Методика визначення нормальної маси тіла

Як узагальнені критерії нормальної маси тіла використовують показники Брока та Бонгарда.

Показник Брока розраховують за формулами:

у чоловіків:

Нормальна маса тіла (в кг) = зріст (в см) – 100 (при зрості 155-165 см),

або зріст (в см) – 105 (при зрості 166–175 см),

або зріст (в см) – 110 (при зрості понад 175 см).

У жінок в усіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5%, ніж у чоловіків.

Показник Бонгарда визначають за формулою (1):

зріст (см)  обвід грудної клітки (см)

Нормальна маса тіла (в кг) = –––––————––––––––––––––––––– ; (1)

240

Індекс Кетле – індекс маси тіла або біомас–індекс (ВМІ) визначають за формулою (2):

МТ

ВМІ = –—–––; (2)

ЗР²

де МТ – маса тіла, кг

ЗР – зріст, м.

Оцінка стану харчування за величиною ВМІ згідно рекомендації ВООЗ наведена в табл. 7.

Таблиця 7

Оцінка стану харчування за величиною ВМІ (у залежності від статі)

Показник ВМІ		Оцінка стану харчування
Жінки	Чоловіки
 16,0	 16,0	Гіпотрофія III ступеня
16,0–17,99	16,0–16,99	Гіпотрофія II ступеня
18,0–20,0	17,0–18,49	Гіпотрофія I ступеня
20,10–24,99	18,50–23,8	Адекватне харчування (діапазон коливань)
22,0	22,80	Адекватне харчування (оптимальна середня величина)
25,0–29,99	23,90–28,50	Ожиріння I ступеня
30,0–39,99	28,60–39,99	Ожиріння II ступеня
 40,0	 39,0	Ожиріння III ступеня

Вимірювання товщини шкірно-жирової складки

Під час оцінки енергетичної адекватності харчування недостатньо орієнтуватися лише на масу тіла передусім тому, що вона може бути збільшена за рахунок добре розвинутої м'язової тканини. У зв’язку з цим як характеристику енергетичного статусу необхідно визначати і товщину шкірно–жирової складки.

Товщина шкірно-жирової складки вимірюється за допомогою спеціального приладу – каліпера або штангенциркуля. Вимірювання товщини шкірно-жирової складки проводять в трьох точках: по середній пахвовій лінії зліва на рівні соска, на рівні пупка зліва на середині відстані між пупком і проекцією зовнішнього краю прямого м'яза живота, а також під кутом лівої лопатки. Розраховують середню товщину шкірно–жирової складки на підставі вимірювань у трьох точках. В залежності від ступеня жировідкладення доросле населення поділяється на 5 груп (табл. 8).

Оцінка товщини шкірно-жирової складки (у мм) дорослого населення (у сигмальних відхиленнях) проводиться за наступною схемою:

1 група: середня товщина шкірно–жирової складки – відхилення від середніх показників не виходить за межі коливань + 1.

II група: товщина шкірно-жирової складки вище середньої – показники перевищують середню величину та коливаються в межах від 1 до 2.

III група: товщина шкірно-жирової складки велика (ознаки ожиріння) – показники перевищують середню величину більш, ніж на 2.

IV група: товщина шкірно-жирової складки нижче середньої – показники не досягають середньої величини та коливаються у межах від -1 до -2.

V група: мала товщина шкірно–жирової складки (ознаки виснаження), показники менше -2 від середньої величини.

Проте більш доступним є вимірювання товщини шкірно-жирової складки в області трьохголового м'яза плеча. Місце вимірювання знаходиться на задній поверхні плеча на середині відстані між латеральним кінцем ості лопатки (акроміон) і ліктьовим відростком кістки ліктя. Рука повинна вільно «звисати» вздовж тулуба. Шкірно-жирову складку притискають у повздовжньому напрямку між великим та вказівним пальцем на 1см вище місця прикладання ніжок каліпера. При середній вираженості товщина шкірно-жирової складки у чоловіків не перевищує 15 мм, а у жінок – 25 мм.

Таблиця 8