Список використаних джерел та літератури:

1. Бондаренко С. Д. Земля Древлянська / Бондаренко С. Д. – Житомир: Полісся, 2003 – С. 51.

2. Пам'ять живе у серцях і граніті. – Зоря. – 2001. – 6 травня. – С.2.

3. Бондаренко С. Д. Дорогами тисячоліть / Бондаренко С. Д. – Житомир: Полісся, 2008 – С. 108.

4. Удари народних месників. – Зоря. – 1973. – 17 листопада. – С. 3.

5. Ніхто не забутий, ніщо не забуте. – Зоря. – 1993. – 28 вересня. – С. 2.

Герасимова Д.

студентки 33 групи

науковий керівник − асист.

Дребот В. І.

Українсько-італійські взаємовідносини в економічній сфері (1991-2012)

Одним із найактивніших партнерів України в зовнішньоекономічних зв'язках є Італійська Республіка. Італія відноситься до великих і високорозвинених країн, що заклали підвалини європейської цивілізації. Наприкінці грудня 1991 року Італія визнала незалежність України. З того часу інтенсивно розвивається взаємовигідне співробітництво між нашими державами. Для України Італія має не лише самодостатнє значення як провідний партнер в галузі торгівлі, науково-технічних і культурних зв’язків, а й мала б стати виразником українських інтересів у європейських інтеграційних структурах.

Мета статті – простежити українсько-італійські відносини в економічній сфері за період 1991 – 2012 рр., здійснити аналіз статистичних даних про торгівельне співробітництво, вивчити перспективи розвитку взаємовідносин країн у даній галузі.

Аналіз стану розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною та Італією свідчить, що Італія впродовж останніх років стабільно посідає місце одного з провідних торговельно-економічних партнерів України серед країн Європейського Союзу та світу.

У відповідності до останніх даних Держкомстату України, Італія займає третє місце серед країн світу за обсягами українського експорту, поступаючись Росії та Туреччині, та сьоме місце за обсягами українського імпорту, поступаючись Росії, Китаю, Німеччині, Польщі, Білорусі та США [4].

В українському експорті основне місце займає сировина, а в імпорті — промислова продукція. Головні статті експорту в Італію — продукти рослинного походження (борошно, шрот із насіння олійних культур, посівне насіння, рослини й насіння для парфумерної промисловості), продукція харчової промисловості (тверді відходи від рослинних жирів), мінеральні продукти (глини, руди і концентрати ніобієві, цирконієві), шкіряна сировина, шкіра великої рогатої худоби, текстиль і текстильні вироби, товари широкого вжитку. Імпорт в Україну такий: шкіра натуральна і штучна, деревина й вироби з неї, текстиль і текстильні вироби, вироби з чорних металів (столові, кухонні вироби), машини, устаткування, механізми (холодильники, морозильні камери, центрифуги, посудомийні машини, установки й доїльні апарати, устаткування для переробки молока, машини для очищення насіння, друкарське устаткування, верстати для обробки деревини тощо) [6, с. 138-139].

Аналіз статистичних даних про торгівельне співробітництво між Україною та Італією свідчить, що з 1995 р. загальні обсяги товарообігу України з Італією щорічно зростали, а в 2005 р., за даними ІСТАТ (Італійська статистична агенція), загальна цифра товарообігу між нашими країнами складала 3,154 млрд. дол. США. Станом на червень 2006 р. головними партнерами серед усіх країн ЄС, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина (550,3 і 1788,8 млн. дол.) та Італія (1166,5 і 633,0 млн. дол.) [3].

За останніми даними Держкомстату України, у 2010 році сальдо зовнішньої торгівлі послугами між Україною та Італією є позитивним і складає 92,1 млн. доларів США. Порівняно з 2009 роком, відбулось зниження загального обсягу торгівлі послугами на 3,9%. При цьому український експорт зріс на 5,6%, а імпорт знизився на 27,62%. Станом на 01.01.2011 р. Італія інвестувала в економіку України 982,4 млн. дол. США, що складає 2,2 % від загального обсягу іноземних інвестицій. Серед 123 країн-інвесторів за обсягами інвестицій Італія, як і в минулому році, продовжує займати 11 місце [1].

На сьогодні одним із пріоритетних завдань торгівельно-економічного співробітництва України з Італією є забезпечення, принаймні, часткової переорієнтації італійців з російського на український ринок. Останнім часом на італійському ринку нарівні з товарними позиціями сировини з'явилася деяка кінцева промислова продукція українського походження, зокрема, промислове обладнання для хімічної промисловості, хімічні добрива, цемент, консервовані овочі та фрукти [3].

В Україні діють майже 150 спільних підприємств; італійські інвестиції становлять 2,1 % всього обсягу інвестицій в економіку нашої держави. Тривалою негативною тенденцією у співробітництві України з Італією є перевага в українському експорті сировини, а в імпорті — промислової продукції [6, с. 139].

Взагалі процес становлення економічних відносин та формування договірно-правової бази українсько-італійського економічного співробітництва відбувалося практично без будь-яких принципових розбіжностей (незважаючи на зволікання з відкриттям першої кредитної лінії Італією Україні).

Україна та Італія активно розвивають міжрегіональне співробітництво. Започатковано прямі зв’язки між Ломбардією та Дніпропетровською областю, Лігурією й Одеською областю, Емілією-Романією та Харківщиною [2, с. 164].

Швидкі темпи економічного зростання в нашій державі приваблюють італійський бізнес. Підприємці країни інтенсивно освоюють український ринок. Італійські інвестиції активно присутні у виробничому секторі України. Існують, утім, значні невикористані можливості для участі італійського бізнесу в приватизаційних проектах в Україні. Не повністю задіяні всі можливості для співпраці в таких галузях як космічна, енергетична, машинобудування, транспортні перевезення, сільське господарство, зв’язок. Великий інтерес для України представляє досвід Італії, яка майже на 100 відсотків залежить від зарубіжних енергоносіїв, в розвитку новітніх енергозберігаючих технологій [5].

Можемо констатувати, що двостороннє торговельно‑економічне співробітництво між Україною та Італією має глибоке історичне коріння й на сьогодні ці дві країни знаходяться у досить тісних торговельно-економічних стосунках, що з кожним роком продовжують розвиватись. Високий рівень довіри, притаманний двосторонній взаємодії, інтенсивний розвиток політичного діалогу, активна співпраця в економічній та гуманітарній галузях дозволяють з оптимізмом дивитися у майбутнє українсько-італійських взаємин.