- •10014, М. Житомир, вул. В. Бердичівська, буд.
- •Розділ 1 Актуальні питання середньовічної та нової історії України
- •Розділ 2 Модерна історія України хх-ххі ст.
- •Розділ 1 Актуальні питання середньовічної та нової історії України
- •Діяльність Південного товариства на території Правобережної України
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Розвиток харчової та переробної галузей Наддніпрянщини
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Особливості життя Житомира у кінці XVIII -XIX століття
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Сучасні дослідження декабристського руху на Правобережній Україні
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Релігійно-духовне виховання дітей у церковнопарафіяльних школах Волині у другій половині XIX – на початку XX ст.
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Житомир на початку хх століття (1900 – 1917 рр.)
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Історія Житомирської чоловічої гімназії (1833 – 1919 рр.)
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Тактика морського походу запорозьких козаків
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Внесок Костянтина Острозького у розвиток духовного і культурного життя українського народу
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Чеське населення в суспільно-політичному життя Волині у роки Української національно-демократичної революції
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Історія заснування фарфорового заводу в Баранівці
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Шляхетський або дворянський період національно-культурного відродження
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Михайло Терещенко – фінансист, політик, дипломат
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Розділ 2 Модерна історія України хх-ххі ст.
- •Вплив сіоністського руху на розвиток єврейських громадських організацій Правобережної України на початку 20-х рр. XX століття
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Участь України в миротворчих місіях
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Жінки Житомирщини в партизанському та підпільницькому русі на Житомирщині
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Військовий побут в окопах Першої світової війни (особливості Південно-Західного фронту) 1914-1917 рр.
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Коростенщина в роки Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945 рр.)
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Крок назад: повернення до змішаної моделі виборчої системи
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Соціально-економічне становище Житомирського повіту періоду Центральної Ради
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Дипломатичні відносини Директорії унр з Ватиканом в 1919-1921 роках
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Богунський концентраційний табір
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Житомир в добу Української революції (березень 1917 – 1921 рр.)
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Формування світоглядних орієнтирів видатного українського історика – Івана Петровича Крип’якевича
- •Список використаної літератури:
- •Стахановський рух – засіб пришвидшення темпів індустріалізації в Україні (на матеріалах Житомирщини)
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Голокост на Житомирщині
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Внесок оун-упа в перемогу над німецько-фашистськими окупантами
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Житомирський обласний академічний театр ляльок – історія розвитку
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Михайло Іванович Туган-Барановський як один з визначних теоретиків кооперативного руху
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Голокост на Любарщині
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Геноцид на Житомирщині
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Історія району, який ліквідовано
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Молодь Житомирщини в період хрущовської «відлиги»
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Вилучення матеріальних цінностей у церков України в 20-30-ті роки хх ст. На території України
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Декрет об отделении церкви от государства и школы от церкви» Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1917 – 1918 гг. – м., 1942. – 1483 с.
- •Саган о. Православ’я довоєнної України (1921 – 1939 рр.): основні тенденції розвитку / Саган о. // Українське релігієзнавство. – №19. – 2001. – с. 44 – 54.
- •О. Бикова Проведення кампанії з вилучення церковних цінностей в період голоду 1921 – 1923 років / о. Бикова // Українське релігієзнавство. – № 49. – 2009. – с. 170 – 174.
- •Велика Вітчизняна війна на Овруччині
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Українсько-італійські взаємовідносини в економічній сфері (1991-2012)
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Голодомор 1932-1933 років в Бердичеві
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Житомирський театр в післявоєнний період (середина 40-х – початок 50-х років хх ст.)
- •Список використаних джерел та літератури:
- •Освіта в Житомирі: 1917-1941 рр.
- •Список використаних джерел та літератури:
Список використаних джерел та літератури:
Беренштейн Л. Ю. Евреи и политические процесы в СССР (20-80-е годы ХХ столетия) / Л. Ю. Беренштейн – К.: Ин-т национальных отношений и политологии, 1994. – 88 с.
Гусєв В. І. Бунд, Комфарбанд, євсекції КП(б)У: місце в політичному житті України (1917-1921 рр.) / В. І. Гусєв – К.: Асоціація «Україна», 1996. – 132 с.
Котляр Ю. Єврейські організації на Півдні України в роки НЕПу // Еврейская мысль сквозь века. Сборник научных трудов по иудаике, еврейской истории и культуре. / Ю. Котляр. Вып. 6. – Днепропетровск, 2002. – С. 182.
Найман О. Я. Єврейські політичні партії й об’єднання України (1917 – 1925). / О. Я. Найман. – К., 1998. – 196 с.
Прилуцький В. І. Молодь України в умовах формування тоталітарного ладу (1920-1939) / НАН України. Інститут історії України. / В. І. Прилуцький – К., 2001. – 250 с.
Руденко С.
магістрант 61 групи
науковий керівник: к.і.н,
доц. Рудницька Н. В.
Участь України в миротворчих місіях
Гуманітарні катастрофи на тлі загострення соціально-економічної кризи, зміни державних режимів не правовими методами сприяють поширенню нестабільної воєнно-політичною ситуації у світі. Ефективним інструментом вирішення цієї проблеми є миротворчі операції ООН.
До цього питання періодично звертались Засоби Масової Інформації. Проблеми миротворчої діяльності України та іноземних держав частково висвітлювались у періодичних виданнях: «Політична думка», «Дзеркало тижня», «Політика і час». Авторами статей, присвячених цій проблематиці, стали А. Василенко [1], В. Кім [2], В. Кравченко [3], І. Сергієнко [4]. Особливості перебігу миротворчих операцій досліджували В. Собко [5], В. Федоров [6], А. Цаплієнко [7] та інші.
Починаючи з 1992 року, понад 37 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у 27 міжнародних місіях За цей час 44 військовослужбовці Збройних сил України загинули та один військовослужбовець зник безвісти в операціях з урегулювання криз. У 2012 році час українські миротворці перебувають у складі місій ООН у Ліберії, Косовому, Судані, Демократичній Республіці Конго, Кот-д’Івуарі.
Для України її миротворча діяльність має важливе значення, оскільки вона розглядається, як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища. Актуальним є її внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної Європи. Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправний суб’єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет і демонструє миролюбну політику.
Стратегічний курс України на європейську інтеграцію передбачає її активну політику та глибоке співробітництво у галузі безпеки з такими організаціями як НАТО, ЄС, ОБСЄ. Очевидно, що саме у межах цих організацій формуватиметься майбутнє європейської безпеки.
Одним з головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримання міжнародного миру та безпеки. Біполярність світового устрою і протистояння «холодної війни» дуже перешкоджали спроможності ООН здійснювати операції з підтримання миру протягом перших 45 років існування. Після закінчення «холодної війни» Рада Безпеки ООН стала більш активною у заснуванні місій та розгортанні миротворчих операцій. Проте досвід початкової хвилі операцій після закінчення «холодної війни», особливо поразка у Сомалі, Руанді та Боснії, зменшили ентузіазм щодо миротворчих місій ООН, а помилки у їх проведенні місій призвели до необхідності переоцінки ступеня миротворчості. Оскільки кількість кризових ситуацій, що сталися протягом останніх років (більшість з яких виникали у країнах Африки), значно зросла, Рада Безпеки змушена була вдаватися до більш активних дій. Найчастішою відповіддю стало збільшення кількості миротворчих операцій.
Україна, як одна з держав-засновників ООН, надає великого значення діяльності організації з підтримання миру та безпеки, розглядаючи участь в ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики.
Участі України у миротворчій діяльності ООН, спрямованій на попередження і врегулювання міжнародних конфліктів, надається першочергове значення. Крім того, Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» усебічно відображає сучасні тенденції розвитку міжнародної миротворчої діяльності та забезпечує широкі можливості участі у миротворчих операціях з урахуванням, насамперед, національних інтересів України у певному регіоні.
Участь Збройних Сил України у миротворчій діяльності поєднує два основних взаємопов’язаних процеси, вкрай важливих для українського війська: його реформування та інтеграцію в європейські структури безпеки. З одного боку, успішне реформування армії обумовлює якість та ефективність участі у миротворчій діяльності, з іншого – ця участь стимулює розвиток Збройних Сил України і сприяє їх відповідності сучасним вимогам, забезпеченню спроможності діяти спільно з підрозділами інших держав при виконанні завдань, які відповідають інтересам національної безпеки та міжнародним зобов’язанням України.
І. Сергієнко стверджує, що «сучасна миротворча діяльність України не тільки активна, але й постійно має тенденцію до розширення географічних рамок, зміцнюючи військово-політичний авторитет держави» [4, с.21]. Миротворчі операції є одним із найбільш вагомих елементів підтримання високого рейтингу українських військових. Крім того, це можливість отримати бойовий досвід, а також, в деяких випадках, продемонструвати потенціал української військової техніки.
Сучасна миротворча діяльність за більш ніж 50 років з моменту початку першої миротворчої операції дозволила міжнародній спільноті набути значного досвіду у питаннях урегулювання конфліктів з метою підтримання миру та стабільності у різних куточках планети. Чималий досвід набутий українськими миротворцями, особливо в процесі безпосереднього виконання завдань в миротворчих операціях.
Підвищення якості підготовки українських миротворців потребує зосередження зусиль на створенні у Збройних Силах України цілісної системи узагальнення і розповсюдження досвіду дій миротворчих контингентів та миротворчого персоналу.
Таким чином, Україна бере активну участь у миротворчій діяльності під керівництвом ООН, вирішує питання безпеки та стабільності в проблемних регіонах та приймає участь у боротьбі з міжнародним тероризмом. Це піднімає її рейтинг на міжнародній арені, приносить додаткові валютні доходи, дає змогу вдосконалювати підготовку особистого складу військових частин.
