький, як і деякі інші магнати, готувався проводити свою власну воєнну тактику. І замість того, щоб прямувати до генерального штабу Заславського, значна частина шляхти приєдналася саме до Я. Вишневецького. Таким чином, В.-Д. Заславському довелося звертатися до князя із закликом об'єднати війська. Урешті-решт, Я. Вишневецький погодився брати участь у військових радах, але про об'єднання військ не схотів навіть слухати.

Так вийшло, що всі польські війська були роз'єднані, у них не було єдиного командування, що не могло не позначитися на перебігу та результаті наступної битви.

Б. Хмельницький повів своє військо назустріч полякам. Повстанців було близько 80 тис. осіб. Вони значно поступалися полякам в озброєнні, проте переважали волею до перемоги та пекучим бажанням помсти за кривди, заподіяні шляхтою. Крім того, до повстанців приєдналися 4 тис. татар.

Уночі в таборі Б. Хмельницького почалося пожвавлення. На допиті в Заславського полонений піп (чи, можливо, перевдягнений козак) зізнався, що прибуло 40-тис. татарське військо, хоч насправді це був загін, очолюваний Тимошем Хмельницьким, який ледве нараховував 5 тис. воїнів. Для того щоб налякати поляків великою кількістю кримчаків, Б. Хмельницький звелів своїм воїнам вивернути кожухи й вигукувати «Аллах!». Хитрість удалася: у польському таборі почалися чвари й безлад.

Для наступу шляхетська армія розділилася на три частини, що дозволило повстанцям бити їх по черзі. 11 вересня 1648 року поляків атакувала татарська кіннота. Польські воїни, шукаючи слави, кинулися в бій. А в цей час Б. Хмельницький і М. Кривоніс обійшли польське військо й раптово вдарили по ньому з флангів.

Шляхетська армія відійшла до свого табору. На військовій раді було прийняте рішення про відступ. Уночі по табору поповзли чутки, що головнокомандувачі покинули армію й утекли. Почалася масова втеча магнатів і шляхти. Козаки й татари переслідували їх, багатьох вдалося знищити.

Зазнали втрат і козаки, у цій битві загинув уманський полковник Іван Ганжа.

Битва під Пилявцями мала велике військове й політичне значення. На Волині та частині Поділля була ліквідована влада польських панів. Для козацького війська був відкритий шлях на Захід.

Довідка.

Регіментар — тимчасовий верховний командувач найманого війська.