1.3. Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії

Ключове значення в усій цій сукупності належить безумовно загальноцивіліізаційним ознакам і критеріям, що ста­новлять водночас глибоку фундаментальну основу сучасного еко­номічного знання. Принциповий характер мають три основопо­ложні питання, від відповіді на які вирішальною мірою залежить структура економічного дискурсу, а також характер і вектор еко­номічної еволюції.

По-перше, йдеться про різноманітні трактування всього проце­су економічного розвитку, по-друге, про ресурси, джерела розвитку, по-третє, про цивілізаційну економічну субстанцію, першооснову економічної матерії.

16

1. Теоретична основа аналізу сучасної світової економіки

Телеологічна гегельянська концепція, підхоплена марксизмом, експлуатувала войовничу ідею загального розвитку та прогресу, що останні 200 років слугувала певною моральною підставою для масового захоплення з неминучими внаслідок цього гіркими роз­чаруваннями. Уявлення про лінійність економічного розвитку і прогресу взагалі є глибокою утопією, яка переконливо продемон­струвала свою ірраціональність щодо тривалої історичної тяглості. Заради справедливості слід відзначити, що вибухове зростання матеріального виробництва за останні 200—300 років дало певні підстави для супероптимізму. Досить сказати, що за період з 1715 до 1971 р. обсяг світового промислового виробництва збіль­шився в 1730 разів, а більш ніж половина даного приросту припала на період, що розпочався в 1948 р.

Більш адекватним економічним реаліям є уявлення про хви­леподібний, циклічний розвиток, який характеризується поняттям економічна флуктуація, еволюція. Такому розвиткові притаманні біфуркації, порушення рівноваги, переривистість.

Ф. Бродель виділяє чотири послідовні європейські вікові цик­ли: 1250 [13501—1507—1510 pp.; 1507—1510 [1650]—1743 pp.; 1733—1743 [1817]—1896рр.; 1896 [1974] pp. Перша й остання дати кожного з цих циклів позначають початок піднесення та закін­чення спаду; проміжна дата у квадратних дужках — кульміна­ційний момент, де вікова тенденція починає зворотний рух, тобто точку кризи. Тим самим глобальна економіка, можливо, вступила в довгий «логістичний» цикл тривалістю від 150 до 350 років.

Інша принципова загальноцивілізаційна проблема стосується економічних ресурсів, джерел сучасної господарської еволюції. Загальновизнано, що нинішня модель так званого агресивного економічного розвитку є абсолютно тупиковою, передусім через вичерпаність природних ресурсів планети. Достатньо сказати, що, за даними Всесвітньої конференції з енергії, запасів таких го­ловних видів паливно-енергетичних ресурсів, як вугілля і при­родний газ, вистачить відповідно на 350 і 50 років.

Вирішення ресурсних проблем, що загострюються з року в рік, а отже і пошук однієї з констант економічної еволюції, розгор­тається у двох напрямах. З одного боку, пропонується «стиснути» господарську діяльність, обмежити економічне зростання і залу­чення відповідних ресурсів з урахуванням регулювання демогра­фічних процесів, щоб збалансувати якоюсь мірою співвідношення між світовим виробництвом і світовим споживанням. Спроби представників Римського клубу реалізувати ідею «нульового зрос­тання» в розвинутих країнах, як відомо, не були успішними.

17

Розділі

Своєрідним відлунням даних концепцій стали загрозливий спад виробництва, депресія і стагнація в країнах колишнього СРСР, Центральної та Південно-Східної Європи у 90-ті роки. Очевидно, що регульоване обмеження економічної активності може здійсню­ватись лише на основі поступового зменшення кількості самих споживачів ресурсів, тобто реалізації в глобальному масштабі до­сить жорсткої демографічної політики, для чого в найближчій перспективі не вимальовується реальних механізмів та інстру­ментів.

З іншого боку, прокладає собі шлях більш складний і поки що маловідомий варіант вирішення глобальної ресурсної проблеми, який складається з двох взаємопов'язаних частин: ноосферизації й космізації економічної діяльності.

Суть ноосферизації полягає в тому, що людина виступає не тільки і не стільки споживачем ресурсів, скільки їх активним творцем. Вона не лише відтворює себе за рахунок природного середовища, а й творить навколишній світ у досяжних межах та формах, вибудовуючи на природній біосферній основі ноосферу, власний життєвий простір, який дає можливість пом'якшити жорстку природну детермінованість завдяки розвиткові елементів автотрофност?. Автотрофність дає змогу значною мірою пос­лабити економічні зв'язки біосфери і людства, хоч це далеко не єдиний і, очевидно, не головний шлях вирішення ресурсно-еко­логічних проблем на рубежі II і III тисячоліть.

Другий шлях подолання ресурсних обмежень пов'язаний із поступовою, але неухильною космізацією всієї господарської ді­яльності. Причому йдеться не лише про вирішення головної проб­леми кінця століття, а й про якісну трансформацію всієї глобаль­ної економічної системи. На зламі тисячоліть нова система еконо­мічних координат потребує суттєвого розширення й оновлення поняттєвого апарату економічного дискурсу. Нині можна ствер­джувати, що на зміну головному суб'єкту економічних відносин homo oeconomicus, який панував починаючи з часів А. Сміта, приходить homo cosmicus.

Майбутні парадигмальні зміни здійснюватимуться еволюцій­но,- в міру нагромадження відповідної критичної маси і в

* В. І. Вернадський писав у 1925 р. в робоїі «Автотрофність людства»: «В останні віки людське суспільство дедалі більше виділяється за своїм впливом на середовище, що оточує живу речовину... Воно (людство. — А. Ф.) одне змінює в новий спосіб з наростаючою швидкістю структури самих основ біосфери. Воно стає все незалежнішим від інших форм життя й еволюціонує до нових життєвих проявів» (Вернадский В. И. Проблемы биогеохимии. М., 1980. С. 228).

18