Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФІЛІПЕНКО СВІТОВА ЕК.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

1. Теоретична основа аналізу сучасної світової економіки

світової економіки були окремі міста або міста-держави: Венеція, Генуя, Амстердам. Особливість індустріальної цивілізації стано­вило яскраво виражене домінування найпотужніших держав: Іспа­нії, Португалії, Голландії, Великої Британії, США. Нині функції центра, ядра глобальної економіки дедалі більше переходять до групи найрозвинутіших держав. Це передусім країни «великої сімки», ЄС і зрештою ОЕСР.

Найбільш характерні штрихи до колективного портрета цієї групи країн можна обмежити такими:

  • розвинуте ринкове господарство;

  • найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального роз­ витку;

  • домінуюче становище у світовій економіці, яка дає змогу інтен­ сивно залучати в господарський обіг і власні, і чужі ресурси*;

  • вибухоподібне зростання фінансового сектора економіки, яке формує віртуальну господарську сферу (bubble economies);

  • зміщення центра ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки;

.• звуження ринкового поля економіки внаслідок зростання тен­денції до неспроможності ринку (market failure), поступовий перехід до постринкової неоекономіки;

• різноманітний вибір в умовах обмеженості ресурсів, опора в економічній політиці на теорію поведінки фірми і споживача (біхевіоризм), теорію ігор.

Таким чином, трансформація центра світової економіки від­бувається в напрямі поступового, але неухильного формування постматеріальних, постекономічнйх структур з яскраво вираже­ною тенденцією гуманітаризації економічних процесів, зі змі­щенням центра ваги зі сфери матеріального у сферу духовного багатства. Розвинуті країни на відміну від попередніх суспільств і держав, що розвиваються, найбільшою мірою відчувають гостроту глобальних змін, майже «упираючись» у вичерпаність ресурсів попередньої моделі розвитку, стикаючись із кризою індустріальної економічної парадигми, тоді як менш розвинуті держави мають ще певний «зазор». Тим самим парадигмальне зрушення розвинутого ринкового господарства здійснюється двояко. З одного боку,

* На першому пленарному засіданні Академії соціальних наук, заснованої у Ватикан! 1994 p., відзначалось, що «розвинуті країни, де мешкає 1/5 населення світу, споживають 70 % світового виробництва енергії, 75 % металів і 85 % деревини» (The Study of the Tension between Human Equality and Social Inequalities from the Perspective of the varios social sciences. Vatican City, 1996. P. 166—167).

21

Розділ І

відбувається пошук нових підходів і концепцій у межах власних рамок (еволюційна парадигма, договірна економіка та ін.)} який має, на наш погляд, обмежений, локальний характер, з іншого боку, ринкова метапарадигма збагачується, дістає новий простір і ширший вимір у рамках загальноцивілзаційної мегапарадигми. Національно-державні економічні системи, які формуються в лоні перших двох, відображають неповторну своєрідність географіч­них, історичних, етнічних, культурних та інших особливостей тієї чи іншої держави.

Отже, загальноцивілізаційна мегапарадигма має універсальний характер, охоплюючи субстанційні, сутнісні економічні харак­теристики. Метапарадигма проявляється у відносно обмеженому, локальному економічному просторі, має меншу стійкість, схильна до більш швидких змін. Макроекономічна парадигма, крім того, що вона відображає національно-державну специфіку, найтісніше ко­релює з економічною політикою, з правовими, політичними інс­титутами, у концентрованому вигляді виражаючи культурологіч­но-ментальний субстрат суспільства. Наукова «чистота» макропа-радигми тим самим найменш виражена, в той час як на більш високих рівнях економічного знання відповідна парадигма постає більш гомогенною, однорідною і цілісною.

Процес еволюції економічних і соціально-політичних відносин характеризується фазами їх відносної стабільності й розвитку та трансформаційними періодами (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Фази еволюції економічних і соціально-політичних відносин

Вид об'єкта

Фаза заміни (років)

Фаза відносного розвитку (років)

Світова цивілізація

100—300

400—1000

Політична система суспільства

50—100

200—300

Економічна система

30—60

100—150

Епістемологічна і технологічна система

10—30

40—120

Наукова і технологічна парадигма

5—10

30—60

Джерело: Kwasnicki W. Knowledge, Innovation and Economy. Wroclaw, 1994. P. 44.

Наведена схема важлива для класифікації процесів, які від­буваються в перехідних економіках, особливо в частині, що стосу-

22