Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по история Украины.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
670 Кб
Скачать
☆

1.Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини.

У другій половині ХVІІІ ст. Лівобережна і Слобідська Україна залишалися під владою Росії. Імператриця Катерина ІІ (1762–1796 рр.), намагаючись уніфікувати систему управління в Російській імперії, остаточно ліквідувала автономію України.

• У 1764 р. Катерина ІІ змусила К. Розумовського скласти гетьманські повноваження. Для управління Лівобережною Україною та Запоріжжям було створено ІІ Малоросійську колегію (1764–1786 рр.) на чолі з генерал-губернатором графом П. Румянцевим.

• У 1765 р. на території Слобожанщини була створена Слобідсько-Українська губернія із центром у Харкові, полково-сотенний устрій було скасовано, слобожанське козацьке військо ліквідовано.

• У 1775 р. російські війська під командуванням генерала П. Текелія, повертаючись із війни з Туреччиною, зруйнували Запорозьку Січ, вивезли клейноди і архів, відправили на заслання на Соловки кошового отамана Петра Калнишевського.

• У 1781 р. на території Лівобережної Гетьманщини було створено Малоросійське генерал-губернаторство у складі Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської губерній, поділ на полки і сотні було скасовано, козацькі полки реорганізовані у регулярні полки російської армії.

• У 1783 р. у Лівобережній та Слобідській Україні було введено кріпацтво.

Таким чином, наприкінці XVIII ст. царизм остаточно ліквідував українську державність.

2. Правобережжя і західноукраїнські землі. Національно-визвольна боротьба.

У другій половині ХVІІІ ст. Правобережна і Західна Україна залишалися під владою Речі Посполитої. На західноукраїнських землях у 1738–1745 рр. Продовжувався рух опришків на чолі з Олексою Довбушем.

На Правобережжі посилення феодального, національного і релігійного гніту призвело до виникнення гайдамацького руху (від слова «гайда» — гнати), учасниками якого були козацька голота, селяни, міщани, православне духовенство.

• У 1734 р. спалахнуло перше значне повстання гайдамаків під проводом Верлана.

У 1750 р. відбулося велике гайдамацьке повстання, очолюване О. Письменним, М. Сухим, М. Теслею.

• У 1768 р. на Київщині, Брацлавщині, Поділлі, Галичині відбулося повстання гайдамаків, відоме під назвою «Коліївщина» (від слова «колоти») на чолі з Максимом Залізняком і Іваном Гонтою. Гайдамаки звільняли селян від влади польських панів, скасовували панщину, створювали органи селянського самоврядування. Польська шляхта за допомогою російських військ придушила повстання.

• У 1789–1793 рр. проходило повстання гайдамаків у с. Турбаї на Полтавщині, учасники якого — селяни, — боролися за відновлення козацьких вольностей, відмовилися виконувати панщину і платити податки поміщикам.

Загони опришків, гайдамаків і запорожців часто діяли разом під час національно-визвольних повстань.

3. Культура України другої половини XVII – XVIII ст.

Розвиток української культури проходив в складних історичних умовах: з одного боку, Національно-визвольна війна, утворення Української козацької держави сприяли формуванню національної самосвідомості і культурному розвитку; з іншого боку, період Руїни, перебування українських земель у складі різних іноземних держав, поступова втрата автономії гальмували розвиток культури і спричинили знищення культурних цінностей.

• Центром освіти залишалася Києво-Могилянська академія, діяли Чернігівський, Харківський, Переяславський колегіуми, братські і початкові школи. У 1661 р. у Львові було відкрито університет. Велике значення для розвитку освіти мали друкарні, які існували у Києві, Чернігові, Новгород-Сіверському, Львові, Луцьку.

• Видатний внесок у розвиток науки зробили Йоаникій Галятовський (астрономія), Феофан Прокопович (математика), Інокентій Гізель і Григорій Сковорода (філософія).

• В усній народній творчості (історичних піснях, думах, легендах) оспівувалася героїчна боротьба українського народу під час Національно-визвольної війни («Хмельницький та Барабаш», «Корсунська перемога», «Іван Богун»).

• Найзначнішими історичними творами були «Синопсис», «Хроніка з літописців стародавніх», «Літопис Самовидця», літописи Григорія Граб’янки та Самійла Величка.

• Справжнім літературним явищем стали твори Лазаря Барановича «Нова міра старої віри», Василя Григоровича-Барського «Мандри», Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», Івана Котляревського «Енеїда».

• Розвивалося музичне народне мистецтво, розпочалася обробка народних пісень («Їхав козак за Дунай», «Ой під вишнею, під черешнею»). При академіях і колегіумах існували музичні школи, звідки вийшли композитори Максим Березовський, Артем Ведель, Дмитро Бортнянський.

У театральному мистецтві існували, як і раніше, шкільна драма й вертеп, з’явилися також кріпосні театри, у Харкові зародився професійний театр (1789 р.).

• В архітектурі поширилося мистецтво козацького бароко, до визначних пам’яток якого належать Андріївська церква в Києві, Покровський собор у Харкові, Спасо-Преображенський собор в Ізюмі.

• Основними жанрами живопису були релігійний (іконостас Євецького монастиря у Чернігові) і портретний (портрет військового діяча Григорія Гамалії).

Тема: Українські зеемлі у складі Російської імперії наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст.

План.

  1. Включення українських земель доскладу Російської імперії.

  2. Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин.

  3. Економічне становище Наддніпрянської України.

  4. Соціальна боротьба.

  5. Початок національного відродження.

  6. Російський визвольний рух.

  7. Польський визвольний рух.

  8. Український національний рух.