Список використаних джерел та літератури:

1. Беренштейн Л. Ю. Евреи и политические процесы в СССР (20-80-е годы ХХ столетия) / Л. Ю. Беренштейн – К.: Ин-т национальных отношений и политологии, 1994. – 88 с.

2. Гусєв В. І. Бунд, Комфарбанд, євсекції КП(б)У: місце в політичному житті України (1917-1921 рр.) / В. І. Гусєв – К.: Асоціація «Україна», 1996. – 132 с.

3. Котляр Ю. Єврейські організації на Півдні України в роки НЕПу // Еврейская мысль сквозь века. Сборник научных трудов по иудаике, еврейской истории и культуре. / Ю. Котляр. Вып. 6. – Днепропетровск, 2002. – С. 182.

4. Найман О. Я. Єврейські політичні партії й об’єднання України (1917 – 1925). / О. Я. Найман. – К., 1998. – 196 с.

5. Прилуцький В. І. Молодь України в умовах формування тоталітарного ладу (1920-1939) / НАН України. Інститут історії України. / В. І. Прилуцький – К., 2001. – 250 с.

 Руденко С.

магістрант 61 групи

науковий керівник: к.і.н,

доц. Рудницька Н. В.

Участь України в миротворчих місіях

Гуманітарні катастрофи на тлі загострення соціально-економічної кризи, зміни державних режимів не правовими методами сприяють поширенню нестабільної воєнно-політичною ситуації у світі. Ефективним інструментом вирішення цієї проблеми є миротворчі операції ООН.

До цього питання періодично звертались Засоби Масової Інформації. Проблеми миротворчої діяльності України та іноземних держав частково висвітлювались у періодичних виданнях: «Політична думка», «Дзеркало тижня», «Політика і час». Авторами статей, присвячених цій проблематиці, стали А. Василенко [1], В. Кім [2], В. Кравченко [3], І. Сергієнко [4]. Особливості перебігу миротворчих операцій досліджували В. Собко [5], В. Федоров [6], А. Цаплієнко [7] та інші.

Починаючи з 1992 року, понад 37 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у 27 міжнародних місіях За цей час 44 військовослужбовці Збройних сил України загинули та один військовослужбовець зник безвісти в операціях з урегулювання криз. У 2012 році час українські миротворці перебувають у складі місій ООН у Ліберії, Косовому, Судані, Демократичній Республіці Конго, Кот-д’Івуарі.

Для України її миротворча діяльність має важливе значення, оскільки вона розглядається, як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища. Актуальним є її внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної Європи. Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправний суб’єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет і демонструє миролюбну політику.

Стратегічний курс України на європейську інтеграцію передбачає її активну політику та глибоке співробітництво у галузі безпеки з такими організаціями як НАТО, ЄС, ОБСЄ. Очевидно, що саме у межах цих організацій формуватиметься майбутнє європейської безпеки.

Одним з головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримання міжнародного миру та безпеки. Біполярність світового устрою і протистояння «холодної війни» дуже перешкоджали спроможності ООН здійснювати операції з підтримання миру протягом перших 45 років існування. Після закінчення «холодної війни» Рада Безпеки ООН стала більш активною у заснуванні місій та розгортанні миротворчих операцій. Проте досвід початкової хвилі операцій після закінчення «холодної війни», особливо поразка у Сомалі, Руанді та Боснії, зменшили ентузіазм щодо миротворчих місій ООН, а помилки у їх проведенні місій призвели до необхідності переоцінки ступеня миротворчості. Оскільки кількість кризових ситуацій, що сталися протягом останніх років (більшість з яких виникали у країнах Африки), значно зросла, Рада Безпеки змушена була вдаватися до більш активних дій. Найчастішою відповіддю стало збільшення кількості миротворчих операцій.

Україна, як одна з держав-засновників ООН, надає великого значення діяльності організації з підтримання миру та безпеки, розглядаючи участь в ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики.

Участі України у миротворчій діяльності ООН, спрямованій на попередження і врегулювання міжнародних конфліктів, надається першочергове значення. Крім того, Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» усебічно відображає сучасні тенденції розвитку міжнародної миротворчої діяльності та забезпечує широкі можливості участі у миротворчих операціях з урахуванням, насамперед, національних інтересів України у певному регіоні.

Участь Збройних Сил України у миротворчій діяльності поєднує два основних взаємопов’язаних процеси, вкрай важливих для українського війська: його реформування та інтеграцію в європейські структури безпеки. З одного боку, успішне реформування армії обумовлює якість та ефективність участі у миротворчій діяльності, з іншого – ця участь стимулює розвиток Збройних Сил України і сприяє їх відповідності сучасним вимогам, забезпеченню спроможності діяти спільно з підрозділами інших держав при виконанні завдань, які відповідають інтересам національної безпеки та міжнародним зобов’язанням України.

І. Сергієнко  стверджує, що «сучасна миротворча діяльність України не тільки активна, але й постійно має тенденцію до розширення географічних рамок, зміцнюючи військово-політичний авторитет держави» [4, с.21]. Миротворчі операції є одним із найбільш вагомих елементів підтримання високого рейтингу українських військових. Крім того, це можливість отримати бойовий досвід, а також, в деяких випадках, продемонструвати потенціал української військової техніки.

Сучасна миротворча діяльність за більш ніж 50 років з моменту початку першої миротворчої операції дозволила міжнародній спільноті набути значного досвіду у питаннях урегулювання конфліктів з метою підтримання миру та стабільності у різних куточках планети. Чималий досвід набутий українськими миротворцями, особливо в процесі безпосереднього виконання завдань в миротворчих операціях.

Підвищення якості підготовки українських миротворців потребує зосередження зусиль на створенні у Збройних Силах України цілісної системи узагальнення і розповсюдження досвіду дій миротворчих контингентів та миротворчого персоналу.

Таким чином, Україна бере активну участь у миротворчій діяльності під керівництвом ООН, вирішує питання безпеки та стабільності в проблемних регіонах та приймає участь у боротьбі з міжнародним тероризмом. Це піднімає її рейтинг на міжнародній арені, приносить додаткові валютні доходи, дає змогу вдосконалювати підготовку особистого складу військових частин.