2. Івент–аналіз у дослідженнях міжнародних ситуацій та зовнішньополітичних процесів

Івент-аналіз - методика (звана інакше методом аналізу подієвих даних) спрямована на обробку інформації, яка показує, хто говорить або робить, що говорить або робить, по відношенню до кого і коли говорить або робить. Систематизація та обробка відповідних даних здійснюється за наступними ознаками:

• суб'єкт-ініціатор (хто);

• сюжет (що);

• об'єкт (по відношенню до кого);

• дата події (коли).

Івент-аналіз використовується у дослідженнях міжнародної ситуації і процесів. Є один із найпоширеніших методичних засобів прикладного вивчення динаміки політичних ситуацій. Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за кодом і інтенсивністю подій із метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. Івент-аніліз у прикладному дослідження може бути використаний як джерело інформації для побудови гіпотез, служити для перевірки даних отриманих іншими методами. Із його допомогою можна витягти додаткові відомості про досліджуваний об’єкт. Застосування методики івент-аналізу полягає в сприйнятті, виділенні і реєстрації всіх або тільки основних фактів, що стосується поведінки досліджуваного об’єкта. Конкретне застосування методики івент-аналізу передбачає:

а) упорядкування інформаційного банку даних;

б) розчленування цього масиву на окремі одиниці спостереження та їх кодування.

Спочатку методика івент-аналізу застосовувалася як засіб вивчення варіативності рівня колективного насильства під час расових заворушень у США і його причин. Пов'язані з нею досліди спиралися на щорічні повідомлення про вплив масових соціальних заворушень на економіку і політику.1

При проведенні дослідження фахівців часто цікавить інформація про окремі ситуації, суть яких не повністю відбивається через послідовній опис подій. Прикладами такого роду можуть служити ситуації, що виникають в результаті бойових дій, революцій або повстань, терористичних актів, дипломатичних демаршів, державних переворотів або активності партій. Хоча в цих випадках досить давно застосовуються узагальнені фактологічні дані про зміну позицій сторін на переговорах, вимог учасників конфлікту і про інші важливі події, дуже багато аспектів політичного процесу залишаються закритими для зовнішніх спостерігачів і, отже, ступінь невизначеності при прийнятті рішень залишається досить високою.

Метою перших дослідів застосування івент-аналізу було визначення збігів періодів економічного спаду і масових заворушень для встановлення причинно-наслідкової залежності між цими змінними. У рамках великого числа прикладних проектів, що проводилися професійними соціологами та істориками, були розроблені правила кодування інформації про події, правила поводження з даними, отриманими з архівів, періодичних видань, історичних документів та офіційної поліцейської статистики. Крім того, були створені спеціалізовані банки даних, які дозволяли порівнювати вплив структурних і політичних змінних на різні класи подій в окремих країнах, етнічних групах і на різних часових етапах.

Результати ранніх розробок із застосуванням івент-аналізу підтвердили емпіричним шляхом теоретичну тезу, що страйки і масові виступи свідчать про порушення рівноваги всіх ланок політичної системи. Одночасно було доведено, що методика івент-аналізу полегшує дослідження "циклів", або хвиль, соціальних процесів, оскільки вона спирається безпосередньо на узагальнення послідовно відбуваються в суспільстві подій.

В даний час івент-аналіз має дуже широке застосування - вивчення військових конфліктів, проявів політичного насильства, масових виступів і динаміки переговорів. Його популярність обумовлена тим, що методика дозволяє здійснити порівняння різних подій, які збираються, підраховуються і описуються в термінах кількості, чисельності учасників, тривалості та масштабів політичної взаємодії. Це полегшує, наприклад, порівняння короткочасних дій або виступів, які зазнали поразки з діями, які увінчалися успіхом, і тим самим створює додаткові можливості у сфері тактичного прогнозування. Подієвий (івент) аналіз дозволяє також виділяти етапи розвитку ситуації і оцінювати нову якість (стан) політичного процесу як результат різного виду акцій учасників подій. У зв'язку з цим виникає можливість побудови багатоваріантних сценаріїв і підвищується точність прогнозування не тільки тактичного, але і стратегічного.

Іншими словами, івент-аналіз використовує більше інформації про характер змін політичних ситуацій, ніж дослідницькі техніки, які розглядають їх як єдине ціле.1

Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів

Подійний аналіз (івент-аналіз) є одним із найпоширеніших методичних засобів прикладного вивчення динаміки політичних ситуацій. Методика івент-аналіза заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій із метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. При цьому якщо спочатку переважала практика проведення "загального", ненаправленого аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як би "знизу", відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу значимість стали набувати нормативні моделі, висунуті дослідником (цільовий івент-аналіз) і їхнє наступне наповнення фактологічним матеріалом (підхід "зверху"). Але в принципі обидва види подійного аналізу продовжують достатньо успішно застосовуватися.

У першому випадку дослідник не визначає заздалегідь, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде відзначати насамперед, а визначає в попередньому порядку лише самий безпосередній об'єкт спостереження. В другому випадку дослідження ведеться на основі структуризованого підходу до збору інформації. У цих цілях заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації мають найбільше значення для дослідження. Але за звичай в дослідженнях обидва види спостереження органічно сполучаються.

Потім необхідно зробити вибір ознак спостереження, тобто встановити ознаки, за якими можна буде судити про ту міжнародну ситуацію, яка саме цікавить дослідника.

Фіксація результатів спостереження може відбуватися шляхом класифікації фізичних і вербальних дій і їхнього кодування: "хто, що, кому, коли". Додатковим засобом ідентифікації фізичних і вербальних акцій служать також індикатори: суб'єкт дії (актор) - тип дії - ціль дії. Якщо це передбачено цілями дослідження, для кодування акцій може бути застосоване і виділення змісту кожної дії: ворожнеча/нейтралітет/співробітництво.

Надалі весь аналізований період розбивається на інтервали, у межах кожного з них порівнюються події і явища, що спостерігаються. Інтенсивність окремих видів дій може бути оцінена чисто статистично або ж за допомогою шкали. Цікаві результати може дати також застосування кореляційного аналізу зв'язків між окремими параметрами.

Як і усяка прикладна методика, івент-аналіз має сильні і слабкі сторони. До його безумовних переваг варто віднести високий ступінь об'єктивності інформації про події, а отже, і надійності як основи для прийняття практичних рішень. Проте ця методика як у "ручному", так і в "машинному" варіанті є дуже трудомісткою процедурою, що потребує достатньо високого рівня кваліфікації виконавців. Крім того, у ряді випадків існує небезпека перебільшення можливостей біхевіористського підходу як до побудови програми дослідження в цілому, так і при формулюванні категорій, використовуваних при класифікації подій.

Техніка застосування методики івент-аналізу

Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. При цьому якщо спочатку переважала практика проведення "спільного", ненаправлений аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як би "знизу", відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу значимість стали набувати нормативні моделі, що висуваються дослідником ("цільової" або спрямований івент-аналіз), і їх подальше наповнення фактологічні матеріалом (підхід "згори"). Але в принципі обидва види подієвого аналізу успішно застосовуються в у сучасній дослідницькій практиці.

У першому випадку дослідник не визначає наперед, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде відзначати як важливі характеристики, а визначає в попередньому порядку лише головний об'єкт спостереження. У другому випадку дослідження ведеться на основі структуризуватися підходу до збору інформації. У цих цілях заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації мають найбільше значення для дослідження. Але зазвичай у дослідженнях обидва види спостереження органічно поєднуються.

Один з ранніх і найбільш відомих проектів з застосуванням методики івент-аналізу в дослідженнях міжнародних відносин є інформаційний банк (банк Е. Азара) з проблем міжнародних конфліктів, в який на кінець 70-х років XX ст. була включена інформація, що стосується 135 країн, і було зафіксовано 500 000 подій за 30 років. Метою цього проекту було вивчення механізмів розвитку подій і закономірностей конфліктної поведінки. Крім того, Е.Азарі належить заслуга введення в науковий обіг важливого засобу вимірювання подієвої динаміки - тринадцяти бальної шкали "співпраця-ворожість",що отримала назву "шкала Азара".

Методика івент-аналізу може бути з успіхом застосована і для аналізу процесу міжнародних переговорів: частоти внесення пропозицій сторонами, динаміки поступок і т.д.

Таким чином, спектр прикладного застосування івент-аналіз дозволяє розглядати його як засіб отримання додаткових відомостей про розвиток конкретних політичних ситуацій і процесів, а також як методичний інструмент емпіричної перевірки наукових гіпотез.

Використана література

1. Боришполец К.П. Методы политических исследований. - М., 2005.

2. Туронок С.Г. Политический аналіз. - М., 2005.

3. Симонов К.В. - Политический анализ: Учебное пособие. - М.: Логос, 2002

4. Цыганков П.А. Теория международных отношений. - М., 2005.

5. Цыганков П.А. Политическая социология международных отношений. Другие аналитические методы.

6. Лисовский С.Ф., Евстафьев В.А. Избирательные технологии: история, теория, практика. М. - 2000.

7. Мангейм Д.Б. Политология: Методы исследования. - М.

8. Сергеев В.М. Когнитивные механизмы принятия решений: модель и приложения в политологии и истории / В.М. Сергеев. - М., 1990.

9. Шестопал Е.Б. Политическая психология. - М. Социологическая энциклопедия. Под общей ред. А.Н. Данилова. Минск, 2003.

10. http://www.djerelo.com