6.6. Основні принципи і закономірності виховання

Вихідні положення, шо випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації, мають назву принципів виховання.

Загальними принципами виховання вважаються:

• єдність національного і загачьнолюдського;

• природовідповідність;

• гуманізація;

• безперервність і наступність;

• диференціація та індивідуалізація;

• єдність навчання і виховання;

• культуровідповідність;

• демократизація;

• активність, самодіяльність і творча ініціатива;

• гармонізація родинного і суспільного виховання Основними закономірностями виховання є:

  1. Обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя. Ця закономірність базується на формуванні особистості як свідомого громадянина і передбачає:

а) національну гордість особистості;

б) врахування традицій українського народу;

в) розвиток позитивних матеріальних і духовних потреб, які виражаються через конкретну діяльність особистості.

Ця закономірність реалізується:

а) на уроках при вивченні основ наук;

б) на конкретних виховних заходах (виховна година, зустрічі з відомими людьми);

в) у процесі позаурочної (гуртки, факультативні заняття) та позашкільної роботи (спортивні школи, станції юних техніків).

2. Взаємозалежність виховання, навчання, освіти та розвитку особистості. Ця закономірність виражає підхід до особистості учня з позицій такого правила: виховуючи - навчай, а навчаючи - виховуй.

Реалізація цієї закономірності в практичній діяльності вчителя дозволяє формувати свідомість учня на основі:

а) реальних наукових фактів;

б) встановлення зв'язків між зовнішніми і внутрішніми ознаками явищ;

в) навчання учнів встановлювати причини, що лежать в основі формування умінь і навичок в поведінці.

Основою реалізації цієї закономірності є розвиток особистості учня, який передбачає:

а) вдосконалення інтелекту і логічного мислення;

б) розвиток творчих здібностей особистості;

в) вироблення навичок до самовдосконалення.

3. Визначальна роль діяльності в спілкуванні та вихованні особистості. Ця закономірність реалізується через уроки трудового навчання та інші види діяльності, які передбачені навчальними планами та програмами. Особлива роль належить спілкуванню, яке дозволяє на уроках мови та літератури навчитися висловлювати думки, як усно, так і письмово. Ця закономірність тісно пов'язана з формами розумового, морального, трудового та естетичного виховання.

4. Залежність виховання від вікових та індивідуальних особливостей учня. Ця закономірність реалізується через певну систему роботи в молодших, середніх та старших класах. Вона передбачає застосування особистого прикладу у виховному процесі на першому етапі навчання (1-4 класи), впорядкування цієї особливості в середніх класах, де учні намагаються копіювати старших, і обережного використання прикладу в старших класах.

Найбільше труднощів і проблем у веденні виховного процесу виникає при роботі з учнями підліткового віку. Тому що в цей період, по-перше, завершується процес статевого формування, по-друге - інтенсивно відбувається процес визначення основних рис характеру, оцінка яких не завжди збігається з думкою вчителів та батьків.

5. Взаємозв'язок учня і колективу класу у виховному процесі. Ця закономірність реалізується через громадську думку класу, при якій інтереси кожного школяра, його переконання і ставлення до оточуючої дійсності повинні найбільше цінуватися.