- •7.5 Типи і завдання педагогічної профілактики адиктивної поведінки………………………………….235 2
- •1.5. Функції соціального педагога 9
- •1.7. Знання, уміння, навички соціального педагога 12
- •Слово до майбутнього соціального педагога
- •Розділ 1. Новий час - нова професія. Професійна діяльність соціального педагога
- •1.1. Характеристика професійної діяльності соціального педагога
- •1.2. Об'єкти і провідні види професійної діяльності соціального педагога
- •Напрями діяльності соціального педагога
- •1.4. Базові характеристики соціального педагога
- •1.3. Суб'єкти професійної взаємодії соціального педагога
- •1.5. Функції соціального педагога
- •1.6. Посадові обов'язки соціального педагога
- •1.7. Знання, уміння, навички соціального педагога
- •Соціальні:
- •Психологічні:
- •Педагогічні:
- •Соціально-педагогічні:
- •1.8. Соціальні ролі у практичній діяльності соціального педагога
- •Модель професійної діяльності соціального педагога
- •Запитання для самоконтролю
- •В чому полягає сутність професії соціального педагога?
- •Які найважливіші кваліфікаційні вимоги до соціального педагога?
- •Література
- •Розділ 2. Основи соціальної педагогіки як науки і як сфери практичногї діяльності
- •2.1. Загальне уявлення про соціальну педагогіку
- •2.2. Визначення поняття соціальна педагогіка
- •2.3. Провідні категорії соціальної педагогіки
- •2.4. Основні напрями наукових досліджень у соціальній педагогіці
- •2.5. Зв'язок соціальної педагогіки з соціальною роботою
- •Запитання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 3. Робота соціального педагога в дошкільних закладах освіти
- •3.1. Захист прав дитини як соціально-педагогічна проблема
- •3.2. Дошкільна установа - відкрита соціально-педагогічна система
- •3.3. Взаємодія дитячого навчального закладу і сім'ї
- •3.4. Робота з сім'ями дітей-інвалідів
- •3.5. Робота соціального педагога дитячого садку з багатодітними сім'ями
- •Запитання для самоконтролю
- •Література:
- •Розділ 4. Превентивна педагогіка і виховання як галузь соціальної педагогіки
- •Генезис поняття «виховання»
- •Соціально-педагогічний аспект превентивного виховання дітей
- •Запитання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 5. Сім'я як об'єкт діяльності соціального педагога
- •5.1. Типи і види сімей
- •Основні соціалізуючі функції сім'ї:
- •5.2. Форми роботи соціального педагога з сім'єю
- •5.3. Робота соціального педагога з сім'єю
- •5.4. Зміст роботи соціальною педагога з дітьми з неблагополучних сімей
- •5.5. Види роботи соціального педагога щодо соціальної допомоги дитині
- •Запитання до самоконтролю:
- •Література:
- •Розділ 6. Моніторинг виховної діяльності соціального педагога
- •6.1. Виховання як діяльність
- •6.2. Змістовна сутність моніторингу
- •6.3. Сутність моніторингу виховної діяльності
- •6.4. Функції моніторингу
- •6.5. Основні етани виховання Основними етапами виховання вважаються:
- •6.6. Основні принципи і закономірності виховання
- •6.7. Сучасні методи і прийоми виховання
- •6.8. Інформаційне забезпечення моніторингу виховної діяльності
- •6.9. Педагогічна діагностика у моніторингу виховної діяльності
- •6.10. Моніторинг якості освіти та виховання: спільне і особливе
- •6.11. Моніторинг готовності соціального педагога до виховної діяльності
- •Запитання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 7. Педагогічна профілактика адиктнвної поведінки дітей - особлива сфера діяльності соціального педагога
- •7.1. Поняття «адиктивна поведінка»
- •7.2. Алкоголізм і наркоманія - найсерйозніша соціально- педагогічна проблема
- •7.3. Причини й наслідки дитячого алкоголізму
- •7.4. Визначення наркоманії
- •7.5. Типи і завдання педагогічної профілактики адиктивної поведінки
- •2) Основними завданнями вторинної профілактики є:
- •7.6. Моделі педагогічної профілактики адиктивмої поведінки
- •Запитання для самоконтролю
- •Література:
- •Тезаурус основних термінів і понять соціальної педагогіки
Розділ 7. Педагогічна профілактика адиктнвної поведінки дітей - особлива сфера діяльності соціального педагога
7.1. Поняття «адиктивна поведінка»
Останнім часом все більш розповсюдженою стала проблема адиктивної поведінки. Адиктивна поведінка - це зловживання одним або декількома психоактивними речовинами без ознак індивідуальної психічної й фізичної залежності, що супроводжується погіршенням у соціальному функціонуванні й що, як правило, сполучається з іншими порушеннями поведінки [16,4]. Термін «адиктивна поведінка» був запропонований американським дослідником В.Міллером (1984 p.), поширений для застосування у вітчизняній праці А.С. Лічко (1989 р.) щодо означення зловживання індивідами наркотичними речовинами. Пізніше його зміст було розширено і перенесено у психолого- педагогічну практику для означення ситуацій, пов'язаних зі зловживанням наркотичними речовинами ще до сформованості психо-фізичної залежності.
В даний час практичною діяльністю по запобіганню адиктнвної поведінки в переважній більшості займаються правоохоронці та фахівці медичної галузі, тобто переважає медико-правова спрямованість профілактики.
Поряд з цим, майже без уваги залишається педагогічний аспект цієї проблеми. Одна з причин зазначеного полягає у відсутності чіткого розуміння профілактики адикгивної поведінки школярів.
Для успішної ефективності педагогічної профілактики необхідні знання основних параметрів об'єкту профілактичного впливу, тобто осіб з адиктивною поведінкою.
Одними з проявів адиктивної поведінки є дитячий алкоголізм і наркоманія.
7.2. Алкоголізм і наркоманія - найсерйозніша соціально- педагогічна проблема
Про дитячий алкоголізм говорять у тому випадку, коли його ознаки вперше з'являються до досягнення дитиною віку 18 років.
У дітей алкоголізм, на відміну від дорослих, має ряд характерних рис:
швидке звикання до спиртних напоїв. Якщо в дорослої людини перехід від пияцтва до алкоголізму займає 5-10 років, то в дитини формування хронічного алкоголізму відбувається в 3-4 рази швидше. Це пояснюється анатомо-фізіологічною будовою дитячого організму. Мозкова тканина дитини, на відміну від дорослого, багатіше водою й бідніше білком. У воді алкоголь добре розчиняється й засвоюється організмом, тільки 7% його виводиться легенями й нирками. Інші 93% діють як отрута, роблячи руйнівну дію на всі органи й системи і викликаючи швидке звикання організму до цієї отрути;
злоякісний перебіг хвороби. Це пояснюється тим, що в підлітковому і юнацькому віці організм перебуває в стадії формування й стійкість центральної нервової системи до дії алкоголю знижена, внаслідок чого відбуваються глибокі й необоротні процеси її руйнування;
прийняття дитиною більших доз алкоголю. Це пов'язане з тим, що прийняття алкоголю дітьми не схвалюється суспільством, тому підлітки, як правило, п'ють тайкома, звичайно без закуски, приймаючи всю дозу одразу;
швидкий розвиток запійного пияцтва. Для підлітків стає нормою пити за будь-яким приводом, при цьому в стані легкого сп'яніння вони починають почувати себе невпевнено. Більш того, тверезість стає для них дивним станом. Тому характерно прагнення до повного сп'яніння - тільки в цьому випадку випивка розцінюється як удала, повноцінна;
низька ефективність лікування. У широкого кола підлітків уживання алкоголю включається в структуру потреб, про що свідчить: високий рівень поширеності вживання спиртних напоїв серед опитаних неповнолітніх і їхніх товаришів [18, 229]; висока активність (в тому числі й протиправна) у пошуках алкогольних напоїв або засобів для їхнього придбання; широкий набір приводів для вживання алкоголю; систематичне вживання алкогольних напоїв.
Пияцтво серед неповнолітніх тісно пов'язане з їх відхиляючуюся поведінкою. В основі цього зв'язку лежить головна для підлітків небезпека алкоголізму - він різко послабляє самоконтроль. Взаємозв'язок пияцтва й злочинності неповнолітніх проявляється в декількох відносинах:
більшість злочинів неповнолітніх відбуваються в нетверезому стані (22% крадіжок особистої власності, 76% хуліганських дій, 61% зґвалтувань, 56,6% розбоїв) [18, 230]. Найбільш часто в стані сп'яніння відбуваються насильницькі (агресивні) злочини. Це обумовлено тим, що сп'яніння знімає діючі у звичайних умовах навички соціально схвалюваної поведінки;
багато злочинів відбуваються з метою видобутку спиргного або засобів для його придбання (40,5% підлітків, засуджених за майнові злочини, робили розкрадання для придбання спиртних напоїв) [ 18, 230]; пияцтво сприяє формуванню в неповнолітніх мотиву й наміру на здійснення багатьох злочинів (у кримінології навіть є термін «п'яна» мотивація);
пияцтво сприяє створенню кримінальної ситуації;
пияцтво виступає як засіб прилучення неповнолітніх до групи однолітків з антигромадською поведінкою;
пияцтво є способом залучення неповнолітніх у злочинну діяльність, організаторами якої виступають дорослі.
