Список використаних джерел та літератури:

1. Александрович В. С. Мистецьке середовище Острога епохи академії / В.С. Александрович // Острозька давнина. Дослідження і матеріали. – Львів, 1995. – Т. І. – С. 59–68.

2. Близняк М. Острозький освітньо-культурний осередок XVI–XVII ст. в працях Івана Огієнка (митрополита Іларіона) / М. Близняк // Життя і Слово. – 1997. – 6 серпня. – С. 4.

3. Заєць А. Економічний розвиток Острога в XVI – першій пол. XVII ст. / А. Заєць // Острозька давнина. Дослідження і матеріали. – Львів, 1995. – Т. І. – С. 32 – 37.

4. Кемпа Т. Костянтин – Василь Острозький (1524/1525-1608) воєвода київський і маршалок землі Волинської / Т. Кемпа – Торунь – Київ, 1997.– 216 с.

5. Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія / Мицько І.З. – К.: Наукова думка, 1990. – 192 с.

6. Огієнко І. І. Князь Костянтин Острозький та його культурна праця / Огієнко І. І. – Kенора, 1958. – Режим доступу: http://exlibris.org.ua/text/ostrozki.html

Здебська Т.

студентка ІІІ курсу

науковий керівник − к. і. н.,

доц. Рудницька Н. В.

Чеське населення в суспільно-політичному життя Волині у роки Української національно-демократичної революції

В українській історичній науці детально прослідковано причини переселення чехів на Волинь з Австро-Угорщини до Російської імперії у другій половині XIX ст., проаналізовано їх соціально-економічне, культурно-освітнє та релігійне життя. Даною проблемою займалися: Крижанівський Є. “Чехи на Волині”, Поліщук Ю. “Етнічний склад населення Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.”; у 2001 р. у Малині відбулась міжнародна наукова конференція «Чехи на Волині», результатом якої стало видання історико – краєзнавчого збірника.

Перші чеські поселення на Волині з'явились в 1860 р. Царський уряд намагався за допомогою чехів обмежити політичний та соціальний вплив поляків в регіоні, тому надавав великі пільги та привілеї чеським переселенцям з Австро-Угорщини. Ставлення центральної і місцевої влади до чехів було добрим, оскільки вони, на відміну під переселенців-німців, майже всі прийняли російське підданство [2, с.10].

Взаємини між українськими селянами Волині та чехами-переселенцями були складними, часто – недоброзичливими. Оскільки через чеську колонізацію селяни втрачали деякі права (право випасу худоби та інші). Вони вороже ставились до чехів, вважали, що конфісковані у польських поміщиків землі повинні належати тільки їм, в той час як кілька помість владою було віддано чехам. Через це часто відбувались бійки, підпали селянами врожаю колоністів тощо.

Незважаючи на це, кількість чеських переселенців на Волинь до 1914 р. продовжувала зростати. До початку першої світової війни тут проживало більше половини чехів Російської імперії [2, с.20].

У політичному відношенні чехи були лояльні до Росії. Тому для них, на відміну від поляків чи євреїв, не було ніяких обмежень в культурно-освітній чи політичній сферах. На Волині працювали чеські навчальні заклади, культурницькі товариства. З початку Першої світової війни чехи виявили свою підтримку російській владі. Свідченням цього є те, що в 1915 р. за підтримки влади було створено Чесько-Словацьке товариство в Росії, що об'єднувало та координувало діяльність всіх чеських товариств України. Можливо, саме тому позиція чехів у 1917 р. щодо українського державотворення була не такою як поляків чи німців. Чеська політична еліта виразила повну підтримку діям Тимчасового уряду. Словаки і чехи у 1917 р. сформували свої загони в Києві, визнали Т. Масарика «тимчасвим диктатором» своєї самостійної держави Чехії і Словаччини і всі свої надії пов'язували із відродженням своєї держави. Провідники чеського політичною руху активно агітували за незалежність серед селян і міщан в Києві та Житомирі, мало уваги приділяли тій гострій політичній боротьбі, що в цей час вибухнула в Україні. Оскільки Центральна Рада та гетьман П. Скоропадський приділяли у своїй національній політиці чеському населенню небагато уваги (на відміну від польського чи єврейського) багато чехів Волині восени 1918 р. повернулась на свою етнічну батьківщину для того, щоб будувати свою власну державу [3, с.82].

Проте, значна частина чеських селян залишилась, їхнє становище було надзвичайно важким, оскільки часта зміна влади, бойові дії негативно позначились на їхньому господарстві.

З метою організації на місцях комітетів бідноти (комбідів) до чеських колоній Волині були направлені співробітники комітетів чесько-словацьких комуністів. Намагання агітаторів-комуністів створити лояльний до радянської влади комбід виявились марними. До комітету бідноти були вибрані люди, що виражали інтереси в першу чергу заможних селян [1, с.90].

Але вже через п'ять важких років воєнного часу, сільське господарство чеських колоністів знаходилось у доброму стані. Їхні поля були засіяні. Більшість чехів Волині займались вирощуванням хмелю. Часто колоністи, що мали всього 45 десятин землі, декілька десятини відводили під хміль. Радянські органи влади коливались: до якої соціальної групи відносити таких чеських селян. Згідно офіційним інструкціям вони наче належали до бідняків, однак їхнє матеріальне становище було значно кращим, ніж українських селян-бідняків [2, с.32].

Всі чеські навчальні заклади Волинської губернії в цей час знаходились в жалюгідному становищі. Навчання здійснювались в непідготовлених напівзруйнованих будівлях, не вистачало підручників, посібників та інших матеріалів для навчання.

І хоча більшість дітей чехів відвідували школи, але за відсутності чеських вчителів викладання в навчальних закладах здійснювалось в основному російською мовою, що створювало певні труднощі, адже часто діти чехів знали її погано. Влітку та весною навчання для дітей проводилось в садках. Дитячі садки на Волині в цей час не функціонували. Фінансової допомоги школи не отримували, вчителі чотири місяці не отримували заробітної плати. Культурно-освітніх товариств для чехів на Волині в цей час не було [2, с.52].

В Житомирі чехи були більш-менш заможними. До радянської влади ставлення чехів було недовірливе. Показним був антирадянський виступ Чехословацького корпусу у 1918 р. Житомирські чехи підтримували буржуазну Чеську республіку. Оскільки чеських навчальних закладів в Житомирі не працювало, діти чехів навчались в російських або українських навчальних закладах. Всі чехи міста були грамотними. Радянська агітаційна робота серед них була безуспішною [4, с.33].

Отже, можна зробити висновок, що життя чехів на Волині було не досить простим. Якщо радянська влада до них була лояльною, то український народ їхнє життя досить ускладнював. Але все ж вони прагнули єдиної мети – утворення своєї незалежної держави.