14. Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.

Іменник - частина мови, яка має категоріальне значення предметності і виражає його за допомогою граматичної категорії роду, числа, відмінка.

Це найважливіша форма вираження номінації, що об’єднує у своєму складі слова, які служать для наз. найрізноманітніших фрагментів дійсності і формування відповідних понять про них.

Категорія роду іменника це несловозмінна морфологічна категорія, яка в типових виявах має диференційовану сукупність афіксів для свого вираження, поєднує семантично-граматичний зміст назв істот на ґрунті відношень до біологічної статі або недорослості та формально-граматичний зміст назв неістот.

Протиставлення за родами представлено тільки у формах однини. Ім. Pluralia tamtum(тільки мн.) не належать до жодної з жодної з грам категорії роду.

Грамема Ч.Р. – центральна грамема категорії роду, в типових виявах має певну сукупність афіксів.

Має такі формально-грам. Показники:

1) нульова флексія при основі на: а) твердий приголосний - народ, будинок; б) з кінцевим й - край, урожай; в) м’який приголосний - день, хміль, жолудь.

2) іменник з суфіксом ець хлопець, борець, ень учень,красень, ань головань, бородань, тель учитель, приятель; інь корінь, ремінь

3) закінчення а, я, о, е (найчастіше це назви осіб ч.р) староста, воєвода, звірюга;

4) похідні слова на –енко – архаїчні лексеми з первинним загальним значенням «син особи» в системі українських прізвищ

Грамема Ж.Р. – семантичний зміст назв істот жіночої статі ф формальний зміст назв неістот

Формальні показники:

1) флексія а, я - рука, нога, професія

2) нульова флексія з твердим кінцевим приголосним - упряж, здобич, розкіш

3) нульова флексія з м’яким кінцевим приголосним основи - розповідь, гладь, мазь, печать, сіль

4) суфікс -ість - молодість, совість, власність..

Грамема С.Р. – поєднує семантико-граматичний зміст назв неістот або осіб молодого віку.

Формальні показники:

1) закінчення о - коло, материнство

2) е - поле, море, озеро

3) а дівча, лоша, внуча,

4) я орля, пташеня, життя, буття

Іменники спільного роду порівняно невелика кількість іменників з узагальненим значенням – назва особи за її характерними діями або рисами поведінки. Вони поділяються на маскулізми та фемінативи

Маскулізми – іменники, марковані граматичним значенням чоловічого роду, які вказують і на осіб жіночої статі: а) назви посадових осіб: президент, прем’єр; б) ступені і звання: професор; в)соціально оцінні характеристики: член уряду; назви за військовою спеціальністю: сержант.

Фемінативи - іменники, марковані граматичним значенням жіночого роду, що позначають і осіб чоловічої статі (листоноша, суддя, хитрюга). У цих іменників наявна асиметрія між змістом і формою. Їхній рід визначають за синтаксичним оточенням.

Іменники подвійного роду (чоловічо-середнього і жіночо-середнього) відрізняє іменники похідні, утворені за допомогою суфікса -ище- та частині іменників із флексією -о, напр.: річище, вітрище, вовчище; забудько, ледащо, дівчисько. У них формально середній рід, а семантично - чоловічий або жіночий.