Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по история Украины.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
670 Кб
Скачать
☆

2. Директорія унр.

У серпні 1918 р. в умовах кризи гетьманського режиму в Києві представники УСДРП, УПСР, УПСФ заснували Український національний союз (УНС), який 14 листопада 1918 р. створив Директорію (В. Винниченко, С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андріївський, А. Макаренко) для організації антигетьманського повстання і відновлення УНР. Директорія добилася нейтралітету німецьких військ і за допомогою корпусу стрільців під командуванням Є. Коновальця 18 листопада 1918 р. розгромила війська гетьмана під Мотовилівкою.

14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський відрікся від влади на користь Директорії й емігрував до Німеччини.

Основними напрямками внутрішньої політики Директорії були:

  • відновлення УНР;

  • створення органів законодавчої (Трудовий конгрес) і виконавчої (Рада міністрів на чолі з В. Чеховським) влади;

  • ліквідація приватної власності на землю і розподіл землі між селянами;

  • відновлення 8-годинного робочого дня, робочого контролю на підприємствах, права на проведення страйків;

  • введення в обіг власної грошової одиниці – гривні (26 січня 1919 р.);

  • проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.).

Основними напрямками зовнішньої політики Директорії були:

  • встановлення міжнародних зв’язків з Голландією, Угорщиною, Чехо-Словаччиною, Італією;

  • війна з Радянською Росією (грудень 1918 — квітень 1919 р.);

  • війна з Польщею за західноукраїнські землі (листопад 1918 — липень 1919 р.);

  • прагнення встановити дипломатичні відносини з державами Антанти;

  • участь у Паризької мирної конференції (18 січня — 28 червня 1919 р.).

Відсутність ефективного державного апарату, суперечлива внутрішня та зовнішня політика ослабили соціальну опору Директорії (інтелігенція, селяни, робітники), чим скористалася Радянська Росія, захопивши територію УНР. Офіційно Директорію було ліквідовано указом С. Петлюри 20 листопада 1920 р.

3. Західноукраїнська Народна Республіка (зунр )

Розпад Австро-Угорщини і утворення незалежних Австрії, Угорщини, Чехо-Словаччини та Югославії сприяли посиленню національно-визвольного руху в Західній Україні, яка також прагнула до незалежності й власної державності.

18 жовтня 1918 р. у Львові українські політичні діячі Східної Галичини і Буковини створили Українську Національну Раду, яка заявила про прагнення об’єднати всі західноукраїнські землі в єдину державу. 1 листопада 1918 р. українські військові частини під командуванням Дмитра Вітовського взяли під свій контроль Львів, а наступного дня — інші міста Галичини. 11 листопада 1918 р. Українська Національна Радастворила виконавчий орган влади — Державний Секретаріат, який очолив Кость Левицький, а 13 листопада 1918 р. проголосила ЗУНР, президентом якої став Євген Петрушевич.

Основними напрямками внутрішньої політики ЗУНР були:

  • ліквідація великого землеволодіння і передача земель малоземельним і безземельним селянам;

  • встановлення державної монополії на продаж зерна, хліба, цукру, сірників, худоби;

  • запровадження власної валюти — гривні;

  • проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР;

  • створення Української Галицької армії (УГА) для захисту республіки.

Зовнішня політика ЗУНР була спрямована на міжнародне визнання державами Антанти і припинення війни з Польщею (листопад 1918 — липень 1919 р.). Однак Паризька мирна конференція (18 січня — 28 червня 1919 р.) узаконила окупацію Польщею Східної Галичини, Румунією — Північної Буковини і Бессарабії, Чехо-Словаччиною — Закарпаття. Міжнародна ізоляція ЗУНР, відсутність дійової допомоги з боку УНР, яка сама воювала на декількох фронтах, воєнна перевага Польщі призвели до поразки ЗУНР.