- •Імунологія
- •V. Зміст теми
- •VI. Матеріали контролю вихідного рівня знань, навичок та вмінь
- •V. Зміст заняття
- •VI. Матеріали контролю вихідного рівня знань, навичок та вмінь
- •I Актуальність теми:
- •Іv Інтеграція з суміжними дисциплінами
- •V.Зміст теми заняття
- •Введення тексту і вибір напрямку перекладу
- •5 .Заповніть пропущене в таблиці
- •1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися):
- •2 Студент повинен знати (засвоїти)
- •3 Студент повинен вміти:
- •Перелік практичних навичок, якими студент має оволодіти:
- •IV. Міждисциплінарна інтерація
- •V. Зміст теми заняття
- •Ендогенні фактори.
- •Фактори довкілля.
- •Імунологічна стадія алергічних захворювань
- •Неалергічна Алергічна
- •Механізми реакцій гіперчутливості
- •Неінфекційні алергени
- •Інфекційні алергени:
- •Медіатори алергії. Їхня класифікація й дія на організм. Патогенез загальних і місцевих алергійних реакцій.
- •Медіатори алергії
- •Вазоактивные аміни:
- •Локалізація гістамінових рецепторів та біологічний
- •Інформація про інтерлейкіни, що мають
- •Методи лабораторної ідентифікації алергенів
- •Клінічні форми алергічних захворювань алергічний риніт
- •Ступені важкості перебігу алергічного риніту
- •Профілактично-лікувальні заходи
- •Алергічна бронхіальна астма
- •Клінічні симптоми ба:
- •Критерії порушення функції зовнішнього дихання:
- •Перелік та обсяг медичної допомоги на амбулаторно-поліклінічному етапі:
- •Класифікація ба.
- •Фармакотерапія хворих на ба.
- •Контролюючі медикаменти.
- •Ступінчастий підхід до фармакотерапії хворих на ба.
- •Загострення ба
- •Кропив'янка та набряк квінке
- •Класифікація лікарської алергії:
- •Клінічна картина.
- •VI. Матеріали контролю вихідного рівня знань, навичок та вмінь
- •Задачі іі рівня
- •І. Актуальність теми
- •Конкретні цілі:
- •Іі. Навчальна мета заняття
- •1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися):
- •2 Студент повинен знати (засвоїти)
- •3 Студент повинен вміти:
- •Перелік практичних навичок, якими студент має оволодіти:
- •Ііі. Мета розвитку особистості
- •IV. Міждисциплінарна організація
- •V. Зміст заняття
- •Імунологічна стадія алергічних захворювань
- •Неалергічна Алергічна
- •Алергічні реакції можуть мати перебіг за будь-яким з 4 типів. Класифікація алергій (гіперчутливості) за Джеллом та Кумбсом (1964р.):
- •Поняття про псевдоалергічні реакції. Механізми розвитку (лібератори гістаміну, альтернативний шлях активації комплементу, аспіринова астма). Клінічні прояви псевдоалергічних реакцій.
- •Механізми псевдоалергії:
- •Фактори, що сприяють розвитку псевдоалергічних реакцій на лікарські засоби:
- •Механізм дії харчових домішок і харчових добавок:
- •Всі алергійні реакції діляться на:
- •II тип реакції може протікати по декількох механізмах:
- •Аутоімуні гемолітичні анемії (ага)
- •Класифікація ага
- •Імунокомплексні алергічні реакції. Феномен Артюса. Сироваткова хвороба. Алергічні альвеоліти. Механізм патогенної дії імунних комплексів.
- •Різні антигени, що викликають гіперчутливий пневмоніт
- •Реакції гіперчутливості вповільненого типу ( Тип IV гіперчутливості)
- •VI. Матеріали контролю вихідного рівня знань, навичок та вмінь
- •Задачі іі рівня
Класифікація ага
З неповними тепловими аглютинінами IgG - визначається за допомогою прямого тесту Кумбса, тому що антитіла фіксовані на еритроцитах
Викликається IgG (рідко IgА) - викликає внутрішньоклітинний гемоліз (сплено-, гепатомегалия). Причини - утворюються аутоантитіла проти одного з епітопів Rh-фактора (Rh-система складається із трьох різних аллелей Dd, Cc і Ee, найдужчий D, тобто Rh (+) кров позначає наявність тільки D-антигену на еритроцитах і нічого не говорить про інші аллелі резус системи. При цьому Rh (-) індивіди не мають природних анти-Rh-антитіл, але можуть розвивати імунну відповідь на різні епітопи Rh-антигену. Захворювання частіше вдруге, розвивається на тлі лимфолейкозу, інфекції, ревматичних хвороб.
З тепловими гемолізинами - визначається за допомогою непрямого тесту Кумбса, тому що утворюються антиеритроцитарні IgG у високому титрі, що викликає комплемент-залежний внутрішньосудинний гемоліз
Етіологія: частіше внаслідок лікарської алергії (хінін, хлорпромазин, ПАСК, ізоніазид, ріфампіцин, тетрациклін - непрямий тест Кумбса (+) при інкубації з ліками, що викликали утворення антитіл). Аналогічним чином може відбутися утворення антитіл проти лейкоцитів, тромбоцитів.
З повними холодовими аглютинінами - утворяться IgM проти антигенів системи АВО - це хвороба холодової гемагглютинації або гемолитичний акроцианоз Франка - вражає переважно літніх осіб.
Антитіла міцно зв'язуються з еритроцитами при температурі 0-4ос, проявляється мікротромбозами, некрозами в дистальних ділянках тіла (тому що там нижче температура).
Зустрічається при: мікроманометрах, макроглобулінемії Вальденстрема (моноклональний синтез IgM), хронічний лимфолейкоз, міеломна хвороба, інфекційний мононуклеоз (вірус Епштейн-Барр виступає як поліклональний стимулятор).
Клінічно проявляється: раптовий кризовий гемоліз після переохолодження, гемоглобінурія, акроцианоз, феномен Рейно, гостра гангрена кінчиків пальців, помірна хронічна гемолітичнна анемія.
З холодовими гемолізинами (пароксизмальная холодова гемоглобінурія) - частіше зустрічається у дітей.
Обумовлена утворенням холодових IgG, які є двофазними (антитіла Доната-Ландштейнера).
Патогенез. При зниженні температури відбувається зв'язування антитіл IgG з антигеном Р (який локалізований на поверхні еритроцитів) + адсорбируеться комплемент. При наступному підвищенні температури тіла (уночі у ліжку дитина «відігрівається») відбувається активація комплементу й гемоліз еритроцитів.
Етіологія: інфекції кір, спірохетози. Проявляється через кілька годин після переохолодження. Визначається за допомогою (+) проби Кумбса (проби Доната-Ландштейнера – спонтанний гемоліз крові, якщо її спочатку остудити до 40С, а потім нагріти до +370С).
Ізоімунні гемолітичні анемії – анемії при переливанні крові, при цьому еритроцити донора лізуються антитілами реципієнта – імуноглобулінами класу М, які виробляються без попередньої імунізації, є тепловими антитілами..
1 група – 0 – на еритроцитах немає антигенів (А и В-Аглютиніни), але є антитіла α- і β -аглютиніни, тобто можна переливати усім (тому що на еритроцитах немає антигенів)
2 група – А на еритроцитах є антигени А, а в крові антитіла β (умовно можна переливати 1 і 2 групи)
3 група – В – на еритроцитах є антигени В, а в крові антитіла α (умовно можна переливати 1 і 3 групи)
4 група – АВ – на еритроцитах є антигени А и В, а в крові немає антитіл (умовно можна переливати 1, 2, 3 і 4 групи крові)
Гемолітична хвороба немовлят розвивається при проникненні через плаценту материнських антитіл, які проявляють активність проти антигенів еритроцитів плода (Rh і ABO) і руйнують їх. Гемолітична хвороба немовлят частіше спостерігається при Rh-несумісності, тому що анти-Rh антитіла в плазмі матері звичайно є IgG проти D-аллеля Rh-системи, які легко проникають через плаценту. Анти-А й антитілами В звичайно є IgM, які в нормі не можуть проникати через плаценту. При пологах і абортах матері вводять анти-резус-антитіла, які зв'язують і нейтралізують еритроцити плоду, що потрапили до матері.
Реакції з руйнуванням нейтрофілів – материнські антитіла до антигенів нейтрофілів плоду можуть викликати неонатальную лейкопенію, якщо вони проникають через плаценту. Іноді виникають посттрансфузійні реакції завдяки активності сироватки хазяїна проти лейкоцитарних HLA антигенів донора.
Реакції з руйнуванням тромбоцитів – посттрансфузійні пропасні реакції й неонатальная тромбоцитопенія можуть виникати у результаті факторів, описаних вище для лейкоцитів. Ідиопатична тромбоцитопенічна пурпуру – аутоімунне захворювання яке зустрічаеться досить часто, при якому утворюються антитіла проти власних антигенів мембрани тромбоцитів.
Реакції на базальній мембрані – антитіла проти антигенів базальних мембран у ниркових клубочках і легеневих альвеолах виникають при синдромі Гудпасчера. Ушкодження тканини виникає в результаті активації комплементу.
Стимуляція й інгібіровання при гіперчутливості: деякі автори класифікують інгібіровання і стимуляцію котрі пов'язані з гіперчутливістю, як V тип гіперчутливості.
Стимуляція – при утворенні антитіл (IgG), які зв'язуються з рецепторами до ТТГ на фолікулярних епітеліальних клітках щитоподібної залози розвивається хвороба Грейвса (первинний гіпертіреоідизм). Ця взаємодія веде до стимуляції ферменту аденілатциклази, що приводить до збільшення рівня цАМФ і до секреції підвищеної кількості гормонів щитоподібної залози.
Інгібіція – антитіла, що призводять до інгібіровання, відіграють ключову роль при важкій міастенії (myasthenia gravis) – захворюванні, що характеризується порушенням нервово-м'язової передачі й виникненням м'язової слабості. Хвороба викликається антитілами (IgG), спрямованими проти ацетілхолінових рецепторів на моторній кінцевій пластинці. Антитіла конкурують із ацетилхоліном за місце зв'язування на рецепторі, блокуючи в такий спосіб передачу нервового імпульсу.
Механізм інгібіровання також лежить в основі перніциозної анемії, при якій антитіла зв'язуються із внутрішнім фактором і інгібірують поглинання вітаміну B12.
