Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции по история Украины.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
670 Кб
Скачать
☆

3. Галицько-Волинська держава за Данила Галицького та його наступників.

У 1246 р. Данила Галицький поїхав до Золотої Орди і дістав ярлик на князювання, формально визнавши залежність від хана Батия. Готуючись до боротьби протии Золотої Орди, Данило шукав союзників. У 1253 році посланець римського папи Інокентія ІV коронував Данила Галицького в Дорогочині. Данилу Галицькому не вдалося визволити свою землю від Золотої Орди, однак і монголо-татари не змогли зруйнувати Галицько-Волинську державу. Наступниками Данила Галицького були: Лев І (1264–1301 рр.), Юрій І (1301–1308 рр.), Андрій та Лев ІІ (1308–1323 рр.), Юрій ІІ Болеслав (1325–1340 рр.). У середині ХІV столітті Галицько-Волинське князівство припинило своє існування, потрапивши під владу Польщі і Литви.

Тема: Політичний устрій, соціально-економічний і культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави (ІХ–ХIV ст.)

План.

  1. Політичний устрій.

  2. Соціальна структура суспільства.

  3. Економічний розвиток.

  4. Культура Київської Русі.

1. Політичний устрій.

Київська Русь була ранньофеодальною монархією, федерацією руських князівств. Як і в Західній Європі, на Русі склалася певна система відносин між феодалами.

• Головою держави вважався великий князь київський, верховний власник усіх давньоруських земель, який зосереджував у своїх руках законодавчу, виконавчу, адміністративну та військову владу.

• Окремими частинами держави керували удільні князі й бояри, які за службу одержували від великого князя земельні володіння — вотчини — і ставали його васалами. Князь призначав дружинників і бояр тисяцькими (представниками князя у великих містах), тіунами (господарськими управителями князя), вірниками (збирачами мита).

• У державній діяльності князь спирався на дружину, яка брала участь не тільки у воєнних походах, а й в управлінні державою.

• Влада великого князя обмежувалася боярською радою та вічем (народними зборами).

Вся управлінська верхівка у своїй діяльності користувалася нормами «Руської Правди». У результаті політичного розпаду Київської держави на окремі самостійні князівства склався новий тип управління — конфедерація руських князівств. Органом управління конфедерації був з’їзд князів, на якому вирішувалися спільні питання (прийняття основ законодавства, організація спільних воєнних походів).

2. Соціальна структура суспільства.

У Київській Русі сформувалася особлива соціальна структура. Найвище місце в суспільстві займали князі, бояри, священики. Далі йшли купці і ремісники. Більшість населення складали селяни — смерди. Оскільки вони жили на землі князя, то мусили виконувати повинності: сплачувати оброк і відробляти панщину. Поступово незалежність смердів обмежувалась. Селяни, що потрапили у залежність від феодала, взявши у нього позику («купу»), називалися закупами. Селяни, яка укладали з феодалом договір («ряд») про тимчасову роботу на нього, ставали рядовичами. Селяни, що не мали свого господарства і знаходилися в повній залежності від феодала, називалися холопами. Вільні селяни об’єднувалися в сільські громади («верв», «мир»), які спільно володіли лісами, лугами, водоймами.

Орні землі перебували в індивідуальному володінні членів громади.