4. Показники складу і використання робочого часу

Праця – витрачення життєвих сил, м’язової та нервової енергії у процесі певних операцій, виконуваних робочою силою. Оскільки усі операції здійснюються у часі, то зрозуміло, що мірою праці може бути робочий час.

Робочий час – частка календарного часу, що витрачається на виробництво продукції або виконання певного обсягу робіт і послуг; тривалість часу, протягом якого робітник виконував або мав виконувати роботу або інші трудові обов’язки.

Сума явок і неявок на роботу впродовж місяця (року), включаючи неявки в святкові та вихідні дні, складає календарний фонд робочого часу. Календарний фонд робочого часу може бути також отриманий шляхом множення середньоспискового числа працівників на число календарних днів у періоді.

Якщо від календарного фонду робочого часу відняти число людино-днів неявок у святкові та вихідні дні, то отримаємо табельний фонд робочого часу.

Максимально можливий фонд робочого часу являє собою максимальну кількість часу, яка може бути відпрацьована відповідно до трудового законодавства.

5. Показники продуктивності праці

Під продуктивністю праці в сфері матеріального виробництва розуміють ефективність людської праці, здатність її створювати конкретну кількість матеріальних благ за одиницю робочого часу.

Для характеристики продуктивності праці в сільському господарстві використовується система взаємопов'язаних статистичних показників, які класифікуються:

1) за ступенем агрегування галузей і виробництв на; індивідуальні, що характеризують рівень продуктивності праці у виробництві окремого виду продукції (зерна, молока, картоплі тощо);

зведені, що характеризують середній рівень продуктивності праці для сукупності галузей і виробництв (продуктивність праці в цілому по рослинництву, тваринництву, господарству тощо);

2) за формою обчислення показників на:

прямі, що показують вихід продукції за одиницю часу (наприклад, виробництво зерна за 1 людино-годину);

обернені, які показують трудомісткість одиниці продукції (наприклад, затрати праці на 1 ц зерна, людино-годин);

3) за формою вираження продукції, що обліковується, на: натуральні - продукція обліковується в натуральному виразі(виробництво зерна на 1 людино-день, на 1 людино-годину, затрати праці на 1 ц зерна);

6. Статистика оплати в сільському господарстві

В сільському господарстві тарифні розряди в основному присвоюють працівникам на ремонтних і будівельних роботах.

Залежно від способів виміру оплати праці (кількості праці або часу), а також порядку нарахування заробітної плати розрізняють дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної - від кількості та якості виробленої працівником продукції.

Погодинна форма оплати праці передбачає, що величина заробітної плати працівника визначається на основі фактично відпрацьованого часу і встановленої тарифної ставки (окладу).

Погодинну оплату праці застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Системи погодинної оплати праці включають просту погодинну систему і погодинно-преміальну.

Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час. Ця система оплати праці поділяється на погодинну, поденну, помісячну.

При погодинно-преміальній оплаті праці працівники, крім основного заробітку за відпрацьований час, отримують ще й премії, що посилює їхню матеріальну зацікавленість у результатах своєї роботи.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата нараховується, виходячи з кількості та якості фактично виготовленої продукції (обсягу робіт, послуг). Відрядна форма оплати праці має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна.

При прямій відрядній оплаті праці заробіток обчислюється за встановленими розцінками за кожну одиницю якості виготовленої продукції (роботи, послуги), розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вище й оплата). Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.

При відрядно-преміальній оплаті праці поряд з оплатою праці за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт працівникам нараховується премії за перевиконання норм виробітку місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується, в ремонтних майстернях, автопарку, транспортному парку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.

Найбільш прогресивною системою оплати праці є акордно-преміальна, суть якої полягає в тому, що оплата праці нараховується за весь комплекс робіт, а не за кожну виконану операцію.

Крім зазначених систем оплати праці, поширені також посередня і безтарифна системи.

При посередній системі оплати праці заробіток допоміжних робітників ставиться В пряму залежність від результатів праці робітників, яких вони обслуговують.

При безтарифній системі оплати праці індивідуальна заробітна плата еожного працівника являє собою його частку в загальному фонді заробітної плати, що визначається коефіцієнтом трудової участі. За видами заробітна плата В сільськогосподарських підприємствах, як і в інших підприємствах, поділяється на: основну заробітну плату; додаткову заробітну плату; Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням вироблених завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.