2.3.3. Зв’язок між бюджетним і зовнішнім сектором

REV + F = EXP, (2.13)

де REV (revenues) – доходи бюджету;

EXP (expenditures) – витрати бюджету;

F (financing) – фінансування.

Сальдо бюджету (fiscal balance) – різниця між сумою надходжень в бюджет (податки, відсотки від вкладення капіталу, державні дотації) і загальною сумою його витрат (поточні витрати держави, капіталовкладення, чисте кредитування)

F = Fе + Fd, (2.14)

Fe (external financing) – зовнішнє фінансування, надані нові позики іноземними країнами за вирахуванням сум погашення основного боргу;

Fd (domestic financing) – внутрішнє фінансування, банківські і небанківські позики (облігації, казначейські векселі тощо).

2.4. Потоки руху грошових коштів

Рівень заощаджень будь-якої країни дорівнює різниці між ВНД, використовуваним на нагромадження й споживання, і обсягом споживання, тобто це та частина ВНД, що не була спожита. Різницю між рівнем заощаджень і обсягом капіталовкладень називають балансом нефінансових операцій із закордонними країнами або балансом по зовнішніх поточних операціях (рівняння 2.8).

Цей баланс фінансується за рахунок відповідного припливу капіталу або зміни рівня резервів у платіжному балансі (рівняння 2.11).

Розглянуті взаємозв'язки між зовнішнім і іншим секторами замикаються на певних макроекономічних показниках, які знаходять висвітлення на рахунках як внутрішніх, так і зовнішнього секторів (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Міжнародні елементи секторів економічної діяльності

	Зовнішній сектор
	1	2	Нетто (1-2)
Реальний сектор	експорт (X)	імпорт (IM)	сальдо (X-IM)
	Отримання факторного доходу резидентами	Виплата факторного доходу нерезидентам	Чистий доход (NІ)
	Отримання грошей з-за кордону	Пересилання грошей за кордон	Чисті трансферти (NT)
Грошовий сектор	Валові державні валютні резерви	Поточні зовнішні зобов’язання грошової влади	Чисті державні резерви (R)
	Притік капіталу з-за кордону	Відтік капіталу за кордон	Чистий притік капіталу (FI)
Бюджетний сектор	Нові міждержавні кредити	Виплата основної частини зовнішнього боргу	Чисте зовнішнє фінансування бюджету (F)

Якщо врахувати, що як заощадження, так і інвестиції можуть здійснюватися різними інституціональними одиницями - домашніми господарствами, підприємствами й урядом, рівняння 2.8 приймає більш розгорнутий вигляд:

CAB = (S_h - І_h) + (S_e - І_e) + (S_g - І_g), (2.l5)

де Sh - заощадження домашніх господарств (h - households), Іh - інвестиції домашніх господарств, Se - заощадження підприємств (е - enterprіses), Іе - інвестиції підприємств, Sg - заощадження уряду (g - government), Іg - інвестиції уряду.

Дані національних рахунків про баланс поточних операцій платіжного балансу можуть не збігатися з даними про такі операції, отриманими безпосередньо із платіжного балансу. Точно так само дані про державні витрати національних рахунків можуть відрізнятися від даних цих витрат, отриманих безпосередньо з бюджету. Основних причин розходжень дві: різні бази розрахунків і розходження в класифікації окремих статей. Наприклад, платіжний баланс звичайно розраховується грошовою владою на основі готівки (cash basіs), тобто на момент здійснення платежу за товар або послугу, тоді як у СНС він розраховується на основі нарахувань (accruel basіs), тобто на момент виникнення зобов'язання. Деякі зовнішні операції можуть класифікуватися як внутрішні. Все залежить від особливостей статистичної системи кожної окремої країни. Для цілей макроекономічного аналізу розроблені таблиці переходу від статистики платіжного балансу, бюджету, грошей та ін. до статистики СНС.

У принципі сальдо кожного сектора по нефінансових операціях, що являє собою різницю між його заощадженнями й інвестиціями, еквівалентне його секторальному балансу по поточних операціях і, отже, повинне дорівнювати зміні в його фінансових активах і пасивах стосовно інших секторів внутрішньої економіки, які виявляються зовнішніми стосовно даного сектора й до решти світу. Оскільки операції, здійснювані між внутрішніми секторами, взаємно врівноважуються й тому виключаються з розгляду, то в принципі сума секторальних балансів по поточних операціях повинна дорівнювати сальдо платіжного балансу по поточних операціях у цілому (рівняння 2.15). Далі, якщо зміни фінансових активів і пасивів сектори визначені так само, як і рух капіталу в платіжному балансі, тоді загальне сальдо фінансових операцій всіх секторів повинне в принципі бути рівним міжнародному руху капіталу по всіх секторах. Звичайно, повна тотожність може виявитися неможливою через помилки й пропуски, а також інші статистичні проблеми.

Потоки руху грошових коштів (flow of funds) - схема функціональної й статистичної взаємозалежності основних секторів економіки й джерел їхнього фінансування.

У таблиці 2.4 представлена схема потоків грошових коштів. З неї видно зв'язки між чотирма внутрішніми секторами - реальним сектором (домашні господарства й підприємства), бюджетним сектором і грошовим сектором, а також між цими секторами й зовнішнім сектором. У домашні господарства включається баланс витрат і доходів родин; у сектор підприємств входять державні підприємства й кооперативи, небанківські фінансові установи й невеликі приватні підприємства; бюджетний сектор економіки представлений балансом бюджетних операцій уряду; грошовий сектор включає баланси центрального й комерційного банків.

Таблиця 2.4

Схема руху грошових коштів

	Реальний сектор		Бюджетний сектор (3)	Грошовий сектор (4)	Зовнішній сектор (5)
	Домашні госпо­дарства (1)	Підпри–ємства (2)
1. Баланси по секторах	(Sh - Ih)	(Se - Ie)	(Sg - Ig)	0	-CAB
Фінансування
2. Зовнішній сектор (зовнішнє фінансування)
а. Домашні господарства	х				х
б. Підприємства		х			х
в. Державний сектор			х		х
г. Грошовий сектор				х	х
3. Грошовий сектор (банківський кредит)
а. Домашні господарства	х			х	-
б. Підприємства		х		х	-
в. Державний сектор			х	х	-
4. Бюджетний сектор (внутрішні урядові кредити)
а. Домашні господарства	х		х		-
б. Підприємства		х	х		-
5. Грошовий сектор (зміна грошової маси)
а. Домашні господарства	х			х	-
б. Підприємства		х		х	-

Матриця потоків грошових коштів складається за наступними правилами. У рядку 1 представлені баланси по нефінансових операціях секторів, які повинні бути профінансовані. У рядках 2-5 показані джерела фінансування. Для простоти сальдо по нефінансових операціях грошового сектора приймається рівним нулю, тобто здійснені банківським сектором операції з товарами й послугами відносяться до інших секторів. Для кожного конкретного сектора збільшення активу вказується зі знаком "мінус", а збільшення пасиву - зі знаком "плюс" і навпаки. Наприклад, збільшення належної домашнім господарствам грошової маси, що для банківського сектора є пасивом, а для домашніх господарств - активом, буде двічі відбито в рядку 5, а. Воно буде зазначено зі знаком "мінус" у стовпці 1 і зі знаком "плюс" у стовпці 4. У кожному рядку повинні обов'язково бути дві однакові цифри, але із протилежними знаками. Сума значень по всіх рядках і стовпцям має дорівнювати нулю. Знак (х) означає наявність взаємозв'язку між секторами, прочерки (-) у стовпці 5 свідчать про те, що відбивані у відповідних горизонтальних рядках операції між внутрішніми секторами не впливають безпосередньо на зовнішній сектор.

Як видно з рядків 2, а-г, сальдо нефінансових операцій поточного платіжного балансу всіх внутрішніх секторів може фінансуватися тільки за рахунок припливу капіталу з-за кордону. Інші варіанти фінансування не покривають всі сектори економічної діяльності. Так, за рахунок внутрішнього банківського кредиту грошового сектора можуть фінансуватися реальний сектор (домашні господарства й підприємства) і бюджетний сектор (бюджет). За рахунок бюджетного сектора, тобто надання позик урядом з державного бюджету, - тільки реальний сектор. За рахунок росту грошової маси - також тільки реальний сектор. Універсальність зовнішнього сектора як джерела фінансування будь-яких дисбалансів всіх секторів економічної діяльності свідчить, що він є концентрованим відбиттям всіх існуючих проблем економічного розвитку будь-якої країни. Таким чином, міжнародна економіка, яка вивчає зовнішній сектор з урахуванням його взаємозв'язків з іншими секторами економіки, є ключовим елементом у структурі макроекономіки, на якому засновані всі інші сектори.

Однак на практиці при побудові схем руху грошових коштів далеко не завжди вдається зібрати необхідну вихідну інформацію. Це відбувається в силу розходжень у національних статистичних системах в окремих країнах, неповноти збору статистичних даних, а також - і це характерно для країн з перехідною економікою - через різкі зміни в економічній політиці, які приводять до істотного перегляду основних макроекономічних показників і оцінок.