Розподіл населення на групи здоровя за його критеріями

Група здоровя	Критерії здоровя	Питома вага населення в групі, %
		чоловіки	жінки
І	Здорові: а) не хворіли в період спостереження (3 роки) на гострі та хронічні захворювання, а при медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) хворіли 1-3 рази на ГРВІ й інші гострі захворювання, але при медоглядах не виявлено відхилень від норми	27-28	20-21
ІІ	Практично здорові: а) хворіли більше 3 разів на ГРВІ та інші гострі захворювання, але при медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) при медоглядах встановлено функціональні відхилення, преморбідний стан або незначні наслідки хвороби	20-21	16-17
ІІІ	Хронічні хворі на стадії компенсації	39-40	47-48
ІV	Хронічні хворі на стадії субкомпенсації	11-12	14-15
V	Хронічні хворі на стадії декомпенсації	1	0,8

Ці дані можна використовувати як еталон для порівняння, вважаючи їх відносною популяційною нормою.

Другий вид аналізу є математико-статистичний (кількісний) аналіз. Результатом такого аналізу є розрахунок узагальненого індексу здоров’я даної групи людей.

Методика розрахунку інтегрального індексу здоровя (за л.Є.Поляковим та д.М.Малинським)

1. Відбір найбільш інформативних показників, що характеризують здоровя населення в зоні спостереження.

2. Розрахунок окремих показників здоровя для кожної зони спостереження(М_і).

3. Розрахунок середніх величин для кожної зони спостереження (М) та середнього квадратичного відхилення і-показника у зоні спостереження (σ_і).

4. Розрахунок нормованих до середнього рівня показників здоровя окремо для кожної зони спостереження за формулою (1):

_і = (М_і – М) / σ, (1)

де _і – нормований показник здоров’я;

М_і – значення окремого показника здоров’я;

М – середнє значення показника здоров’я;

σ - середнє квадратичне відхилення показника у зоні спостереження.

5. Заміна нормованих показників (_і) ймовірними одиницями (_і) за спеціальною таблицею 2:

Таблиця 2

Заміна нормованих показників здоровя (і) ймовірними одиницями (і)

і	і	і	і	і	і
Менше -3,00	0,01	-0,51…-1,00	0,41	1,01…1,50	0,68
-2,51…-3,00	0,04	-0,01…-0,50	0,46	1,51…2,00	0,80
-2,01…-2,50	0,09	0	0,50	2,01…2,50	0,91
-1,51…-2,00	0,20	0,01…0,50	0,54	2,51…3,0-	0,96
-1,01…-1,50	0,32	0,51…1,00	0,59	3,01 і більше	0,99

6. розрахунок середньої ймовірності одиниці (у) показників здоровя для кожної зони спостереження за формулою (2):

у = _і / n (2)

де _і – сума ймовірності одиниць по зоні спостереження;

n – кількість відібраних показників здоровя.

7. розрахунок за формулою (4), інтегрального індексу здоровя (К):

К=(1–у) х 100% (табл. 3). (3)

Таблиця 3

Розрахунок інтегрального індексу здоровя

Показ-ники здоров’я

Зони спостереження

N=Nј

Рі= Рі ј Nј N

σi= Piqi

1 (А)

2 (В)

3 (С)

Рі1

N1

і1= (Рі1- Рі) σi

і1

Рі2

N2

і1= (Рі2- Рі) σi

і2

Рі3

N3

і1= (Рі3- Рі) σi

і3

1

2

3

4

5

….

n

у ј =і ј /n К ј=[1-і ј /n]100

 ј

у ј

К ј

Таким чином, ми отримуємо цифровий індекс, який можна порівнювати. Також слід зазначити, що цей метод розрахунку простий, доступний та інформативний. Якщо всі етапи розрахунку були проведені без помилок, то при повному благополуччі навколишнього середовища узагальнений індекс дорівнює приблизно 65-70%.

І заключний, третій етап в інтегральній оцінці стану здоров’я населення полягає в тому, що необхідно встановити кількісну залежність між чинниками середовища та групами або індексами здоров’я.

Щоб вирішити таке завдання, можна використовувати різні методи:

1. власний досвід та інтуїція;

2. наради експертів;

3. аналіз даних літератури;

4. статистичний аналіз;

5. експеримент;

6. математичне моделювання;

7. системний аналіз.

Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків

чинників навколишнього середовища та здоров’я населення.

Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення включає проведення наступних етапів, додаток (1):

На 1 етапі: проводиться визначення мети, завдань і програми дослідження.

На 2 етапі: здійснюють вибір зони спостереження.

Зона спостереження – це досліджувана та контрольна території, що характеризуються ідентичними умовами проживання і діяльності населення, а відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, і обмежені необхідною кількістю контингентів, що спостерігаються. До контингентів спостереження рекомендується відбирати такі групи населення, які найбільш чутливі та зазнають найбільшого впливу фактору, що вивчається. Наприклад, до них обов’язково слід віднести дітей, осіб похилого віку, вагітних жінок та жінок, що годують груддю. Розрізняють чисту (рівень фактору, що вивчається, знаходиться в межах гранично допустимого), контрольну (рівень фактору приблизно дорівнює ГДР) та досліджувану (рівень фактору перевищує ГДР у 2 та більше разів) зони спостереження.

На 3 етапі: проводять оцінку санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження.

Далі, на 4 етапі: вибирають спосіб реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення (санітарно-статистичний метод, медичне обстеження популяції, клінічне спостереження за спеціально–відібраними контингентами населення або натурний експеримент)

5-ий етап: вибір форми проведення дослідження. Всі вказані вище способи реалізації епідеміологічного методу можуть здійснюватись у формі так званих поперечних та поздовжніх досліджень (рис. 1).

Суть першої форми поперечного (або одномоментного) дослідження полягає в спостереженні за впливом чинників навколишнього середовища на здоров’я населення у даний момент, без динамічного спостереження за здоров’ям. Тобто поперечне дослідження дозволяє встановити рівень здоров’я населення на момент обстеження.

Поперечне дослідження може мати два види: проспективне та ретроспективне.

При проведенні проспективного дослідження порівнюють дві групи людей. Перша група – люди, що зазнають впливу досліджуваного чинника, і друга група – люди, що не зазнають такого впливу. Тобто рух наукового пошуку спрямований від чинника до здоров’я.

При проведенні ретроспективного дослідження порівнюють дві інших групи людей: хворих і здорових. Тобто рух наукового пошуку зворотній – від нездоров’я (хвороби) до можливого чинника.

Таким чином проспективне дослідження частіше застосовують у тому випадку, коли шкідливий чинник завчасно відомий, а ретроспективне дослідження проводять тоді, коли діючий провідний чинник невідомий і його треба встановити.

Друга форма проведення дослідження – поздовжнє епідеміологічне дослідження. Суть поздовжнього дослідження полягає в проведенні тривалого динамічного спостереження за певним контингентом людей. Поздовжні дослідження також можуть мати два види: паралельні та непаралельні.

При проведенні паралельного дослідження тривалість проведення самого дослідження і період, протягом якого збирається потрібна інформація, співпадають.

А при проведенні непаралельного дослідження досліджуваний період часу відноситься до минулого (за архівними матеріалами). Суттєвий недолік цього дослідження – необхідних даних та показників може не бути в архівах.

Форми проведення дослідження

Поперечне (одномоментне) дослідження

Повздовжнє (динамічне) дослідження

Непаралельне

(за архівними матеріалами)

Паралельне

(на протязі певного періоду часу)

Ретроспективне (нездоров’я → чинник, що його спричинив)

Проспективне (чинник → здоров’я)

Рис. 1. Поперечні та поздовжні дослідження