Показники складу робочої сили

Працівників сільськогосподарських підприємств поділяють на виробничий персонал, зайнятий у сфері матеріального виробництва, з додатковим поділом на працівників основної діяльності (сільськогосподарське виробництво) і неосновної діяльності (підсобні промислові підприємства, ремонтні майстерні та ін.) та невиробничий персонал (житлово-комунальне господарство, культурно-побутові заклади, дитячі й учбові заклади, торгівля, громадське харчування тощо).

У складі працівників основної діяльності залежно від характеру виконуваних функцій у виробничому процесі виділяють такі категорії.

1. Робітники (працівники, які безпосередньо беруть участь у виробництві продукції). За строками прийому на роботу робітників поділяють на постійних, тимчасових і сезонних.

До постійних робітників належать ті, які прийняті на роботу без зазначення строку її закінчення. Тимчасовими вважаються ті працівники, які прийняті на роботу на строк не більше ніж два місяці (у випадку заміни постійного працівника, за яким зберігається його робоче місце - до чотирьох місяців). До сезонних відносять робітників, прийнятих на роботу на період сезонних робіт строком не більше ніж на шість місяців.

У складі робітників виділяють основних і допоміжних робітників. До основних належать безпосередньо зайняті виробництво продукції, до допоміжних - робітників, які обслуговують трудові процеси, виконувані основними робітниками.

2. Службовці (працівники, що займають адміністративно-господарські посади, які не відносяться до інженерно-технічних посад). У групі службовців виділяють керівників, спеціалістів та інших службовців.

До керівників належать працівники, які займають посади керівників підприємств і організацій, начальники, керуючі, завідуючі, голови, менеджери, головні (спеціалісти (головний бухгалтер, головний економіст, головний Інженер, головний механік, головний електрик тощо) та ін.

До спеціалістів належать працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, соціологічними та іншими роботами, що вимагають спеціальних знань - зокрема, агрономи, зоотехніки, бухгалтери, інженери, механіки, техніки, економісти, юристи та ін. Інші службовці - це працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування. До них, зокрема, належать агенти, чергові, діловоди, касири, контролери, секретарі-друкарки, стенографісти, табельники, обліковці та ін.

3. Молодший обслуговуючий персонал.

4. Пожежно-сторожова охорона.

Під професією розуміють певний вид трудової діяльності, обумовлений сукупністю знань і трудових навичок, отриманих працівниками в результаті спеціального навчання або на практиці. У межах кожної професії виділяють працівників різної кваліфікації.

Кваліфікація - ступінь оволодіння знаннями своєї професії, умінням і навичками. Спеціальність пов'язана з поглибленням професійного поділу праці.

Показники руху робочої сили

Рух робочої сили відбувається завжди, і причини таких змін різноманітні. Одні з них викликані причинами демографічного характеру: вступ у працездатний вік і вихід на пенсію з досягненням пенсійного віку та ін. Процес руху і зміни чисельності працівників призводить до перерозподілу робочої сили між підприємствами, галузями і регіонами.

Чисельність робочої сили постійно змінюється під впливом природного і механічного руху. Природний рух робочої сили зумовлюється вступом населення в працездатний вік і вибуттям Із нього, а механічний - переміщенням робочої сили по території (міграція).

Розрізняють такі види міграції:

1. зовнішня міграція - в'їзд до країни (імміграція) і виїзд з країни (еміграція);

2. внутрішня міграція - це переміщення робочої сили з одних регіонів до інших.

Серед інших показників руху робочої сили найбільше застосовуються такі.

Коефіцієнт постійності кадрів - відношення чисельності Працівників, які були в списковому складі весь звітний рік, до середньоспискової чисельності працівників за весь звітний рік.

Коефіцієнт стабільності кадрів - відношення працівників зі стажем роботи на підприємстві п'ять і більше років до загальної чисельності працюючих.

Коефіцієнт заміщення робочої сили - відношення кількості прийнятих до кількості працівників, що вибули, або як співвідношення між коефіцієнтами обороту по прийому і по вибуттю.

Коефіцієнт природного поповнення робочої сили - відношення чисельності молоді, яка прийшла в народне господарство (сільське господарство), до середньої чисельності робочої сили.

Коефіцієнт природного вибуття робочої сили - відношення чисельності тих, що вибули, з працездатного віку до середньої чисельності робочої сили.

Коефіцієнт природного приросту робочої сили визначається як різниця між коефіцієнтами природного поповнення і природного вибуття робочої сили.

Коефіцієнт механічного поповнення робочої сили - відношення чисельності працівників, які прибули з інших регіонів, до середньої чисельності робочої сили.

Коефіцієнт механічного вибуття робочої сили - відношення чисельності працівників, які вибули з даного регіону, до середньої чисельності робочої сили.

Коефіцієнт механічного приросту (міграції) робочої сили - це різниця між коефіцієнтом механічного поповнення і коефіцієнтом механічного вибуття.