Неінфекційні алергени

• пилкові алергени: злакових трав і культурних злаків (пирію, вівсяниці, вівса, пшениці, ячменя, жита, кукурудзи); сільськогосподарських рослин (цукрового буряка, конюшини, щавлю, соняшника); дерев (дуба, клена, вільхи, ліщини, берези, тополі, сосни, їли); бур'янів (кульбаби, амброзії, подорожника, кропиви, полиню, лободи); фруктових дерев (яблуні, вишні, груші); садових квітів (маргариток, троянд, тюльпанів, нарцисів, лілій)

• харчові алергени: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, молоко, яйця, м'ясо тварин і птахів, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа, злаки, бобові, горіхи.

• побутові алергени: алергени домашнього пилу (включають речовини тварини, рослинного походження, продукти життєдіяльності грибів, комах, бактерій. Кліщі роду Dermatophagoides, які особливо активно розмножуються в жовтні й у березні-квітні. Доведено важливу роль тарганів у розвитку алергійних реакцій. Частки їхнього тіла, яєць і продуктів життєдіяльності теж входять до складу домашнього пилу).

• епідермальні алергени: лупа людини, коня, свині, вовна собаки, кішки, кролика, морської свинки, миші, вівці, кози й ін.)

• інсектні алергени: алергійна реакція виникає при укусах перетенкокрилих комах, укусах двокрилих і клопів, а також при контакті з виділеннями й частками тіла комах або при вдиханні цих часток. Найбільш вираженою алергенною активністю є отрута перетенкокрилих, що обумовлено вмістом в ній меллітіну, фосфоліпази А, гіалуронідази, апаміну, кислої фосфатази.

• лікарські алергени: хімічні, ферментні препарати, продукти синтезу грибів. Лікарські препарати це, переважно, гаптени, які набувають властивості алергенів тільки при кон'югації з білком-носієм.

• промислові алергени: це хімічні й біологічні забруднення середовища. Серед хімічних речовин алергенами є метали та їхні солі.

Інфекційні алергени:

• бактеріальні алергени:

• вірусні алергени

• алергени грибів

• алергени найпростіших

• алергени гельмінтів: аскарид, єхінококку, трихинелл (найбільшої алергенними властивості мають продукти личинок гельмінтів).

Сенсибілізація – іммунологічно опосередковане різке підвищення чутливості організму до алергену.

Активна сенсибілізація - виникає при влученні в організм алергену й протікає за тими механізмам, що і первинна імунна відповідь. Тривалість процесу становить 2 - 3 тижні, що обумовлено тривалістю процесів розпізнавання, передачі інформації й виробленням специфічних антитіл або сенсибілізованих лімфоцитів.

Пасивна сенсибілізація - виникає в організмі при введенні готових антитіл від раніше активно сенсибілізованого організму і її тривалість становить від декількох годин до доби.

Перехресна сенсибілізація - виникає до алергенів з подібними антигенними детермінантами. Так, у молекулі пеніциліну це - B-лактамове кільце, що «відкривається» після ряду метаболічних перетворень. Ця структура присутня також і в молекулі цефалоспоринів. Перехресна алергія виникає також між новокаїном і сульфаніламідами.

Внутрішньоутробна сенсибілізація – можлива імуноглобулінами класу G, досить дрібний розмір якого й наявність рецепторів на клітинах синцітиотрофобласту до Fc-Фрагмента IgG, дозволяє йому проникати через фетоплацентарний бар'єр.

Алергійні антитіла – це антитіла, що утворяться при потраплянні до організму алергену та беруть участь у розвитку алергійних реакцій; відносяться до класів імуноглобулінів Е, G і М. Деякі алергійні антитіла ( алерген-специфічного імуноглобуліну Е), призначені для зв'язування розповсюджених у навколишнім середовищі алергенів (алергенів пилка рослин, домашнього кліща, грибів, комах, білків тварин та ін.) за умови їхнього надходження до організму крізь природні бар'єрні тканини, або в обхід останніх.