Основні соціалізуючі функції сім'ї:

• забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда;

• формування статевої ідентифікації дитини;

• провідна роль в її розумовому розвитку;

• розвиток здібностей та потенційних можливостей індивіда;

• забезпечення дитині почуття захищеності;

• формування ціннісних орієнтацій особистості;

• оволодіння дитиною основними соціальними нормами.

Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської цивілізації. В процесі цього розвитку сім'я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту.

Сьогодні за різними підходами і критеріями вчені нараховують понад сорок типів, видів і форм сімей. Ось далеко не повний їх перелік:

• за складом:

• повна сім'я;

• окрема;

• проста або нуклеарна;

• складана (сім'я з - кількох поколінь);

• велика сім'я;

• за структурою:

• з однією шлюбною парою з дітьми або без дітей;

• з одним із батьків подружжя та іншими родичами;

• з двома і більше шлюбними парами з дітьми або без дітей;

• з одним з батьків подружжя та інших родичів і без них;

• з матір'ю (батьком) з дітьми;

• за типом главенства в сім 'ї:

• егалітарні (демократичні)

• авторитарні сім'ї;

• за однорідністю соціального складу:

• соціально-гомогенні (однорідні);

• гетерогенні (неоднорідні) сім¹ ї;

• за сімейним стажем:

• молода сім'я;

• сім'ї в яких очікують дитину;

• сім'я середнього шлюбного віку;

• подружні пари похилого віку;

• за національним (етнічним) складом:

• однонаціональні;

• міжетнічні сім'ї;

• сім'я з громадян з різних держав;

• сім'я з осіб різного віросповідання;

• за якістю взаємин і атмосфери в сім "і:

• благополучна; стабільна;

• педагогічно-слабка;

• нестабільна;

• дезорганізована;

• за географічною ознакою:

• міська,

• сільська,

• віддалена сім'я (яка проживає у важкодоступних районах);

• за типом споживацької поведінки:

• сім'я з «фізіологічним» або «наївно-споживчим» типом споживання;

• сім'я з «інтелектуальним» типом споживання, тобто з високим рівнем витрат на купівлю книг, журналів, на видовищні заходи, тощо;

• сім'я з проміжним типом споживання;

• з особливими умовами життя;

• студентська сім'я;

• «дистантна сім'я»;

• за рівнем матеріального достатку:

• елітарні;

• малозабезпечені;

• заможні.

Кожна сім'я відрізняється одна від одної за такими основними параметрами:

1) соціально-культурний - освітній рівень батьків, їх участь в житті суспільства;

2. техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя;

3. демографічний - структура сім'ї (велика, що включає інших родичів; батьки та діти; неповна; бездітна; одно-, мало- чи багатодітна).

Як соціальний інститут сім'я виконує в суспільстві наступні функції:

• матеріально-економічну - планування сімейного бюджету, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві;

• житлово-побутову - забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства та організація побуту сім'ї;

• репродуктивну - продовження людського роду через народження дітей;

• комунікативну - створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, організація внутрішньосімейного спілкування;

• виховну - передача дорослими членами сім'ї соціального досвіду дітям;

• рекреативну - організація вільного часу га відпочинку сім'ї, розвиток інтересів і потреб особистості.

По типу спілкування сучасна психологія виділяє два типи сімей:

• тоталітарні (домінаторні);

• демократичні (партнерські);

У сім'ях першого типу домінує гіперсоціальна батьківська позиція, для якої характерно:

• відсутність ріпних прав усіх членів родини, особливо дітей;

• батьки не виявляють відкрито своїх почуттів, щоб «не зіпсувати дитину»;

• надзвичайна вимогливість одного або обох з батьків до інших членів сім'ї;

• нав'язування дітям великої кількості правил та умовностей;

• моралізування, часто безпідставне і неефективне;

• нетерпимість до дитячих недоліків;

• небажання йти з дітьми на компроміс;

• ставлення до дітей як до дорослих, нетерпимість до проявів «дитячості»;

• дисципліна підтримується за рахунок сили та приниження слабших;

В партнерській сім'ї навпаки можна спостерігати відкритість сімейних стосунків, гнучкі правила розпорядку, сімейну згуртованість.

Характеристики партнерської сім’і:

• відсутність секретів та таємниць між членами сім'ї;

• гнучкі правила розпорядку;

• розподіл економічної відповідальності;

• домашня робота та обов'язки розподіляються на засадах рівноправності;

• повага до особистого життя членів сім'ї;

• основою дисципліни є повага і довіра;

• батьківські обов'язки рівноправно розподіляються;

• зроблені помилки визнаються;

• члени сім'ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають.

В науковій, соціологічній, психолого-педагогічній літературі існує визначення сімейного благополуччя, його сутності. Сімейне благополуччя визначається не матеріально-економічною забезпеченістю сім'ї, її прибутками, а високим рівнем внутрішньосімейної моральності, духовності, задоволення емоційних потреб всіх членів сім'ї. Хороші матеріальні умови справляють вплив лише при нормальному емоційно- психологічному кліматі, хороших взаємостосунках між членами сім'ї. В благополучній сім'ї існує взаєморозуміння, взаємоповага між всіма її членами, спільність життєвої мети, позитивна моральна атмосфера, приблизно однакова оцінка різних життєвих ситуацій, спільність інтересів у багатьох сферах духовного життя, взаємопогодження стосовно взаємних справ і обов'язків, врахування взаємних інтересів, розуміння душевних переживань іншого, психологічна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значимості, взаємна довіра, людяність, доброта, чуйність, раціональне вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання. Дитина в такій сім'ї почуває себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять. Проте не балують, залучають до посильної праці по дому, ставляться до її потреб з розумінням, роз'яснюють, чому слід роботи так, а не інакше тощо.

Неблагополучними (проблемними) називають сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості в силу тих чи інших причин, в результаті чого в цих сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини (в основу виділення неблагополучних сімей покладені соціально-психологічні та соціально-економічні фактори). До таких сімей відносять:

• сім'ї, де батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають в конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства;

• сім'ї з низьким морально-культурним рівнем батьків;

• сім'ї з стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками, батьками та дітьми;

• неповні сім'ї;

• материнські сім'ї;

• сім'ї зовні благополучні, які припускають серйозні помилки, прорахунки в системі сімейного виховання, внаслідок невміння будувати правильні взаємини між членами сім'ї, низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому такі помилки в системі сімейного виховання мають не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушують певні педагогічні вимоги до дітей.

Криза сучасної сім'ї як інституту первинної соціалізації особистості та осередку суспільства, що переживає складний

період соціально-економічного і соціально-політичного розвитку, вимагає визначення тих проблемних ситуацій, які негативно впливають на виховання дитини. Серед них:

• нестабільність шлюбу,

• нестійкість сім'ї,

• неповної сім'ї;

• розрив вікових, а також інтелектуальних та інших рівнів сім'ї;

• руйнування традицій сімейного виховання;

• дефіцит чоловічого впливу на виховання дітей, водночас - висока завантаженість жінок виробничими та економічно-господарськими проблемами;

• педагогічна та психологічна неосвіченість дорослих членів сім'ї;

• дестабілізуючий вплив пияцтва та алкоголізму, цинізму та бездуховності на стійкість сімейних стосунків;

• значне і різке скорочення міжсімейних, міжособисгісних і навіть внутрішньосімейних контактів, зниження контактності, здатності до комунікації;

• проблеми сімейного дозвілля.

Виникнення цих проблемних ситуацій тісно пов'язано з тим тривожним становищем в організації системи соціального виховання, яке спостерігається в суспільстві, і низьким рівнем віручання батьків у соціально-педагогічну сферу розвитку дитини, порівняно невисокий обсяг їх участі в життєдіяльності дитини та спілкування з нею.

Негативне ставлення до себе є однією з головних психологічних причин поширення злочинності серед молоді. Приниження почуття власної гідності призводить до наркоманії, алкоголізму, агресивної поведінки та психічних відхилень.