4. Рух опору на території України (1941–1944 рр.).

Встановлення «нового порядку» в Україні викликало розгортання антифашистського руху Опору, який мав три течії: радянську, націоналістичну і польську.

• Метою радянської течії руху Опору було визволення окупованої території від нацистів і відновлення радянської влади. Партизанські загони на чолі з С. Ковпаком, О. Сабуровим, П. Вершигорою, О. Федоровим, Я. Мельником вели активну боротьбу в тилу ворога: чинили диверсії на залізницях («рейкова війна»), руйнували німецькі комунікації, наносили удари по військових об’єктах, здійснювали рейди (карпатський рейд С. Ковпака, 1943 р.). Їхні дії координував Український штаб партизанського руху на чолі з генералом Т. Строкачем, створений у червні 1942 р. Підпільні організації здобували розвіддані, організовували саботаж на підприємствах, зривали постачання сільськогосподарської продукції до Німеччини.

• Метою націоналістичної течії руху Опору було відновлення української держави. 30 червня 1941 р. після відступу радянських військ зі Львова Організація українських націоналістів на чолі зі С. Бандерою (ОУН-Б) заявила про відновлення незалежності України й формування уряду на чолі з Я. Стецьком. Однак нацистська адміністрація розігнала уряд і заарештувала близько 300 членів ОУН. У 1942 р. була сформована Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Р. Шухевичем, яка почала збройну боротьбу в Поліссі, Галичині й на Волині проти усіх, хто загрожував українській незалежності, — Німеччини, СРСР, Польщі.

• Метою польського руху Опору було відновлення польської держави і повернення західноукраїнських земель до складу Польщі. Армія Крайова й Армія Людова діяли на території Волині й Полісся.

5. Звільнення України від нацистських окупантів (1943-1944 рр.).

Після перемоги Червоної армії у Сталінградській (17 липня 1942 р. — 2 лютого 1943 р.) та Курській (5 липня — 23 серпня 1943 р.) битвах почалось звільнення території України. Першим населеним пунктом, визволенним від німецьких військ, було с. Півнівка Ворошиловградської області.

• У серпні — жовтні 1943 р. радянські війська Воронезького (М. Ватутін), Степового (І. Конєв), Південно-Західного (Р. Маліновський) і Південного (Ф. Толбухін) фронтів звільнили Лівобережну Україну (Бєлгород-Харківська, Чернігово-Прип’ятська, Мелітопольська, Донбаська, Запорізька, Дніпропетровська операції), форсували Дніпро (битва за Дніпро) і 6 листопада 1943 р. звільнили Київ. Німецьке командування намагалося зупинити наступ радянських військ на правому березі Дніпра, де було споруджено «Східний вал».

• У січні — жовтні 1944 р. після падіння «Східного валу» радянські війська І, ІІ, ІІІ і ІV Українських фронтів звільнили Правобережну Україну (Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька, Проскурівсько-Чернівецька, Умансько-Ботошанська, Одеська операції), Крим (Кримська операція) і західноукраїнські землі (Львівсько-Сандомирська, Ясько-Кишинівська, Карпатсько-Ужгородська операції). 8 жовтня 1944 р. було визволено с. Лавочне Дрогобицької області — останній населений пункт УРСР у межах довоєнних кордонів. 28 жовтня 1944 р. було визволено м. Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України.

Радянські війська разом з партизанськими загонами остаточно визволили територію України від нацистських загарбників, однак війна з Німеччиною тривала до її капітуляції 8 травня 1945 р. Народ України зробив величезний внесок у розгром Німеччини: до збройних сил СРСР було направлено 6 млн. чоловік, орденами і медалями нагороджено 2,5 млн. чоловік, звання Героя Радянського Союзу удостоєно 2069 українців. Український народ заплатив величезну ціну за перемогу: матеріальні втрати становили 1,2 трлн крб., прямі збитки — 285 млрд. крб., людські втрати — близько 8 млн. чоловік.

Воєнні дії й окупація України негативно вплинули на розвиток української культури: німецько-фашистські загарбники знищили 32,9 тис. шкіл, технікумів, вищих навчальних закладів і науково-дослідницьких інститутів, 19,2 тис. бібліотек, багато театрів, музеїв, культурних пам’яток. С початком війни у східні райони СРСР було евакуйовано понад 70 українських ВНЗ, в тому числі Київський, Харківський, Одеський університети. В умовах війни й евакуації продовжували розвиватися українські наука, література та мистецтво.

• Вчені АН УРСР розробили військові прилади для авіації, радіолокації і пеленгації; випробували якості артилерійських систем; розробили метод дугового зварювання під флюсом при зборці корпусів танків (Є. Патон); винайшли сироватку для лікування ран (О. Богомолець); створили препарат для згортання крові (О. Палладін).

• Українські письменники (П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра, М. Стельмах) створювали патріотичні твори, працювали на фронті військовими журналістами.

• Художники (О. Довгаль, В. Касіян) малювали агітаційні плакати, що піднімали бойовий дух солдатів.

• Театральні діячі (З. Гайдай, І. Паторжинський, П. Вірський) виступали на фронті у складі театральних бригад.

• Кінорежисери (О. Довженко, М. Донськой, Л. Луков) знімали художні та документальні фільми про Велику Вітчизняну війну.

Представники української культури зробили вагомий внесок у перемогу над нацизмом і відродження культури України.

Тема: Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — на початку 50-х рр.

План.

1. Адміністративно-територіальні зміни. Вихід УРСР на міжнародну арену адміністративно-територіальні зміни.

2. Повоєнна відбудова народного господарства.

3. Радянізація західних областей України.

4. Культура України в період відбудови.

1. Адміністративно-територіальні зміни. Вихід УРСР на міжнародну арену адміністративно-територіальні зміни.

Перемога СРСР в Другій світовій війні створила умови для розширення його кордонів на заході, що призвело культура України в роки війникультура України в роки війни адміністративно-територіальні адміністративно-територіальні до завершення об’єднання українських земель. Польща, Чехо-Словаччина, Угорщина і Румунія визнали зміни своїх кордонів на користь СРСР.

• 29 червня 1945 р. було підписано договір між СРСР і Чехо-Словаччиною, відповідно до якого Закарпатська Україна входила до складу УРСР.

• 16 серпня 1945 р. було підписано договір між СРСР і Польщею про державний кордон, який юридично закріпив входження Східної Галичини й Західної Волині до складу УРСР.

• 10 лютого 1947 р. було підписано мирний договір між СРСР і Румунією, який юридично зафіксував входження Бессарабії й Північної Буковини до складу УРСР.

Нове розмежування кордонів супроводжувалося депортацією значї частини населення. У 1944–1946 рр. із Галичини, Волині, Рівненини до Польщі було переселено близько 1 млн. поляків, з Польщі до раїни переїхало 520 тис. українців. У квітні — травні 1947 р. полький уряд провів операцію «Вісла», у ході якої 150 тис. українців, що оживали у прикордонних з УРСР районах, були переселені на Захід Південь Польщі.

Зростання авторитету України в світі виявилося в поверненні її як б’єкта міжнародного права на міжнародну арену.

• 26 червня 1945 р. делегація УРСР підписала Статут Організації Об’єднаних Націй на конференції у Сан-Франциско. Україна стала одним із засновників ООН.

• 29 липня — 15 жовтня 1946 р. делегація УРСР на чолі з міністром закордонних справ Д. Мануїльським брала участь у Паризькій мирній конференції і 10 лютого 1947 р. підписала мирні договори з Італією, Болгарією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією.

• У 1948 р. українська делегація брала участь у Дунайській конференції з питань режиму торгового судноплавства на Дунаї.

• У 1948–1949 рр. Україну було обрано непостійним членом Ради Безпеки.