Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по история Украины.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
670 Кб
Скачать
☆
  1. Опозиційний рух в Україні.

Повернення брежнєвського режиму до методів сталінізму, відновлення жорсткого ідеологічного контролю над суспільними науками, літературою, мистецтвом, збільшення тиску на «інакомислячих» в період «застою» призвели до посилення опозиційного руху. Основними напрямами дисидентського руху в Україні були:

• національно-визвольний, учасники якого (В. Мороз, Л. Лук’яненко) боролися за відновлення незалежної України, вільний розвиток української мови й культури;

• правозахисний, учасники якого (П. Григоренко, В. Чорновіл, М. Руденко) вимагали дотримання в СРСР прав і свобод людини;

• релігійний, учасники якого (В. Романюк, Й. Тереля, Г. Вінс) виступали за свободу віросповідання і відновлення заборонених релігійних конфесій.

Формами діяльності дисидентів були:

• публікація та поширення матеріалів, що викривали і засуджували політику радянського режиму («самвидав», «тамвидав»), видання нелегального журналу «Український вісник», робіт В. Чорновола «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору?», В. Мороза «Хроніка опору», «Репортаж із заповідника ім. Берії»;

• листи-протести в керівні органи СРСР і УРСР з критикою арештів інтелігенції (1965 р. під час презентації фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків»), проти переслідування О. Гончара за роман «Собор» (1968 р.);

• щорічні масові заходи зі вшанування пам’яті Т. Шевченка біля пам’ятника йому в Києві;

• створення правозахисної організації Українська Гельсінська спілка (1976 р.), учасники якої (36 осіб, серед них М. Руденко, Л. Лук’яненко, І. Кандиба, В. Чорновіл, В. Стус, О. Тихий, П. Григоренко) ставили завдання ознайомити українську громадськість з Декларацією прав людини, домагатися акредитації в Україні представників зарубіжної преси, інформувати світову громадськість про факти порушень в Україні прав людини, сприяти виконанню угод Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.).

Активізація дисидентського руху викликала репресії з боку радянського керівництва. У 1972 р. в Україні було заарештовано понад 100 правозахисників (В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, В. Стус, І. Дзюба). У 1977 р. було заарештовано і засуджено на термін від 10 до 15 років керівників УГС (М. Руденко, О. Тихого), а до 1980 р. — більшість членів УГС. У таборах загинули В. Стус, Ю. Литвин, О. Тихий.

Тема: Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України (1985-1991 рр.)

План.

  1. Перебудова в Радянському Союзі й Україна.

  2. Розгортання національно-визвольного руху в Україні в другій половині 80-х рр.

  3. Формування передумов незалежності України.

  4. Здобуття Україною незалежності.

  1. Перебудова в Радянському Союзі й Україна.

Період 1985–1991 рр. став останнім в історії СРСР і УРСР. У 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано Михайла Горбачова, за ініціативою якого в СРСР почалася перебудова, проголошена пленумом ЦК КПРС (квітень 1985 р.) і ХХVІІ з’їздом КПРС (лютий 1986 р.).

Перебудова передбачала докорінні зміни в усіх сферах життя суспільства:

• в економіці — прискорення соціально-економічного розвитку, перехід від екстенсивних до інтенсивних методів господарювання, підвищення продуктивності праці на основі запровадження досягнень НТР, реорганізацію управління господарством на принципах госпрозрахунку, самооплатності і самофінансування, створення змішаної або ринкової економіки, подолання відставання від провідних країн світу;

• у внутрішній політиці — демократизацію суспільства, створення правової держави, реабілітацію та звільнення політв’язнів (1988–1990 рр.), вибори народних депутатів на альтернативній основі (1989 р.), запровадження інституту президентства (1990 р.), формування багатопартійності, зростання політичної активності населення;

• у зовнішній політиці — «нове мислення», припинення «холодної війни» та гонки озброєнь, вироблення нової концепції забезпечення державної безпеки;

• у соціальній сфері — підвищення матеріального та культурного рівня життя народу, виконання Продовольчої програми (1982 р.), вирішення житлової проблеми, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку і послугами, подолання дефіциту, соціальна перебудова сіл, подолання пияцтва та алкоголізму (1985 р.);

• в ідеології — лібералізацію суспільно-політичного життя, ліквідацію цензури, можливість одержувати достовірну інформацію (гласність), повернення народові правди про історичне минуле, ліквідацію «білих плям» в історії.

26 квітня 1986 р. сталася катастрофа на Чорнобильській АЕС, від якої постраждали 3,5 млн. чоловік, 73 тис. стали інвалідами, забрудненими виявилися 10% території України, особливо Київська, Чернігівська, Житомирська області, сумарні витрати України на ліквідацію аварії досягли на момент закриття ЧАЕС в 2000 р. 130 млрд. доларів.

Перебудова не досягла поставлених цілей. Половинчаті та суперечливі реформи призвели до розвалу адміністративно-командної системи та краху радянської економіки, ліквідації тоталітарного режиму, розпаду СРСР виникненню на його території незалежних держав, зокрема України.