Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по история Украины.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
670 Кб
Скачать
☆
  1. Культура України в період відбудови.

Розвиток культури в повоєнні роки мав суперечливий характер. Сталінська система намагалася загнати науку, літературу, мистецтво у жорстокі ідеологічні межі з метою встановлення контролю над духовним розвитком радянського суспільства. Незважаючи на несприятливі умови, українська культура мала значні досягнення.

• Розвиток освіти був складовою частиною процесу повоєнної відбудови: було відновлено довоєнну мережу шкіл, технікумів, ВНЗ, здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти (1953 р.), запроваджено вечірні й професійні заочні школи та курси для дорослих.

• Українські вчені досягли значних успіхів у дослідженнях з наук, наближених до воєнного та суміжного з ним виробництва: було запущено перший в СРСР атомний реактор (1946 р.), створено першу в Європі малу електронно-обчислювальну машину «МЕОМ» (1948–1951 рр., С. Лебедєв), розроблено метод автоматичного зварювання металу під флюсом (1949 р., Є. Патон).

• Українські письменники О. Гончар (трилогія «Прапороносці»), М. Стельмах (роман «Велика рідня»), В. Некрасов (роман «В окопах Сталінграда»), В. Сосюра («Вітчизна») писали про війну й повоєнне лихоліття.

• У кіномистецтві переважали революційно-патріотичні твори («Молода гвардія» режисера С. Герасимова).

Наступ сталінізму на культуру («жданівщина» за ім’ям секретаря ЦК КП(б) О. Жданова) виявився у звинуваченні української інтелігенції космополітизмі» і «низькопоклонстві перед Заходом», переслідуванвчених (генетики І. Поляков, М. Гришко, С. Делоне), письменни (О. Вишня «Мисливські усмішки», В. Сосюра «Любить Україну», Яновський «Жива вода»), композиторів (К. Данькевич, опера «Богдан Хмельницький») і завдала величезного удару по розвитку українкої культури.

Тема: Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

План.

  1. Суспільно-політичне життя і політична боротьба в Україні.

  2. Стан економіки України наприкінці 50-х — у першій половині 60-х рр.

  3. Культура і духовне життя в Україні.

  4. Національно-визвольний рух в Україні.

  1. Суспільно-політичне життя і політична боротьба в Україні.

Період 1953–1964 рр. в історії СРСР і УРСР дістав назву «відлиги». Після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) першим секретарем ЦК КПРС став М. Хрущов. Першими секретарями ЦК КПУ в період «хрущовської відлиги» були О. Кириченко (1953–1957 рр.), М. Підгорний (1957–1963 рр.), Шелест (1963–1972 рр.). Нове керівництво СРСР і УРСР взяло курс на сталінізацію — поступову відмову від крайніх прояв сталінського тоталірного режиму і лібералізацію суспільно-політичного життя.

Основним змістом десталінізації було:

• засудження культу особи Сталіна (у доповіді «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки» на закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС у лютому 1956 р. М. Хрущов навів факти зловживань і фальсифікації судових справ стосовно партійних, військових, наукових діячів);

• реабілітацію політичних в’язнів (у 1956–1959 рр. було виправдано 250 тис. чол., переважно посмертно, з таборів ГУЛАГу було звільнено близько 65,6 тис. чол.);

• реабілітацію репресованих народів (чеченцям, інгушам, балкарцям, калмикам було дозволено повернутися в рідні місця);

• розширення повноважень республік СРСР в економічному і культурному житті (під контроль Ради Міністрів УРСР, зокрема раднаргоспів, перейшло 97% підприємств);

• демократизацію суспільно-політичного життя (передбачалась обов’язкова ротація партійних чиновників, скоротилися штати управлінського апарату);

• послаблення ідеологічного контролю над суспільними науками, літературою, мистецтвом («шістдесятники» Л. Костенко, В. Симоненко, І. Дзюба, В. Мороз, В. Чорновіл сприяли піднесенню української культури).

Процеси десталінізації в Україні мали обмежений характер. Початі реорми не підкріплювалися глибинними демократичними перетвореннями, лишилися незмінною командно-адміністративна система і монополія ПРС у всіх сферах суспільного життя. Рішенням жовтневого пленуму 1964 р. М. Хрущова було знято з посади першого секретаря ЦК КПРС олови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Брежнєва, Головою Ради Міністрів СРСР призначено О. Косигіна.