Контрольні запитання

1. Дайте визначення товару в міжнародній економіці. У чому полягає двоїстість товару?

2. Які основні відмінності між торговими і неторговими товарами?

3. Сформулюйте поняття фактора виробництва. Які фактори виробництва Вам відомі?

4. Що розуміється під міжнародним поділом праці? До якого типу поділу праці він відноситься?

5. Поясніть, як Ви розумієте міжнародний поділ таких факторів виробництва, як земля, капітал, технологія, праця.

6. Дайте визначення світовому ринку. Які його характерні риси?

7. Дайте визначення світової торгівлі, експорту, імпорту, торгового сальдо, торгового обігу.

8. Що таке світове господарство? Які його характерні риси?

9. Які типи факторів виробництва Вам відомі? Які з них характеризуються високою мобільністю, а які низькою?

10. Дайте визначення міжнародної економіки. Які із ознак притаманні також світовому ринку та світовому господарству, а які лише їй?

11. Яка структура світової економіки? Назвіть конкретні форми міжнародних економічних відносин. В чому відмінність між міжнародною макро- і міжнародною мікроекономікою?

12. Які причини існування міжнародного бізнесу?

13. Які переваги мають фірми, що беруть участь у міжнародному бізнесі?

14. Чи можуть транснаціональні корпорації впливати на політичне середовище окремих країн і в яких випадках це відбувається?

Тема 2. Функціональні зв’язки у міжнародній економіці

2.1. Структура економіки

Будь-яка національна, а також міжнародна економіка розділяється на чотири сектори:

1. Реальний сектор (real sector) – називається також приватним нефінансовим сектором і включає домашні господарства і недержавні нефінансові підприємства. Цей сектор забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішній і світовий ринок. Він же висуває попит на товари з метою як особистого, так і виробничого споживання.

2. Бюджетний сектор (fiscal sector) – називається також урядовим державним, або фіскальним, сектором, звужено представлений державним бюджетом, служить, перед усім, для перерозподілу доходів. Витрати державного бюджету є складовою частиною агрегованого попиту.

3. Грошовий сектор (monetary sector) – називається також фінансовим, або банківським, сектором, представлений грошовими потоками, які проходять через центральний і комерційні банки.

4. Зовнішній сектор (external sector) – включає операції з зарубіжними країнами кожного з секторів і відображається в платіжному балансі.

В ідеалі баланс між угодами з передачі власності на матеріальні активи і фінансовими угодами по оплаті цих активів мав би дорівнювати нулю.

Якщо доходи одного з секторів перевищують його витрати, то маємо позитивний баланс і як наслідок заощадження. Якщо, навпаки, - то баланс негативний, який приводить до втрати заощаджень. У такому випадку автоматично включаються інші сектори національної економіки. Якщо сумарні доходи всіх секторів менші від сумарних затрат, країна змушена вдаватися до зовнішніх запозичень або іноземного інвестування.

Зовнішній сектор економіки є дзеркалом внутрішньоекономічних тенденцій у країні.

Система національних рахунків (СНР, system of national accounts – SNA)– це сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, які відображають усі основні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної і міжнародної економіки.

СНР придатна для будь-якої країни, дає можливість відслідкувати динаміку показників, використовується на різних рівнях агрегування (підприємство, галузь, держава), забезпечує міжнародну порівнюваність інформації, придатна для поточного економічного аналізу та прийняття стратегічних рішень.

Інституційна одиниця (ІО, institutional unit) – це економічний агент, котрий може володіти товарами і активами, мати економічні зобов’язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами

Інституційними одиницями є фізичні особи (домашні господарства) та юридичні особи (підприємства та урядові організації).

Існує 5 груп інституційних одиниць:

• нефінансові корпорації (nonfinancial corporations) – інституційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для ринку і та наданням нефінансових послуг (підприємства); Це основа реального сектора.

• домашні господарства (households) – всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові товари і послуги; Належать до реального сектора.

• неприбуткові інститути (nonprofit institutions) – юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб; Належать до реального сектора.

• урядові установи (government agencies) – інституційні одиниці, які, крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального і колективного споживання і перерозподілом доходів; Належать до бюджетного сектора.

• фінансові корпорації (financial corporations) – інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), які здійснюють фінансове посередництво або надають допоміжні фінансові послуги. Належать до грошового сектора.

Види макроекономічних рахунків

Рахунки в СНР можуть відображати:

• потоки (flows) – діяльність інституційної одиниці за період часу. “Хто робить що?”

• запаси (stocks) – залишкова величина якогось показника на даний момент часу “Який результат?”

Є три групи рахунків

поточні рахунки – відображають вартість обсягів виробництва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перерозподіл і використання на споживання або заощадження;

накопичувальні рахунки – відображають придбання і продаж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційними одиницями;

балансові рахунки - показують вартість активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду.

Таблиця 2.1

Макроекономічні рахунки в СНР

Група рахунків	Назви рахунків	Показник, що визначається (балансуюча стаття)
Поточні рахунки	Рахунок виробництва	Валовий/чистий внутрішній продукт економіки в цілому, валова/чиста додана вартість в галузях
	Рахунок створення і розміщення доходу	Виплати зайнятим, податки на виробництво і імпорт (за вирахуванням субсидій), резервний капітал, проценти і дивіденди, валовий (чистий) національний дохід)
	Рахунок розподілення доходу	Податки на доходи і майно, поточні перекази, валовий (чистий) наявний дохід
	Рахунок використання доходу	Споживання, заощадження, баланс поточних операцій
Накопичуваль–ні рахунки	Рахунок операцій з капіталом	Валові капіталовкладення, перекази капіталу, зміна в запасах, надання і отримання позик
	Рахунок фінансових операцій	Чисті придбання фінансових активів і пасивів
	Рахунок інших змін в активах	Зміна в активах в результаті непередбачених обставин
	Рахунок переоціночний	Доходи і збитки, зміни у власному капіталі в зв’язку з доходами і збитками
Балансові рахунки	Рахунок початковий	Нефінансові і фінансові активи, пасиви і власний капітал
	Рахунок проміжний	Зміни у власному капіталі, які відображаються на накопичувальних рахунках
	Рахунок кінцевий	Нефінансові і фінансові активи, пасиви і власний капітал