1.3. Світовий ринок та міжнародний рух товарів

Хтось бавився у “Цивілізацію”? Спочатку сам, потім треба обмінюватися, торгувати.

Виникла певна еволюція форм ринку.

Ринок внутрішній (ВР, domestic market) – форма господарського спілкування, за якої усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником всередині країни.

Ринок міжнародний (МР, international market) - це частина національних ринків, яка безпосередньо зв’язана з закордонними ринками.

Ринок національний (НР, national market) - це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

Ринок світовий (РС, world market) – сфера сталих товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на МПП та інших факторах виробництва.

Основною ознакою світового ринку є переміщення товарів та послуг між країнами.

Міжнародна торгівля (МТ, international trade) - це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Експорт (export) - це продаж та вивезення товару за кордон.

Імпорт (import) - це купівля та ввезення товару з-за кордону.

Торгове сальдо (trade balance) - різниця вартісних обсягів експорту та імпорту. Торговий оборот (trade turnover) - сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Рис. 1.2. Еволюція форм ринку

Далі виникає питання рівноваги на світовому ринку.

Рис. 1.3. Баланс попиту і пропозиції на світовому ринку

1.4. Світове господарство та структура міжнародної економіки

Є рух товарів, послуг, є рух факторів виробництва, які як виявилося можуть бути мобільними. Таким чином категорія світового господарства торкається вже не тільки сфери обігу, а й а сфери виробництва.

Світове господарство (СГ, world economy) – це сукупність національних економік країн світу, поєднаних між собою мобільними факторами виробництва.

Характерними рисами сучасного світового господарства є:

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, перш за все у формах ввезення - вивезення капіталу, робочої сили і технології;

• ріст на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, перш за все у рамках ТНК;

• економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі;

• виникнення економіки відкритого типу у рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.

Регулювання світового господарства здійснюється заходами національної та міждержавної економічної політики. У рамках світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою і орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Міжнародна (світова) економіка (ME, international economy) має трактування у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні МЕ - це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Більш вузьке її трактування: МЕ - це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різної державної належності у сфері міжнародного обміну товарами та послугами, руху факторів виробництва та фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Міжнародна макроекономіка (international macroeconomics) – частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

Міжнародна мікроекономіка (international microeconomics) - частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності міжкраїнного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну тощо).

Рис. 1.4. Структура та системи регулювання міжнародної економіки

Основні міжнародні організації

ВТО – Всесвітня торгова організація

ВМО - Всесвітня митна організація

ЮНКТАД – Конференція ООН з торгівлі і розвитку

ГАТС - Генеральна угода з торгівлі послугами

БАГІ - Багатостороння агенція з гарантування інвестицій

МЦУІС - Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок

МОП - Міжнародна організація праці

МОІВ – Міжнародна організація з інтелектуальної власності

ПРООН –Програма розвитку ООН

МВФ – Міжнародний валютний фонд

МБРР – Міжнародний банк розвитку і реконструкції

ЄБРР – Європейський банк розвитку і реконструкції

Паризький клуб – створена в 1956 р. неформальна організація урядів країн-кредиторів, що займається спостереженням за державною заборгованістю і проведенням з країнами-боржниками багатосторонніх переговорів з проблем реструктуризації державних боргів.

Лондонський клуб - (London Club) - консультаційний комітет найбільших приватних банків-кредиторів, що засідає в зв'язку з їхніми переговорами з урядами країн-боржників із питань реструктуризації їхньої приватної заборгованості, що переважно ведуться одним із банків від імені і за дорученням інших банків, які беруть участь у консультативній раді.