20.3. Зовнішньоекономічні відносини країн регіону

До Другої світової війни важливою особливістю зов­нішньоекономічних відносин країн Центральної та Південно-Схід-ної Європи була орієнтація на провідні капіталістичні держави, на котрі припадало 80 % їхньої зовнішньої торгівлі. У загальному обсязі торгівлі Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Чехосло-ваччини частка Радянського Союзу дорівнювала близько 1 %, а їхня взаємна торгівля становила не більше 15 %. Провідні позиції у зовнішньоекономічній діяльності цих країн мав приватний сек­тор, держава практикувала в основному економічні заходи управ­ління зовнішньоекономічною діяльністю.

Після Другої світової війни, особливо внаслідок створення 1949 р. Ради економічної взаємодопомоги, зовнішньоекономічна політика східноєвропейських країн істотно змінюється, її основою стають стратегія посилення взаємного регіонального співробіт­ництва (питома вага взаємної торгівлі від 1950 р. до кінця 80-х років з Невеликими відхиленнями дорівнювала майже 60 %),

розвиток планово-адміністративної моделі співробітництва та ко­ординації народногосподарських планів і доведення їхніх обо­в'язкових показників до безпосередніх виробників. Державна мо­нополія на зовнішньоекономічну діяльність виступала базою про­ведення активної політики протекціонізму в країнах регіону. Ко­ординація народногосподарських планів, яка відображала в зов­нішньоекономічній сфері панування загальнонародної власності, плановий розподіл на державному рівні імпортної продукції, особлива система розрахунків на основі перевідних рублів — усе це по суті закривало ринок цих країн для виробників інших держав, сприяло їхньому автаркійному розвиткові. Зрештою це спричинило відставання економічного поступу, знизило кон­курентоспроможність національних економік східноєвропейсь­ких країн, призвело до зменшення їхньої участі у світовій тор­гівлі (табл. 20.7).

Таблиця 20.7 Питома вага східноєвропейських країн у світовій торгівлі, %

	1970	1980	1988	1991	1993	1996
Експорт	10,9	6,1	5,1	зд	2,8	3,1
Імпорт	10,5	6,8	4,9	3,1	2,8	3,1

Сучасний етап розвитку зовнішньоекономічних відносин роз­глядуваних держав веде відлік з кінця 80-х — початку 90-х років, коли ці держави приступили до корінних ринкових реформ націо­нальних економік. Зміна моделі соціально-економічного розвит­ку, істотне перетворення відносин власності, рішучий поворот до формування ринкових основ економіки зумовили кардинальну трансформацію зовнішньоекономічної політики країн регіону. Го­ловною її особливістю є відмова від державної монополії на зовнішньоекономічні зв'язки, демонтаж планово-адміністратив­ної, жорстко централізованої системи управління зовнішньо­економічною діяльністю. Це дістає відображення в таких діях:

• демонополізація та приватизація зовнішньоекономічних під­ приємств та організацій;

• надання права зовнішньоекономічної діяльності юридичним та фізичним особам;

• стимулювання створення комерційних посередницьких зов­ нішньоекономічних фірм;

418

419

Розділ V

20. Економіка країн Східної Європи

• відмова від відповідальності держави за операції (та їхні на­ слідки) будь-яких учасників зовнішньоекономічної діяльності;

• перехід до розміщення державних експортних замовлень на конкурентній та добровільній основі.

Демонополізація зовнішньоекономічної діяльності створює прин­ципово нові можливості для виробників у виборі партнерів, форм, заходів і сфер зовнішньоекономічного співробітництва, головним критерієм якого стає економічна ефективність, співвідношення доходів та витрат виробників і споживачів матеріальних благ та послуг.

Другою характерною рисою зовнішньоекономічних відносин країн регіону на сучасному етапі є перехід від планово-адміні­стративних форм протекціонізму до лібералізації зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Основними напрямами цього переходу є:

• скасування чи істотне зменшення кількісних обмежень у зов­ нішній торгівлі та перехід до переважно економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• зближення структур і рівнів внутрішніх та світових цін на основі вільного ціноутворення практично на всі види продукції та послуг;

• послідовне зниження ставок експортного тарифу й запровад­ ження уніфікованого імпортного тарифу (табл. 20.8);

Таблиця 20.8 Середні рівні митних тарифів у східноєвропейських країнах

Країни	до 1989	січень 1990	січень 1991	січень 1992
Болгарія		8	8	17,8
Чехословаччина			4,8	5,8
Угорщина	16	16	13	13
Польща	16	5,5	5,5	18,4
Румунія			16,3	17,8
Югославія			9
Росія				15

перехід до конвертованості національних валют для резидентів і нерезидентів спочатку по поточних, а згодом і по капітальних операціях, встановлення єдиного курсу національної валюти;

• підтримка експорту та розширення ринків збуту вітчизняної продукції;

• заохочення імпорту капіталу, створення спільних підприємств, участь іноземного капіталу в процесі приватизації (табл. 20.9).

Таблиця 20.9

Приплив прямих іноземних інвестицій до країн з перехідною економікою, млн дол.

Країни, груш країн	1992	1993	1994	1995	1996
Східна Європа	3120	4085	3475	9152	7377
Албанія	20	58	53	70	90
Болгарія	42	40	105	90	120
Хорватія	16	74	98	81	349
Чехія	1004	654	868	2562	1428
Угорщина	1471	2339	1146	4453	1983
Польща	284	580	542	1134	2741
Румунія	73	94	341	414	263
Словаччина	100	134	170	157	206
Словенія	111	113	128	176	186
Македонія			24	9	11
Балтійські країни	101	237	471	457	631
Естонія	58	160	225	205	150
Латвія	43	45	214	180	328
Литва		31	31	73	152
снд	700	1048	818	2363	3116
Білорусь			9	15	70
Молдова			12	64	45
Росія	700	900	638	2017	2480
Україна		198	159	267	521
Всього	3921	5420	4764	11971	111.23

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності є важливим напрямом економічної політики східноєвропейських країн у ці­лому, оскільки вона забезпечує поліпшення їхнього платіжного балансу, становища в системі міжнародного поділу праці, сприяє відкритості національних економік, пристосовує їх до умов кон-

420

421

Розділ V

20. Економіка країн Східної Європи

куренцїї, які діють на світовому ринку. Це безпосередньо сти­мулює розвиток і впровадження досягнень науково-технічного прогресу в економіку. Лібералізація зовнішньоекономічної діяль­ності нерозривно пов'язана з відмовою від державної монополії у

цій сфері.

Інша характерна особливість сучасних зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських країн полягає у зміні пріоритетів розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, різкому зменшенні ролі й значення взаємної торгівлі та істотному збільшенні зовнішньо­торговельного обміну передусім з розвинутими країнами Заходу. На початку 90-х років питома вага взаємної торгівлі у зовнішньо­торговельному обороті східноєвропейських країн скоротилася майже з 60 до менш як 20 %. Зміна географічної структури зовнішньоекономічних зв'язків східноєвропейських країн зумов­лена логікою перетворень, які відбуваються там. В умовах станов­лення конкурентного ринкового середовища виробники та споживачі починають безпосередньо визначати товарну та географічну структуру, динаміку зовнішньоекономічного обміну, розвиток нових форм зовнішньоекономічної діяльності, виходячи із співвідношення своїх доходів і витрат.

Тенденція диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків під­тримується політикою східноєвропейських країн. Деякі з них, передусім Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина, ставлять пе­ред собою мету найближчим часом вступити до ЄС. Цій же меті слугує субрегіональне економічне співробітництво на основі дво-та багатосторонніх угод. Розширенню участі східноєвропейських країн у міжнародному поділі праці, посиленню відкритості на­ціональних економік сприяють їхній вступ та активна участь у діяльності міжнародних економічних організацій: Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції й розвитку, Світової організації торгівлі, Європейського банку реконструкції

й розвитку та ін.

Ринкові реформи у країнах регіону, лібералізація зовнішньо­економічної діяльності, перехід до взаємних розрахунків у вільно конвертованій валюті спричинили зміну товарної структури їхньої зовнішньої торгівлі. Низька конкурентоспроможність продукції країн регіону в умовах відкритості національних економік була головною причиною різкого скорочення частки промислових то­варів у взаємній торгівлі. При цьому зросла питома вага сільсько­господарської та хімічної продукції, сировини. Так, частка машин і устаткування у польському експорті в Угорщину знизилася з 53—55 % у 1988—1989 pp. да менш як 10 % у першій половині

1992 р.; за цей час відповідна частка в угорському експорті у Польщу впала з 56—58 до 27 %.

В експорті східноєвропейських країн у розвинуті держави си­ровина та паливо продовжували посідати значне місце: в 1991 р. без урахування колишніх СРСР і СФРЮ — 34,2 %, в експорті колишнього СРСР — 75,6 %. Поряд із цим дедалі більшого значення починає набувати готова продукція: у 1991 р. без ураху­вання колишніх СРСР і СФРЮ — 65 %, в експорті колишнього СРСР — 17 %. В імпорті переважала машинобудівна продукція: в 1991 р. майже 44 %.

Новими рисами збагачуються зовнішньоекономічні відносини країн регіону у зв'язку з постанням нових східноєвропейських країн: Білорусі, Росії, України, Хорватії та ін. Припинення існу­вання на початку 90-х років як єдиних держав СРСР, СФРЮ, Чехословаччини, з одного боку, посилює міжнародну державну конкуренцію виробників різних країн, з іншого — ставить нові східноєвропейські країни перед необхідністю погоджувати й ко­ординувати зовнішньоекономічну політику. За цих умов формування національної зовнішньоекономічної політики суверенних держав тісно переплітається з необхідністю інтеграції східноєвропейських країн у міжнародний поділ праці.

Контрольні запитання

І Схарактеризуйте основні етапи соціальне-економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи у по­воєнний період.

• Наведіть найвагоміші параметри економічної кризи у країнах субрегіону на початку 90-х років.

• Які основні напрями національних програм переходу до

ринкової економіки?

) Дайте характеристику структурних змін у зовнішньо­економічних зв'язках країн Центральної та Східної Єв­ропи у 90-ті роки.