1 Група: методи візуальної колориметрії, що ґрунтуються на зіставленні кольору поглинутого розчину, отриманого після протягування досліджуваного повітря та стандартної шкали-шаблона

2 група: методи, що передбачають використання спеціального реактивного паперу, що дозволяють провести якісний та кількісний аналіз вмісту шкідливих речовин на основі визначення інтенсивності його забарвлення

3 Група: лінійно-колориметричні методи, що передбачають використання індикаторних трубок

Для кількісного визначення вмісту різних хімічних речовин (оксиду азоту, бензину, бензолу, толуолу, аміаку, вуглеводнів, ацетону, оксиду вуглецю та ін.) в повітряному середовищі робочих приміщень використовують універсальний газоаналізатор УГ–2, основними складовими частинами якого є прилад для відбору повітря, індикаторні трубки та вимірювальні шкали. Принцип дії приладу заснований на протягуванні досліджуваного повітря через індикаторну трубку, внаслідок чого, в разі наявності у повітрі певної хімічної речовини, білий індикаторний порошок змінює колір (на коричневий при наявності в повітрі окислу вуглецю, на синій – аміаку, на червоний – оксиду азоту, на жовтий – ацетону, на красно-фіолетовий – ксилолу). Довжина забарвленого стовпчика пропорційна концентрації досліджуваних хімічних речовин у повітрі та визначається за градуйованою в мг/л або в мг/м³ шкалою, яка є в приладі.

В таблиці 1 наведено санітарні норми вмісту токсичних хімічних речовин у повітрі робочої зони.

Таблиця 1

Санітарні норми вмісту деяких токсичних хімічних речовин в повітрі робочих зон

Речовина	Г Д К (мг/м3)	Клас небезпеки
Оксиди азоту	5	2
Ацетон	200	4
Аміак	20	4
Бор фтористий	1	1
Борна кислота	10	3
Ксилол	50	3
Свинець	0,01	1
Ртуть	0,01	1
Сірчана кислота	1	2
Сірководень	10	2
Оксид вуглецю	20	4
Метілметакрилат	10	2

Гострі і хронічні професійні отруєння

Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога та зубного техніка

Найбільш характерними специфічними наслідками впливу хімічних речовин на здоров’я людини слід вважати отруєння.

Гострим отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які виникають після однократної дії шкідливої хімічної речовини на організм.

Гострі отруєння можуть мати місце у випадку аварій, значних порушень технологічного режиму, правил техніки безпеки і промислової санітарії, тобто в умовах, коли кількість шкідливої речовини значно (в десятки, сотні разів) перевищує ГДК.

Хронічним отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які розвиваються після систематичної тривалої дії малих концентрацій або доз шкідливої речовини. Найбільш часто подібні стани розвиваються на виробництві та мають назву хронічних професійних отруєнь.

Розглянемо головні отрути, що можуть зустрічатись в роботі лікаря-стоматолога та зубного техніка.

Ртуть – сріблясто-білий, рідкий, важкий метал.

Сфери використання: приладобудування (виготовлення термометрів, манометрів ламп денного світла, кварцових ламп тощо), хімічна промисловість (синтез деяких органічних речовин, виготовлення фарб), стоматологічна справа (як пломбувальний матеріал використовується амальгама – сплав ртуті з сріблом та кадмієм), фармацевтична промисловість.

Шляхи надходження: основний шлях – органи дихання, крім того солі ртуті можуть проникати і через шкіру.

Гостра інтоксикація – можлива тільки на виробництві при аваріях, у побуті таке явище є вкрай рідким, проявляється клінікою гострого запалення верхніх дихальних шляхів та стоматиту. Пізніше розвивається слабкість, виникають головний біль, біль в епігастральній ділянці, блювання з кров’ю, ниркова недостатність, від проявів якої людина може загинути.

Хронічні інтоксикації (меркуріалізм) виникають у працівників в умовах тривалого контакту з ртуттю і мають три стадії:

– легка стадія (функціональна), що характеризується проявами астено-вегетативного синдрому (порушення сну, дратівливість, емоційна нестабільність, головний біль та головокружіння), вегетативними порушеннями (підвищення артеріального тиску, тахікардія), та виникненням відчуття металевого присмаку в роті.

– стадія середнього ступеня важкості (органічна), під час якої до попередніх додаються симптоми порушення діяльності міокарду (міокардіодістрофія), зрушення діяльності шлунково-кишкового тракту (ртутний стоматит, синювата ртутна кайма на яснах, біль в епігастральній області, нудота, блювання, діарея тощо), посилюється астенізація, змінюється почерк.

– важка стадія (токсична енцефалопатія), що клінічно характеризується вираженою астенізацією, явищами гломерулонефриту, порушеннями психічної діяльності (немотивована агресія).

Свинець (Pb) – важкий метал сірого кольору, дуже пластичний під час обробки.

Сфери використання: виготовлення акумуляторів, кришталю, хімічної апаратури, свинцевих пігментів та тетраетилсвинцю, покриття електричних кабелів, у поліграфічній галузі, в ході різання металевих конструкцій покритих суриком тощо.

Шляхи надходження в організм: через органи дихання, дещо менше значення (тільки у разі порушення санітарно-гігієнічних вимог) як шляхи надходження слід відзначити шлунково-кишковий тракт та шкіра.

Свинець відноситься до політропних отрут, які впливають на всі органи та системи, особливо суттєві зміни виникають у крові, нервовій, серцево-судинній системах та органах шлунково-кишкового тракту.

Гострі отруєння, які раніше зустрічалися тільки на виробництві в теперішній час, практично не спостерігаються. Симптоми гострої інтоксикації: землистий колір обличчя, свинцевий коліт, свинцева кайма (смужка сірувато-лілового кольору на яснах).

Хронічні отруєння (сатурнізм) характеризуються полісиндромністю перебігу захворювання. Розрізняють такі форми отруєння:

• початкова форма, перебіг якої є малосимптомним і характеризується змінами у стані периферійної крові (ретикулоцитоз і базофільна зернистість еритроцитів) та порфіринового обміну;

• легка форма, під час якої до попередніх синдромів додаються клінічні симптоми ураження центральної нервової системи (астено-вегетативний синдром, початкова полінейропатія, яка проявляється у вигляді порушень чутливості, болей, парестезій, оніміння та легкого ціанозу шкіри кінцівок, м’язової гіпотонії, парези та паралічі розгиначів кінцівок – кисть акушера) та симптоми порушення секреції і моторики шлунково-кишкового тракту.

• виражена форма, для якої властиві посилення змін з боку периферійної крові (анемія), симптомів ураження нервової системи (виражена полінейропатія, енцефалопатія) та шлунково-кишкового тракту (свинцева коліка (переймоподібні інтенсивні болі у черевній порожнині, закрепи, які не піддаються впливу послаблюючих засобів, сірувато-лілова смужка на яснах, токсичний гепатит тощо)

Оксид вуглецю (СО) – газ без кольору і запаху.

Сфери використання: входить до складу гримучого (до 60%) і ряду промислових: світильного (4-11%), доменного і генераторного (до 30%) газів.

Шляхи надходження: інгаляційний шлях, при цьому в крові утворюється карбоксигемоглобін (СОHb), який викликає стан гіпоксемії і гіпоксії. Отруєння можливі як на виробництві, так і в побуті.

Гострі інтоксикації за ступенем важкості можуть мати різні форми.

Легка форма отруєння (рівень СОНb – до 20%) характеризується головними болями, слабістю, нудотою, явищами гіпотонії.

Отруєння середньої важкості (рівень СОНb – від 20% до 30%) супроводжуються втратою свідомості.

Важка форма інтоксикації (рівень СОНb –понад 30%) характеризується тривалим коматозним станом.

Хронічна інтоксикація має 2 стадії: