11.2. Стратегія ухилення від оподаткування

Для зменшення податкових платежів використовуються різноманітні технології, сукупність яких формує стратегію ухилення від оподаткування. Систематизуючи відомі способи заниження податків, можна виділити три основні напрями ухилення:

1. Нелегальна діяльність;

2. Звільнення від оподаткування;

3. Приховування(зменшення, заниження) об"єктів оподаткування.

У перший спосіб ухиляються від оподаткування не тільки безліч громадян, які здійснюють діяльність без державної реєстрації або не декларують отриманих доходів, але й численні суб"єкти підприємницької діяльності, які реалізують товари та надають послуги без реєстрації здійснених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Як свідчать матеріали контролюючих органів, нелегальна діяльність упродовж останніх років набула небачених розмірів. Поступово освоюючи все нові сфери виробництва товарів та надання послуг, така діяльність таїть не тільки істотну особисту загрозу для споживачів, але й для устоїв економічної безпеки держави. Коли на початку 90-х років фіскальні органи, як приклади нелегальної діяльності, приводили надання торгівельних послуг, послуг у сфері індивідуального будівництва та ремонту, то вже через 10 років Державна податкова адміністрація України інформує про встановлені факти підпільного виробництва багатотонажних автомобілів, надання послуг із перевезення пасажирів підпільними таксомоторними парками тощо.

Вже стало буденним явищем, коли правоохоронні органи в черговий раз повідомляють про встановлені факти незаконної діяльності у сферах, які донедавна були виключною монополією держави і приносили значні доходи скарбниці - виробництво і реалізацію лікеро-горілчаних виробів та тютюнової продукції. Тільки за 9 місяців 2001 року в Україні співробітниками податкової міліції у ході проведення спеціальних операцій ліквідовано 742 підпільні цехи з виробництва товарів народного споживання, у тому числі 278 - алкогольної продукції.

Ухилення шляхом звільнення від оподаткування в основному відбувається з використанням можливостей суб"єктів підприємництва, які за чинним податковим законодавством звільнені від оподаткування або користуються податковими пільгами. Найбільш поширеними є схеми, за яких діяльність здійснюється через підприємства, які використовують працю інвалідів, розташовані в офшорних зонах, благодійні фонди, суб"єкти підприємницької діяльності з іноземними інвестиціями. Упродовж останнього часу, зважаючи на виключно пільгові умови оподаткування сільськогосподарських підприємств, бізнесові структури масово реєструються (перереєстровуються) в аграрному секторі. Така реєстрація при дотриманні певних умов, дає можливість перейти на сплату фіксованого податку і уникнути ряду інших платежів, включаючи внески до цільових державних фондів.

Найбільш поширеною є третя стратегія обходу оподаткування - зменшення об"єкта, з якого обчислюється та сплачується податок.

Типовим прикладом такого порушення за радянських часів було викривлення показника прибутку шляхом безпідставного завищення собівартості товарів, робіт та послуг. Напрацьовані за тодішніх часів, схеми заниження оподатковуваного прибутку успішно експлуатувались в період становлення податкових систем пострадянських держав, включаючи Україну.

Із розвитком податкової системи, впровадженням нових платежів та вдосконаленням механізму обчислення і сплати діючих, платники поступово адаптуються до встановленого режиму оподаткування та починають напрацьовувати нові схеми заниження податків. Особливою популярністю користуються способи зменшення податку на прибуток та податку на додану вартість через безпідставне врахування у складі валових витрат та податкового кредиту господарських операцій, які фактично не здійснювались.

Стратегія ухилення від оподаткування шляхом викривлення облікових даних про валові витрати та податковий кредит будується на припущеннях, що такі порушення, які можна встановити лише зустрічними перевірками, не будуть виявлені. І підстав для цього є достатньо. Адже за останній час законодавець істотно обмежив права податкових органів на проведення перевірок, позапланова перевірка, включаючи зустрічну, може бути здійснена лише за наявності достатніх для цього підстав. Крім того, малочисленні підрозділи податкового аудиту, які проводять ці перевірки, крім основної роботи, завантажені функціями мобілізації донарахованих платежів, контролю за виборчими фондами, виконують безліч централізованих завдань. Відповідно, зустрічні перевірки проводяться лише за крайньої необхідності і, як правило, за найбільшими господарськими операціями.

Поряд із використанням фіктивних документів на нібито здійснені валові витрати чи операції, які дають право на податковий кредит, використовують і більш вишукані способи заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. Такі операції не пов"язані з найменшим ризиком можливого покарання, оскільки здійснюються в чинному правовому полі. Найбільш поширені серед них - проведення господарських операцій між підприємствами, які належать одному і тому ж засновнику (афілійовані підприємства), та діяльність через широку мережу підприємств - структурних підрозділів, за умови консолідованої сплати податків лише головним підприємством - юридичною особою.

Уникнення оподаткування в першому випадку відбувається за такою схемою:

Засновник реєструє декілька підприємств та проводить фінансово-господарську діяльність через кожне з них. За даними податкового обліку він постійно відслідковує динаміку основних показників для обчислення податку на прибуток (валові доходи, валові витрати) та податку на додану вартість(податкові зобов'язання, податковий кредит) по всіх підприємствах. При виникненні на кінець звітного податкового періоду позитивного значення об"єкта оподаткування в одного суб"єкта та від"ємного значення в іншого, між ними проводиться господарська операція, спрямована на зменшення(залік) позитивного значення в межах від"ємної величини по інших підприємствах.

Не в меншій мірі ефективна, з огляду оптимізації податкових платежів, діяльність через мережу підприємств, зареєстрованих на правах структурних підрозділів суб"єкта господарської діяльності (філії, дочірні підприємства тощо). Такі відокремлені підрозділи реєструються без права юридичної особи, обов'язки сплати основних податків (на додану вартість та прибуток) бере на себе безпосередньо суб"єкт(головний офіс).

За таких умов засновник досягає чистої економії на податках при здійсненні господарських операцій між підприємствами - структурними підрозділами. Адже в даному випадку товарно-матеріальні цінності та послуги циркулюють в межах юрисдикції одного суб"єкта господарської діяльності і формального продажу, який став би підставою для нарахування податкових зобов'язань, тут немає. Крім того, реєстрація структурних підрозділів суб"єкта господарювання в різних регіонах істотно зменшує контрольні можливості фіскальних органів, оскільки потребує додаткових затрат часу і ресурсів на проведення скоординованих дій, робить проблематичним співставлення облікових даних в розрізі усіх об"єктів, які формують єдину господарську систему.

Надзвичайно широкі можливості для ухилення від оподаткування відкрила лібералізація порядку розрахунків, зокрема розрахунків готівкою. Така форма розрахунків створює ідеальні умови не тільки для повного чи часткового приховування проведених господарських операцій у сфері малого бізнесу, таких областях економіки, як торгівля та надання послуг, але й для відмивання коштів, набутих злочинним шляхом.