Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Контрольні запитання

  1. Що таке валютний (обмінний) курс, спот-курс, форвард-курс?

  2. Які види валютних котировок вам відомі? В чому їх відмінності?

  3. Чим відрізняються номінальний і реальний валютний курси?

  4. Як розраховуються номінальний ефективний і реальний ефективний валютні курси?

  5. В чому причини виникнення множинної валютної практики і в яких формах вона проявляється?

  6. Які основні способи фіксації валютного курсу?

  7. Якими основними способами встановлюється обмежено гнучкий валютний курс?

  8. Які різновиди плаваючого валютного курсу вам відомі?

  9. В яких випадках і в яких формах здійснюється політика гібридних валютних курсів?

  10. Які основні параметри валютного коридору?

  11. Як здійснюється політика повзучої фіксації валютного курсу?

  12. Що визначає попит і пропозицію на іноземну валюту?

  13. Як визначається рівноважний валютний курс?

  14. Як відбувається адаптація валютного курсу в умовах плаваючого валютного курсу?

  15. Як відбувається адаптація валютного курсу в умовах фіксованого валютного курсу?

  16. Як називаються зміни вартості валюти при фіксованому і плаваючому валютному курсі?

  17. Як зростання або падіння валютного курсу впливає на ціни вітчизняних та іноземних товарів?

  18. Як вимірюється еластичність попиту і пропозиції іноземної валюти і чому вона важлива для економічної політики?

  19. В якому випадку девальвація призводить до покращення торгового балансу? Сформулюйте і поясніть умову Маршалла-Лернера.

  20. Які параметри стабільного і нестабільного валютного ринку?

  21. Що показує джей-крива?

Тема 14. Теорії валютного курсу

14.1. Теорія загальної рівноваги Макроекономічний баланс

Теорія макроекономічного балансу як основи рівноважного валютного курсу бере свій початок з досліджень 60-х років. Він визначається як курс, що виникає в результаті досягнення економікою внутрішнього і зовнішнього балансу в середньостроковій перспективі. Теорія макроекономічного балансу встановлює залежність між внутрішнім реальним попитом (Dd) і реальним обмінним курсом (Еr). Рівноважний валютний курс (Еq) визначається точкою перетину (А) кривих внутрішньої (YY) і зовнішньої (ВР) рівноваги (див. рис.14.1). Рух від нульової точки нагору по осі ординат як завжди означає падіння курсу національної валюти (зростання курсу іноземної валюти), вниз - зростання курсу національної валюти (падіння курсу іноземної валюти). Найскладнішою стороною теорії є формалізація понять внутрішнього і зовнішнього балансу.

Внутрішній баланс (internal balance, YY) - такий рівень виробництва всередині країни, що забезпечує повну зайнятість і стійко низький рівень інфляції.

Крива внутрішнього балансу показує обернену залежність між змінними реального попиту і реального валютного курсу, оскільки в міру зростання реального валютного курсу все більша частка реального внутрішнього попиту переключається з імпортних товарів, що дорожчають на внутрішньому ринку, на місцеві.

Рис. 14.1. Макроекономічний баланс як основа валютного курсу

Сегменти II і III, що знаходяться справа від кривої внутрішнього балансу, показують, що обсяг виробництва знаходиться на рівні нижче оптимального, що призводить до зайвого агрегованого попиту і виражається в зростанні інфляції. Сегменти I і IV, що знаходяться зліва від кривої внутрішнього балансу, показують, що обсяг виробництва знаходиться на рівні вище оптимального, агрегований попит недостатній, що виявляється в зростанні безробіття.

Зовнішній баланс (external balance, ВР) – чистий приплив капіталу, що забезпечує баланс національних заощаджень і інвестицій у середньостроковій перспективі.

Зовнішній баланс у моделі загальної рівноваги нерідко зводять до балансу поточних операцій (балансу торгівлі товарами і послугами), що не цілком правомірно, оскільки міжнародні перекачування капіталу безпосередньо впливають на рівень валютного курсу. У той же час таке вузьке трактування зовнішнього балансу виправдано з погляду здійснення конкретних розрахунків, тому що встановити математично точно рівноважний рівень зовнішнього балансу з врахуванням переливів капіталу не є можливим.

Крива зовнішнього балансу показує пряму залежність між змінними, оскільки реальний внутрішній зростаючий попит погіршує зовнішній баланс і веде до реального знецінення валюти, що необхідно для підтримки зовнішньої рівноваги. Якщо баланс змінних досягається в сегментах I або II, розташованих зліва від кривої зовнішнього балансу, то має місце позитивне сальдо поточного балансу, що свідчить про те, що курс національної валюти може бути занижений. Якщо ж баланс досягається в сегментах III і IV, розташованих справа від кривої зовнішнього балансу, то має місце дефіцит поточного балансу, що звичайно свідчить про те, що курс національної валюти завищений.

Перетин кривих внутрішнього і зовнішнього балансу в точці загальної рівноваги А визначає рівноважний реальний валютний курс Еq, котрий на деякому рівні реального внутрішнього попиту відображає всі економічні процеси, що визначають як внутрішній, так і зовнішній баланс. Такий рівень реального валютного курсу вважається курсом, що відповідає фундаментальним економічним закономірностям (consistent with economic fundamentals). Сегменти I-IV навколо точки загальної рівноваги А являють собою чотири типи дисбалансу, у яких може знаходитися економіка і які будуть впливати на реальний валютний курс.

Сегмент I - позитивний поточний баланс на фоні надвиробництва, недостатнього внутрішнього попиту і безробіття - може свідчити про заниженість валютного курсу і зайву рестриктивну бюджетну політику держави. Історично така ситуація зустрічається досить рідко, насамперед у розвинутих країнах (ФРН, Японія).

Сегмент II - позитивний поточний баланс на фоні недовиробництва, зайвого внутрішнього попиту й інфляції - може свідчити про занижений валютний курс і зайво експансіоністську бюджетну або грошову політику. Типовий приклад - економіка Японії, що знаходилася в стані спаду в 1993 і 1998 р., коли падіння виробництва відбувалося на фоні позитивного сальдо поточного балансу, а ієна була сильно занижена.

Сегмент III - дефіцит поточного балансу на фоні недовиробництва, зайвого внутрішнього попиту й інфляції - говорить про завищення валютного курсу і рестриктивну бюджетну політику. Це економічна ситуація Англії, Швеції, Італії й Іспанії в 1987-1992 р., в яких дефіцит поточного балансу супроводжувався високим рівнем інфляції, що явно свідчило про завищення реальних курсів національних валют. Це і ситуація в Росії в 1992-1994 р.

Нарешті, сегмент IV - дефіцит поточного балансу на фоні надвиробництва, недостатнього внутрішнього попиту і безробіття - говорить про завищення валютного курсу при зайвому розширенні державних витрат і грошової маси. Типовий приклад - США в 1985 р., коли обсяг виробництва був вище оптимального, поточний баланс - дефіцитним і реальний курс долара був дійсно завищений.

Аналіз валютного курсу з погляду загальної рівноваги абстрагується від циклічних і інших короткострокових коливань і враховує тільки принципово важливі зміни, що можуть вплинути на параметри внутрішнього і зовнішнього балансів - виявлення запасів нафти, істотні зсуви в співвідношенні рівнів продуктивності праці між країнами, зміна вікового складу працездатного населення тощо. Розрахунок реального валютного курсу на основі теорії загальної рівноваги вимагає доскональної оцінки всіх параметрів внутрішньої і зовнішньої рівноваги, що знаходяться в постійному русі. Це вимагає використання великих і дуже складних економетричних моделей. Розрахунки курсів валют найбільших країн, що проводилися в середині 90-х рр., показали, що в 1990 р. долар був завищений на 11%, а ієна і марка - занижені відповідно на 13 і 15% в порівнянні з рівноважним курсом, встановленим на основі теорії загальної рівноваги.