- •1.2. Онтологія та гносеологія ризику
- •1.3. Невизначеність в економіці
- •1.4. Конфлікт в економіці
- •1.5. Альтернативність
- •1.6. Концептуальні засади ризикології
- •1.8. Суспільство ризику
- •1.9. Актуальні проблеми ризикології
- •Системний аналіз ризику в економіці та підприємництві
- •2.1. Сутність і системні властивості ризику
- •2.2. Ризикотвірні чинники
- •2.3. Класифікація ризику
- •2.3.1. Методологічні та методичні підходи
- •2.3.2. Характеристика видів ризику в деяких сферах економічної діяльності
- •2.3.3. Необхідність урахування специфіки підприємницької діяльності в дослідженні ризику
- •2.4. Суб'єкти ризику
- •2. 5. Сприйняття ризику
- •2.5.1. Психологічне сприйняття ризику
- •2.5.2. Аспекти сприйняття ризику
- •2.5.3. Асиметрія сприйняття ризику
- •2.5.4. Соціальне підсилення ризику
- •2.5.5. Неадекватне сприйняття ймовірностей
- •2.6. Складність економічних систем та аналіз ризику
- •2.7. Кількісний аналіз ризику
- •2.7.1. Метод аналогій
- •2.7.2. Аналіз чутливості (вразливості)
- •2.7.3. Аналіз ризику методами імітаційного моделювання
- •2.7.4. Аналіз ризику можливих збитків
- •2.7.5. Наслідки кількісного аналізу ризику
- •3.1. Загальні підходи до кількісної оцінки ризику
- •3.2. Кількісні показники ступеня ризику в абсолютному вираженні
- •3.3. Ризик у відносному вираженні
- •3.4. Граничні межі ризику
- •3.5. Системні показники ступеня ризику
- •3.6. Міра відсоткового ризику
- •Експертні процедури та методи суб'єктивних оцінок у вимірюванні ризику
- •4.1. Здобуття інформації
- •4.2. Методи обробки експертної інформації
- •4.3. Узгодження та агрегування оцінок експертів з урахуванням компетентності
- •За ризиком на базі неиронних мереж
- •4.4.1. Виявлення переваг і нейронні мережі
- •4.4.2. Проблема узгодження пріоритетів (переваг) за ризиком
- •Теоретико-ігровий підхід до моделювання ризику
- •5.1. Теоретико-ігрова модель
- •5.1.1. Класифікація інформаційних ситуацій
- •5.1.2. Інгредієнт функціонала оцінювання. Функція ризику
- •5.1.3. Зведення економічних колізій до ігрових задач
- •5.2 Моделювання економічного ризику. Концепція теорії гри
- •Критерій Байєса та його модифікації
- •Критерії мінливості (варіації) значень елементів функціонала оцінювання
- •5.3.1. Приклади багатоцільових задач прийняття рішень
- •5.3.2. Теоретико-ігровий підхід з урахуванням множини цілей
- •5.3.3. Критерій мінімальної відстані між інформаційними кубами
- •5.3.4. Ієрархічна модель прийняття багатоцільових багатокритеріальних рішень
- •5.3.5. Аналіз ієрархій: теоретико-ігровий підхід
- •5.5. Ігровий розпливчастий метод аналізу ієрархій (ірмаі)
- •6.4. Класифікація підходів до управління ризиком
- •6.6. Загальні підходи до зниження ступеня ризику
- •7.1. Класична теорія портфеля
- •7.3. Теоретико-ігрова концепція вибору портфеля
- •7.3.1. Теоретико-ігрова модель вибору
- •7.3.2. Теоретико-ігрова модель вибору
- •7.4. Оптимізація структури портфеля
- •8.1. Вартість, час, ризик
5.1.1. Класифікація інформаційних ситуацій
Під інформаційною ситуацією (ІС) розуміють певний ступінь градації невизначеності щодо перебування економічного середовища в одному зі своїх можливих станів у момент прийняття суб'єктом управління (гравцем) рішення.
Класифікатор інформаційних ситуацій, що характеризують поведінку економічного середовища при «виборі» свого стану в процесі прийняття рішення (він може бути деталізованим і розширеним), можна побудувати таким чином:
—
перша
ІС —
характеризується (згідно з висунутими
гіпотезами)
заданим розподілом апріорних імовірностей
станів економічного середовища,
тобто вважається, що відомі компоненти
вектора
Q
=
{qu
q2,
...,
qn),
де
qj
—
ймовірність реалізації j-го
сценарію
(j
= 1, ..., п).
З
погляду теорії ймовірності повинні
виконуватись
такі умови:
— друга
ІС —
характеризується заданим розподілом
апріорних
імовірностей різних станів економічного
середовища з точністю
до невідомих параметрів, що характеризують
цей закон
розподілу, і при цьому виконуються
співвідношення (5.1) та (5.2);
— третя
ІС —
характеризується деякою сукупністю
обмежень щодо ймовірностей qj
(j=1,
...,
п)
станів
економічного середовища,
у т. ч. співвідношеннями (5.1) та (5.2);
— четверта
ІС —
характеризується, з одного боку, невідомим
розподілом апріорних імовірностей
різних станів економічного
середовища за умови, що невідомі
ймовірності сценаріїв qj
(j=
1,
..,
п)
задовольняють
співвідношення (5.1) та (5.2), а з іншого
боку, — відсутністю активної протидії
економічного середовища
цілям суб'єкта управління;
—
п'ята
ІС —
характеризується абсолютно протилежними
інтересами СПР та економічного середовища
(або несхильністю суб'єкта прийняття
рішень до ризику, прагненням уникнути
ризику),
тобто має місце конфлікт між ними. При
цьому економічне середовище є активним
і являє собою зловмисного противника
гравцю.
У даному випадку статистична гра стає
за своєю суттю парною
матричною грою з нульовою сумою (грою
двох учасників
з антагоністичними інтересами);
— шоста
ІС —
характеризується як проміжна між І\
та
І5
при
виборі економічним середовищем своїх
станів, коли одночасно
з наявністю певної інформації щодо
розподілу Q
апріорних
імовірностей
qj
(j
= 1,
..., п)
економічне
середовище не є пасивним.
При цьому існуючі протиріччя між
інтересами СПР та економічним
середовищем не обов'язково мають повністю
антагоністичний
характер;
— сьома
ІС —
характеризується нечіткою (розпливчастою)
множиною
станів економічного середовища.
Слід звернути увагу на те, що в дійсності множину всіх можливих сценаріїв (станів економічного середовища) практично неможливо побудувати, а тому рівність (5.1) необхідно було би замінити нерівністю:
Але наявність наведеної умови (нерівності) пов'язана з певними ускладненнями використання апарату теорії ігор. Окрім того, більшість методів оцінювання ймовірностей qj (j = 1, ..., n) сценаріїв забезпечують виконання рівності (5.1). Взагалі це — тема окремих досліджень.
Вищеокреслені типи інформаційних ситуацій є глобальними характеристиками рівнів невизначеності та ступеня ризику щодо вибору економічним середовищем своїх станів. Зауважимо також, що кожній інформаційній ситуації відповідає також свій набір критеріїв прийняття рішення.
Під
критерієм
прийняття рішення розуміють
певний показник
економічної ефективності й алгоритм,
який дозволяє з множини
рішень S
=
(s1,
s2,
...,
sm)
для
фіксованого функціонала оцінювання
F
у
полі конкретної інформаційної ситуації
вибрати єдине
оптимальне рішення Skg
Є
S
(чи
множину оптимальних рішень
S*
S,
якщо ]х кілька) відповідно до цього
економічного показника.
У випадку існування множини S* S рішення, що її складають, називаються еквівалентними згідно з обраним критерієм оптимальності. Пошук оптимальних рішень часто пов'язаний з використанням багатокритеріальних та багатоцільових методів і моделей.
