Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
В.А.Блощинська- Сучасне діловодство (Київ 2005)...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Розділ 10 планування та звітування службової діяльності

10.1. Планування роботи і план

Організація роботи сучасних організацій різного характеру діяльності та різних форм власності неможлива без таких процесів, як планування та звітування.

Кожна робота, кожна діловодна операція вимагає рівно стільки часу, скільки необхідно для її виконання.

Західні фірми, які вже давно працюють за ущільненим графіком, дуже добре розуміють дефіцит робочого часу. Його економія, чітке планування всіх етапів робіт позначаються нагальних досягненнях. Якщо робота спланована раціональної економічно грамотно та оперативно, то вона майже завжди принесе позитивний результат.

Слід чітко розрізняти поняття "планування" та "план", хоча вони між собою тісно пов'язані.

Планування - це процес підготовки плану діяльності. Це свого роду робота на найближчий час або на перспективу.

Планування стосується як колективу в цілому, який праний над однією метою, так і одного службовця, який вибирає найбільш дієвий напрямок у своїй роботі по досягненню мені Планування організації (колективу) та планування однієї людини як процес направлені на досягнення найкращого результату роботи.

При плануванні слід враховувати кілька обов'язкових правників, які допоможуть відобразити потреби організації або одного працівника на певному етапі роботи з підготовки майбутнього плану:

1. Вибір мети. Якщо не буде чітко поставленої мети, то колектив або службовець може заплутатися в масі поточні проблем. Конкретна та чітка постановка мети допоможе зекономити енергію, уникнути фальстартів.

2. Мета повинна чітко закріпитися в уяві перед тим, як одер­жить документальне відображення.

3. Розробка стратегії з досягнення мети (напрямок, в якому мету слід реалізувати). При цьому слід зважити всі "за" і "проти".

4. Деталізація мети і шляхи її досягнення (засоби, методи, партнери).

5. Затрати часу на виконання мети (терміни).

План - документ, результат діяльності планування.

Складання плану - заключний етап планування. Готуючись до створення документа, необхідно, з урахуванням всіх стратегічних та тактичних прийомів і засобів, створити його попередній проект, який в загальному набиратиме вигляду певної і ми та необхідних компонентів для заповнення його інформацією. Така робота передбачає кілька етапів:

- вибір теми;

- підбір інформаційного матеріалу (виписки з фактами, даними), його систематизація;

- графічна побудова плану з розташуванням всіх необхід­них параметрів, що відображають тему; заповнення конкретною інформацією з теми;

- створення попереднього варіанту плану;

- обговорення попереднього варіанту, консультування з відпо­відними спеціалістами, яких даний документ стосується; доопрацювання (якщо необхідно);

- оформлення чистового документа цільового призначення;

- затвердження цього документа;

- виконання.

Плани - узагальнена назва документів, які різняться між 11 >бою призначенням, тематикою, обсягом і практичним значен­ням документа.

Стосовно відображеної мети плани бувають тематичні та пальні (комплексні).

Щодо присутності людського фактора в документі - колективні та індивідуальні.

Стосовно інформаційного наповнення (обсягу відображеного матеріалу) плани бувають прості та розгорнуті.

Згідно з реалізацією його положень - перспективні та короткотривалі (одна дія, захід).

Отже, у планах фіксуються намічені до виконання дії або заходи, їх послідовність, обсяг (у певних показниках), строї виконання, виконавці.

Надзвичайно важливою умовою для цього документа є рубрикація - правильний поділ плану на співрозмірні частини, дотримання однотипного способу викладу всіх пунктів план точність та чіткість їх формулювання.

План може мати вигляд таблиці, графіка, вільного текстового викладу. Вибір виду для оформлення процесу планування щ лежить від конкретної мети (задачі), кількості осіб, задіяних у ньому, загального обсягу інформації і традицій документальні та статутних вимог організації.

Кожен пункт плану повинен поділятися на три обов'язком частини:

- зміст роботи;

- терміни виконання;

- виконавці.

За терміном, на який плани можуть бути розраховані, ноті поділяються на: річні, піврічні, квартальні, місячні, тижневі щоденні.

В більшості випадків у закладах та установах практикують ся колективні плани, які мають усталену форму.

Деякі організації, з огляду на специфіку своєї діяльності ін керуючись відповідними нормативними документами (посадовими інструкціями, положеннями, статутами), зобов'язують працівників складати індивідуальні плани, наприклад, план роботи вчителя, інженерно-технічного працівника та ін.

Найскладніше здійснювати планування роботи та її доку ментальне оформлення в комерційних організаціях, окрім тих планів, які вже мають загальну трафаретну форму і є обов'язковими для виконання.

Досить складно в сучасних умовах спланувати свій робочий день. Поряд з обов'язковими моментами першочергового зна­ння слід враховувати розташування не тільки основних ча­сових робочих зон, й тимчасових зон з тим, щоб планування другорядних робіт не зашкодило виконанню основних. Тому рекомендується планувати не роботи, а цілі.

Якщо день вільний від різноманітних непередбачуваних подій, варто виділити на виконання основних завдань до півс­ні робочих годин. Якщо ж випадкові та не заплановані напе­ред дії можуть порушити звичний ритм роботи, то для основ­них завдань слід виділяти лише три-чотири суто робочі години.

Світова практика організації роботи з планування рекомен­дує використовувати так званий метод "клину", який полягає п плануванні однієї робочої години, повністю присвяченої не-підкладним справам з принципом "від найменшого до найбіль­шого". Коли вже з'явиться досвід роботи в такому погодинно­му плануванні, то можна приступати до планування двох робочих годин і т.д.

В результаті цей метод добре використовувати при плану­ванні на тиждень, декаду, місяць, квартал, півроку, рік.

Дуже добре зарекомендував себе такий метод: планувати час таким чином, щоб в кінці кожної робочої години залишалося 15 хвилин, які можна використати для дрібних поточних справ (телефонних дзвінків, перегляду кореспонденції, візування до­кументів, коротких службових бесід, повідомлень та ін.). Зав­дяки цьому методу розпорядок робочого дня стане гнучким, можна багато встигнути і виконати окрім запланованого.

Для керівників такий план може бути заздалегідь погоджений з секретарем і дозволить звільнити робочий час від дрібниць, які можуть виконувати заступники та службовці відділів - безпосередні виконавці.

Якщо робота з планування набула вигляду практичного ком­плексу навичок та прийомів, то процес планування можна шліфу­вати і вдосконалювати, особливо після відповідного аналізу робо­чої діяльності. Аналіз може бути зроблений за такою схемою:

  • який вид робіт відбирає найбільше часу;

- де економія часу найбільше виправдана;

- чи справді під час роботи приділялася увага пріоритетний питанням (проблемам);

- середня оцінка часових координат тих чи інших операції

- що найбільше відволікає від виконання етапів робіт;

- об'єктивні та суб'єктивні фактори, що заважають виконайте

- скільки службовців необхідно для виконання тих чи інших етапів робіт.

При створенні комплексного (загального) плану діяльної и організації рекомендується використовувати метод «звороті ют клину», принципом якого є «від найбільшого - до найменшого.

Звичайно, все запланувати і передбачити неможливо. Готуючись до роботи над певною проблемою, службовій особі, ЯКІ планує той чи інший захід, вид роботи, слід мати загальне уявлення про те, які заходи є традиційними у даній організації Якщо завдання полягає в створенні загального (комплексного) плану, то дещо можна передбачити наперед. Багато подій, зі ходів повторюються з року в рік, і наперед відомо, що ВОНИ повинні бути внесені в план. Не обов'язково призначати конкретні дні. Достатньо визначити орієнтовний термін - тиждень місяця, місяць. При цьому важливо мати вже готову схему а па лізу імовірних заходів, а саме:

- список громадських міроприємств, річних загальних зборів, засідань;

- найважливіші обговорення з планування, різні заходи з контролю якості робіт;

- список загальних зборів та зборів окремих колективні (секторів, відділів);

- важливі ярмарки, виставки, в яких необхідно взяти участь;

- презентації та імовірні ділові переговори з партнерами;

- щомісячні робочі наради і т.ін.

Опрацьовуючи необхідний інформативний матеріал, який підлягає внесенню його в загальний комплексний план, слід врахувати вихідні та святкові дні.

Вихідні дані спочатку слід розташувати в порядку пріоритетного значення того чи іншого заходу. При цьому буде важ­ні пою консультативна участь деяких співробітників - спеціалістів, котрі відповідають за певну ділянку роботи. Їх доповнення та поради допоможуть спланувати загальну роботу з найменшими витратами для організації. Тільки після того, м. план набуде чіткої і конкретної форми, його можна віддава­ні на розгляд керівництва. Чистовий варіант плану друкується | кількох примірниках і затверджується вищою посадовою осо­бою (гриф затвердження). Подекуди певні види планів (колективні, комплексні) можуть затверджуватися колегіальним орга­ном - радою директорів, загальними зборами колективу. Примірники комплексного (загального) плану направляються и структурні підрозділи (відділи, сектори).

Загальний план стає одночасно вказівкою на перспективу роботи відділу і моделлю документа, за якими складається план роботи підрозділів. Відступ від загального плану в планах підрозділів та внесення коректив у документ після його зат­вердження неможливі.

На основі плану структурного підрозділу планується діяльність окремих працівників, якщо це необхідно і передба­чено посадовими інструкціями чи іншими розпорядчими і нор­мативними документами.

Плани окремих працівників (службовців) - це індивідуальні плани роботи. Такий план не вимагає грифу затверджен­ня, але підписується керівником структурного підрозділу. Інди­відуальний план може бути надрукований або оформлений рукописним способом у двох примірниках. Перший зберігаєть­ся безпосередньо у відділі (секторі), другий - у виконавця (ав­тора плану).

Реквізити плану:

1. Назва установи (структурного підрозділу).

2. Назва виду документа.

3. Заголовок (вказується вид заходу та період дії, на який складено план).

4. Коди (якщо необхідно).

5. Текст.

6. Підписи.

7. Дата складання.

8. Візи (при потребі).

9. Гриф погодження (при потребі).

10. Гриф затвердження (обов'язковий).

11. Відтиск печатки (окрім індивідуальних планів).

Найкраще оформляти плани табличним способом, що робить інформацію більш наочною, лаконічною та систематиційною.

У практиці роботи багатьох закладів розроблені уніфіковані трафаретні форми планів, які полегшують роботу з документ на перспективний термін. Готуючи новий план, можна використовувати практично опрацьовану схему попереднього плану якщо в процесі його реалізації не було помічено відхилень та перекручень.

Кількість колонок (граф) плану табличного виду залежить від складового інформативного навантаження запланованої діяльності.

Прості плани табличного типу оформляють на форматі А-4, а розгорнуті рекомендується друкувати на форматі А-3.

Створення плану - завжди складний процес. Від власного та колективного досвіду, практики, розуміння мети, завдань та бачення на перспективу залежить його практична реалізація.

10.2. Звітування діяльності та складання зніту

Звітування - процес, який передбачає проведення аналізу та підсумку діяльності службової особи зокрема чи органи в цілому.

Звітування в більшості випадків тісно пов'язано з плануванням. Вони взаємодіють між собою, оскільки вважаються двома ланками - початковою та кінцевою - одного процесу виробничої, фінансової, господарської, організаційної роботи. Звітування може передбачати аналіз та підсумок короткого або довготривалого періоду діяльності.

Звітування - початковий етап роботи з підготовки звіту документа.

Звіт - кінцева стадія звітування, службовий документ, що містить письмове повідомлення про діяльність організації чи особи або її підсумок, виконання дорученої справи (виконання плану, завдання, підготовку заходів, доручень), узагальненні зробленого з метою інформування посадової особи чи вищестоящої інстанції.

Звіти бувають прості та розгорнуті, в залежності від характеру виконаної роботи.

Звіти поділяються за способом оформлення документі п. статистичні та текстові.

Статистичні звіти - табличної уніфікованої форми у вигляді бланків та трафаретів, виготовлені друкарським способом.

Текстові - оформляються як індивідуальний документ на папері формату А-5 чи А-4, але за встановленим зразком.

Реквізити звіту:

1. Штамп організації.

2. Назва виду документа.

3. Заголовок (вказується назва установи, напрямок діяльності, вид звітування, звітний період).

4. Текст, який складається з трьох частин:

- вступ (вказується завдання, яке було поставлене певної особою або установою за звітний період).

- основна частина (опис та аналіз виконаної роботи).

- висновки (пропозиції, зауваження, перспективи на майбутнє).

5. Підпис керівника установи (для колективного звіту організації) або підпис автора документа (службової осо­би, відповідальної за складання звіту).

6. Дата документа.

7. Відтиск печатки (для звітів, що виходять за межі установи).

Для організацій, в яких звіти є необхідною ланкою викону­ваних службових обов'язків, звіти не мають реквізиту "відтиск печатки", бо вони призначені для внутрішнього використання.

Звіти, призначені для виходу за межі організації, друкуються не менше як у трьох примірниках. Перший направляється у вищестоящу інстанцію, другий є робочим варіантом, з яким працюють ще один календарний рік, а третій - страховий і збе­рігається в сейфі.

Великі за розміром звіти, які відображають різні сторони діяльності закладу, слід рубрикувати - розбивати на окремі розділи та пункти, кожен з яких повинен мати власну назву.

Текстова частина всіх звітів повинна бути конкретною і містити аргументований та обґрунтований матеріал. Для звітів певного характеру (науково-технічні, виробничі) можлива на­явність у тексті логічних елементів - аналізу, міркування та опису, що супроводжуються поясненнями.

Звіти не тільки повідомляють інформацію, тобто служать засобами комунікації, вони служать для відтворення пам'яті. Тому звіти, які вже були передані на зберігання в архів, часто вилучають для ознайомлення і відтворення необхідної інфор­мації або її порівняння з іншими документами.

Головне завдання звітів - вдосконалення роботи і досяг­нення мети в певній галузі, певному виді діяльності.

Особливе значення має звіт в умовах сучасного ринку, а надто в сфері комерційної діяльності. В практиці бізнесу пра­вильно і грамотно складений звіт може мати додаткове, але не останнє значення для створення відповідного іміджу службової особи - автора документа. Звіт може виявити стиль мислення, мистецтво викладати думки на папері, індивідуальність складача.

Індивідуальний ініціативний звіт одразу ж продемонструє для чого він написаний, тобто виконає своє основне призначення: передачу інформації, створення запису власної діяльності в певній сфері інших працівників, окреслить щось конкретне, що повинно реалізуватися, поєднає щось, що відбуло ся, відбудеться чи повинно відбутися, покритикує слабкі сторони відображеної діяльності, звинуватить, сформулює відповідальність та ін.

У звіті особливо важливі акуратність, ясність викладу І стрункість виклад Агах думок. При цьому автор повинен пам’ятати кілька основних і дуже важливих моментів:

1. Якщо звіт складається і є результатом запланованої роби ти, тобто встановлений тісний взаємозв'язок звіту з планом, то весь виклад інформації повинен відповідати пунктам або положенням плану.

2. Кожен звіт відображає певну специфіку - спеціалізацію діяльності працівника, і це повинно бути характерною рисою кожного окремо взятого документа.

3. Звіти, як правило, друкуються не менше як у двох примірниках. Один направляється адресату, а другий залишається ав тору як страховий варіант на випадок втрати першого.

При написанні індивідуального звіту слід враховувати ряд необхідних факторів та умов.

По-перше, необхідно добре знати, кому звіт буде направлений,

По-друге, слід визначитися щодо кількості питань, які підля­гатимуть висвітленню в документі.

Індивідуальний ініціативний звіт може мати довільну фор­му, але в ньому повинні бути відображені такі необхідні ком­поненти:

1. Адресат (повні дані та посада).

2. Назва документа.

3. Текст. При цьому слід окреслити п'ять імовірних питані,, на які слід дати вичерпну відповідь. Питання з відповідя­ми можна розташовувати за ступенем важливості. Обґрунтовані відповіді на питання становитимуть основу тексту. Перечитавши його, можна скоротити третю частину допо­міжних слів, якщо вони не зіпсують загальної думки. Складні слова слід замінити на прості. В кінці слід пере­вірити пунктуацію та орфографію написаного тексту. У висновку, який можна викласти одним-трьома узагальню­ючими реченнями, слід подякувати адресату за витрачений на прочитання документа час, а також висловити побажан­ня щодо одержання відповіді (реакції) на даний звіт.

4. Дата документа.

5. Підпис з вказівкою посади автора та власні реквізити (те­лефон, адреса - при потребі).

Вміння грамотно і професійно написати звіт великою мірою допоможе службовій кар'єрі працівника, особливо в тих випадах, коли звіти будуть переважати всі основні форми письмових документів внутрішнього використання.