2.Показники наявності та складу устаткування

Залежно від виконуваної ролі в процесі виробництва сільськогосподарське обладнання, як і обладнання інших галузей матеріального виробництва, поділяють на дві великі групи: 1) енергетичне, або силові машини і 2) виробниче, або робочі машини.

Енергетичним (силовим) обладнанням називається сукупність засобів виробництва, за допомогою яких здійснюється виробництво, транспортування, перетворення і зміна параметрів спожитої у технологічних процесах енергії.

Виробниче обладнання — це засоби виробництва, за допомогою яких здійснюється безпосередній вплив на предмети праці з метою перетворення їх у необхідні продукти.

Важливою складовою частиною енергетичного обладнання є двигуни. Двигуни у свою чергу поділяються на первинні та вторинні. Первинними двигунами називаються установки, які використовують потенційну енергію природних ресурсів (нафту, кам'яне вугілля, газ, силу вітру і води) для виробітку механічної енергії. Залежно від джерела енергії первинні двигуни поділяють на теплові, вітрові, гідравлічні (водяні) та інші види двигунів (сонячні, приливні та ін.). Серед теплових двигунів виділяють парові (парова машина, парова турбіна) і двигуни внутрішнього згоряння (двигуни тракторів, автомобілів та ін.). До первинних двигунів відноситься також жива тяглова сила робочої худоби, що використовується на підсобних роботах.

Вторинні двигуни служать для перетворення одного виду енергії в інший, наприклад, механічної енергії в електричну за допомогою електрогенераторів або електричної у механічну за допомогою електродвигунів.

До енергетичного обладнання відносять також різні електроапарати, що споживають частину виробленої електроенергії (електропечі, освітлювальні установки і т.д.), електроприлади, випрямлячі струму, силові трансформатори та інші перетворювачі електричного струму.

Розрізняють декілька видів потужностей двигунів: теоретичну (без урахування втрат) індикаторну — потужність, що розвивається газом у циліндрі двигуна, і ефективну - потужність на колінчастому валу двигуна.

Для трактора визначають потужність «на шківу» (при використані трактора як стаціонарного двигуна) і «на гаку» (тягова потужність), тобто потужність, призначена для подолання опору відповідних робочих машин. Відношення потужності трактора «на гаку» до потужності «на шківу» становить тяговий коефіцієнт корисної дії. Наприклад, для трактора ДТ-54 цей коефіцієнт дорівнює 0,69 (37 : 54). При обчисленні забезпеченості тяговою силою беруть потужність трактора «на гаку», а при визначенні загальної потужності енергоресурсів - «на шківу».

При визначенні потужності живої тяглової сили враховують поголів'я худоби старше трьох років, зайняте в сільськогосподарському виробництві. Потужність робочої худоби визначається залежно від тягового зусилля і швидкості руху тварин. Тягове зусилля залежить від маси тварини. Так, для коня вона становить приблизно 14% живої маси. На практиці для наближених розрахунків потужність однієї голови коней прирівнюють до 0,55 кВт.

Сумарна потужність енергоресурсів, що використовуються на виробництві, дорівнює потужності первинних двигунів, включаючи робочу худобу, мінус потужність первинних двигунів, що обслуговують електрогенератори, плюс потужність електродвигунів, електроапаратів, електроосвітлювальної апаратури:

Знаючи потужність енергоресурсів, можна обчислити відносні показники, що характеризують енергозабезпеченість виробництва, енергоозброєність праці, коефіцієнт механізації і коефіцієнт електрифікації енергоресурсів. Показник енергозабезпеченості виробництва дорівнює відношенню сумарної потужності енергоресурсів до площі сільськогосподарських угідь.

Показник енергоозброєності праці обчислюють як відношення сумарної потужності енергоресурсів до середньорічної чисельності працівників.

Все устаткування обліковується в натуральному (по кількості одиниць у відповідності з їх фізико-технічними ознаками і потужністю) та вартісному виразі (узагальнююча характеристик^ наявного обладнання). Одиницею обліку є кожний інвентарний об'єкт.

Загальну потужність усіх енергоресурсів сільського господарства відповідно до міжнародної системи одиниць виміру з 1982 року, визначають у кіловатах (до 1982 р. вона вимірювалась у кінських силах). Потужність двигунів, виражену в кінських силах, перераховують у кіловати множенням на коефіцієнт 0,736.

До сумарної енергетичної потужності включають потужність усіх первинних двигунів (тракторів, автомобілів, комбайнів та інших двигунів), потужність електричних джерел енергії (без повторного обліку) і потужність живої тяглової сили робочої худоби.

Енергозабезпеченість сільськогосподарського виробництва характеризується розміром енергетичних потужностей з розрахунку на одиницю земельної площі (сільськогосподарських угідь, ріллі або посівної площі всіх культур). Показник енергозабезпеченості визначається як відношення загальної суми енергетичних потужностей до відповідної земельної площі.

Енергоозброєність робочої сили характеризується розміром енергетичних потужностей з розрахунку на одного середньорічного працівника. Показник енергоозброєності робочої сили розраховується як відношення загальної суми енергетичних потужностей до середньорічної кількості працівників.

Електроозброєність праці визначається діленням кількості електроенергії, спожитої на виробничі цілі в сільському господарстві, на середньорічну кількість робітників або витрачений робочий час (людино-дні, людино-години).

Для характеристики рівня забезпеченості сільськогосподарського виробництва і робочої сили енергетичними ресурсами розраховуються також:

забезпеченість сільськогосподарського виробництва електроенергетичними потужностями - відношення сумарної потужності джерел електроенергії до площі сільськогосподарських угідь (або ріллі);

озброєність робочої сили механізованою тягою - відношення сумарної потужності механізованої тяги до середньорічної кількості працівників;

машиноозброєність — відношення вартості силових і робочих машин до середньорічної кількості працівників;

рівень механізації праці - відношення затрат праці механізованої до загальних затрат праці;

рівень електрифікації праці - відношення затрат праці, виконаних із застосуванням електроенергії, до загальних затрат праці;

енерговіддача — відношення вартості валової продукції сільського господарства до сумарної енергетичної потужності підприємства;

енергоємність — відношення сумарної енергетичне! потужності до вартості валової продукції сільського господарства (обернений до показника енерговіддачі.

За характером технологічних функцій сільськогосподарські машини рослинництва поділяють на: 1) ґрунтообробні; 2) посівні; 3) збиральні; 4) для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин; 5) для внесення мінеральних і органічних Добрив; 6) дощувальні машини й установки; 7) інші машини.

Сільськогосподарські машини, що використовуються в тваринництві, поділяють на машини загального призначення (машини для кормоприготовування, навантаження, транспортування і роздачі кормів, водопостачання І поїння, прибирання і транспортування гною, забезпечення мікроклімату, проведення ветеринарно-санітарних заходів) і машини спеціального призначення (машини для доїння корів, первинної обробки, зберігання і переробки молока, стриження овець, збору яєць та ін.). За способом дії на предмети праці устаткування ділять на три групи: 1) механічне устаткування, що діє на предмети праці шляхом механічних операцій (різання, подрібнення, тиску і т.д.); 2) термічне устаткування, що діє на предмети праці шляхом створення певного температурного режиму; 3) хімічне устаткування, що діє на предмети праці хімічними реакціями.

За способом агрегатування сільськогосподарські машини поділяють на причіпні, навісні та самохідні.

За характером використання сільськогосподарське виробниче устаткування диференціюють на стаціонарне й пересувне.

Для узагальнюючої характеристики системи машин важливе значення мають показники співвідношення чисельності машин і знарядь кожної групи і кожного типу із земельною площею, силовими машинами (наприклад, тракторами, автомобілями та ін.).

Для оцінки забезпеченості господарств робочими знаряддями зіставляють фактичну наявність із потребою за умови виконання робіт в установлені агротехнічні строки.

Завдання статистики зводиться до розробки системи показників використання техніки, виявлення резервів виробничих потужностей, а також вивчення причин (факторів), що заважають максимальному використанню сільськогосподарських машин і обладнання.

Основою побудови показників використання машин і .устаткування є зіставлення їх фактичної продуктивності з можливою.

Одним із важливих показників використання устаткування є коефіцієнт змінності - відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів. Він показує, скільки змін протягом дня працювала у середньому кожна одиниця устаткування (машина). Необхідність розрахунку цього показника обумовлена неповнотою завантаження машин і обладнання протягом доби.

Коефіцієнт використання устаткування за часом (коефіцієнт екстенсивного навантаження) розраховується як відношення середньої фактичної тривалості роботи до можливої або встановленої тривалості.

Коефіцієнт використання устаткування за потужністю (коефіцієнт інтенсивного навантаження) визначається окремо для силового виробничого устаткування. Для силового устаткування коефіцієнт використання його потужності розраховується як відношення фактично розвинутої потужності до встановленої, а для виробничого устаткування - відношення фактичного виробітку в одиницю часу до виробітку можливого.