Розділ 7. Педагогічна профілактика адиктнвної поведінки дітей - особлива сфера діяльності соціального педагога

7.1. Поняття «адиктивна поведінка»

Останнім часом все більш розповсюдженою стала проблема адиктивної поведінки. Адиктивна поведінка - це зловживання одним або декількома психоактивними речовинами без ознак індивідуальної психічної й фізичної залежності, що супроводжується погіршенням у соціальному функціонуванні й що, як правило, сполучається з іншими порушеннями поведінки [16,4]. Термін «адиктивна поведінка» був запропонований американським дослідником В.Міллером (1984 p.), поширений для застосування у вітчизняній праці А.С. Лічко (1989 р.) щодо означення зловживання індивідами наркотичними речовинами. Пізніше його зміст було розширено і перенесено у психолого- педагогічну практику для означення ситуацій, пов'язаних зі зловживанням наркотичними речовинами ще до сформованості психо-фізичної залежності.

В даний час практичною діяльністю по запобіганню адиктнвної поведінки в переважній більшості займаються правоохоронці та фахівці медичної галузі, тобто переважає медико-правова спрямованість профілактики.

Поряд з цим, майже без уваги залишається педагогічний аспект цієї проблеми. Одна з причин зазначеного полягає у відсутності чіткого розуміння профілактики адикгивної поведінки школярів.

Для успішної ефективності педагогічної профілактики необхідні знання основних параметрів об'єкту профілактичного впливу, тобто осіб з адиктивною поведінкою.

Одними з проявів адиктивної поведінки є дитячий алкоголізм і наркоманія.

7.2. Алкоголізм і наркоманія - найсерйозніша соціально- педагогічна проблема

Про дитячий алкоголізм говорять у тому випадку, коли його ознаки вперше з'являються до досягнення дитиною віку 18 років.

У дітей алкоголізм, на відміну від дорослих, має ряд характерних рис:

• швидке звикання до спиртних напоїв. Якщо в дорослої людини перехід від пияцтва до алкоголізму займає 5-10 років, то в дитини формування хронічного алкоголізму відбувається в 3-4 рази швидше. Це пояснюється анатомо-фізіологічною будовою дитячого організму. Мозкова тканина дитини, на відміну від дорослого, багатіше водою й бідніше білком. У воді алкоголь добре розчиняється й засвоюється організмом, тільки 7% його виводиться легенями й нирками. Інші 93% діють як отрута, роблячи руйнівну дію на всі органи й системи і викликаючи швидке звикання організму до цієї отрути;

• злоякісний перебіг хвороби. Це пояснюється тим, що в підлітковому і юнацькому віці організм перебуває в стадії формування й стійкість центральної нервової системи до дії алкоголю знижена, внаслідок чого відбуваються глибокі й необоротні процеси її руйнування;

• прийняття дитиною більших доз алкоголю. Це пов'язане з тим, що прийняття алкоголю дітьми не схвалюється суспільством, тому підлітки, як правило, п'ють тайкома, звичайно без закуски, приймаючи всю дозу одразу;

• швидкий розвиток запійного пияцтва. Для підлітків стає нормою пити за будь-яким приводом, при цьому в стані легкого сп'яніння вони починають почувати себе невпевнено. Більш того, тверезість стає для них дивним станом. Тому характерно прагнення до повного сп'яніння - тільки в цьому випадку випивка розцінюється як удала, повноцінна;

  • низька ефективність лікування. У широкого кола підлітків уживання алкоголю включається в структуру потреб, про що свідчить: високий рівень поширеності вживання спиртних напоїв серед опитаних неповнолітніх і їхніх товаришів [18, 229]; висока активність (в тому числі й протиправна) у пошуках алкогольних напоїв або засобів для їхнього придбання; широкий набір приводів для вживання алкоголю; систематичне вживання алкогольних напоїв.

Пияцтво серед неповнолітніх тісно пов'язане з їх відхиляючуюся поведінкою. В основі цього зв'язку лежить головна для підлітків небезпека алкоголізму - він різко послабляє самоконтроль. Взаємозв'язок пияцтва й злочинності неповнолітніх проявляється в декількох відносинах:

• більшість злочинів неповнолітніх відбуваються в нетверезому стані (22% крадіжок особистої власності, 76% хуліганських дій, 61% зґвалтувань, 56,6% розбоїв) [18, 230]. Найбільш часто в стані сп'яніння відбуваються насильницькі (агресивні) злочини. Це обумовлено тим, що сп'яніння знімає діючі у звичайних умовах навички соціально схвалюваної поведінки;

  • багато злочинів відбуваються з метою видобутку спиргного або засобів для його придбання (40,5% підлітків, засуджених за майнові злочини, робили розкрадання для придбання спиртних напоїв) [ 18, 230]; пияцтво сприяє формуванню в неповнолітніх мотиву й наміру на здійснення багатьох злочинів (у кримінології навіть є термін «п'яна» мотивація);

  • пияцтво сприяє створенню кримінальної ситуації;

• пияцтво виступає як засіб прилучення неповнолітніх до групи однолітків з антигромадською поведінкою;

• пияцтво є способом залучення неповнолітніх у злочинну діяльність, організаторами якої виступають дорослі.