Медіатори алергії. Їхня класифікація й дія на організм. Патогенез загальних і місцевих алергійних реакцій.

Медіатори алергії - біологічні активні речовини, що утворяться різними соматичними клітинами організму при дії комплексів алерген+антитіло (або алерген+сенсибілізований Т-лімфоцит), за допомогою яких здійснюються алергійні реакції.

Медіатори алергійних реакцій діляться на:

- гуморальні, з міжтканинної рідини й плазми;

- клітинні, із кліток тканини й крові.

Клітинні медіатори, у свою чергу, підрозділяються на:

- похідні або наявні в рідинах і клітинах до активації (стосовно до клітинних медіаторів – з'єднані із гранулами)

- і такі що знову утворяться, або мембранні похідні, які продукуються при активації клітин.

До гуморального відносяться похідні комплементу, кініни та фактори згортання крові, до клітинних - біогенні аміни (гістамін, серотонін), похідні арахідонової кислоти, лізосомальні ферменти, цитокіни, лімфокіни, активні метаболіти кисню.

Медіатори алергії

Медіатор	Вазодилятація	Збільшення проникності		Хемотаксис	Опсонизація	Біль
		Негайне	Відстрочене
Гістамін	+	+++	–	–	–	–
Серотонін	+	+	–	–	–	–
Брадікінін	+	+	–	–	–	+++
Комплемент 3а	–	+	–	–	–	–
Комплемент 3b	–	–	–	–	+++	–
Комплемент 5а	–	+	–	+++	–	–
Простагландини	+++	+	+?	+++	–	+
Лейкотрієни	–	+++	+?	+++	–	–
Лізосомальні Протеази	–	–	++1	–	–	–
Кисневі радикали	–	–	++1	–	–	–

Вазоактивные аміни:

Гістамін і серотонін, вивільняються із тканих базофілів та тромбоцитів. У людини гістамін відіграє більш важливу роль, ніж серотонін; він діє головним чином на венули, які мають H 1-_{гістамінові} рецептори. Гістамін і серотонін викликають вазоділятацію та збільшення проникності й, імовірно, є головними агентами, що діють у початковому періоді гострої запальної відповіді. Рівень гістаміну зменшується швидко, у межах години після початку запалення. У гранулах тканинних базофілів гістамін перебуває в комплексі з гепарином. При дегрануляции тканинних базофілів відбувається дисоціація цього комплексу з вивільненням гістаміну й гепарину, кожний з яких проявляє свій ефект. Виділення гістаміну із опасистих клітин може бути обумовлено імунологічними й неімунологічними механізмами:

Імунологічний механізм полягає у взаємодії IgE (у частині випадків IgG4), фіксованих на базофілах і опасистих клітинах, з алергеном.

Неімунологічний механізм полягає в дії на базофіли обох типів речовин – літераторів гістаміну, які самі по собі, без специфічного IgE здатні індукувати процес дегрануляції та виходу гістаміну.

Існує три типи гістамінових рецепторів Н1, Н2 і Н 3-рецептори 3.