- •Походження української мови, її місце серед інших слов’янських мов. Основні риси української мови на всіх мовних рівнях. Українська літературна мова, її форми та функціональні стилі.
- •Система і структура мови. Рівнева організація мови. Основні мовні рівні та їх одиниці.
- •Мова як суспільне явище. Функції мови.
- •Фонетика і фонологія української мови. Звук і фонема. Проблема визначення фонеми і фонемного складу української мови. Принципи класифікацій голосних і приголосних фонем.
- •Зміни голосних і приголосних звуків у процесі мовлення. Палаталізація, асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних (з історичними коментарями). Метатеза.
- •Морфонологія. Чергування голосних фонем (з історичними коментарями).
- •Чергування приголосних фонем ( з історичними коментарями).
- •Фразеологія. Типи фразеологізмів. Модифікація фразеологізмів. Джерела фразеології.
- •Граматика, основні поняття граматики: граматичне значення і способи його вираження; граматичні форми ( синтетичні та аналітичні); граматичні категорії. Парадигма слова.
- •Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Проблема займенникових, модальних слів та слів категорії стану.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.
- •Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників.
- •Прикметник у системі частин мови. Якісні, відносні та присвійні прикметники; їх лексико-граматичні особливості. Система прикметникових форм. Ступені порівняння прикметників.
- •Семантична і граматична класифікація числівників. Відмінювання числівників.
- •Займенник як частина мови. Співвіднесеність займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.
- •Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних форм (загальна характеристика). Категорія способу і часу дієслів. Історія форм минулого і майбутнього часів.
- •Категорія виду і стану дієслова. Поняття видової пари. Способи (роди) дієслівної дії.
- •Службові слова. Загальна характеристика службової функції сполучників, часток і прийменників.
- •Словосполучення як синтаксична одиниця. Принципи класифікацій словосполучень.
- •1) Підрядні – словосполучення, основні члени якого повязуються типами підрядного звядку (узгодження, керування, прилягання, сполучниково-підрядний зв'язок).
- •Категорії предикативності і модальності речення.
- •Двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Семантико-граматична структура двоскладного речення.
- •Односкладні речення. Специфіка вираження предикативності в односкладних реченнях. Типи односкладних речень. Проблемні питання класифікації односкладних речень.
- •Ускладнене речення. Вираження напівпредикативності і в ускладненому реченні. Основні різновиди ускладнених речень.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації.
- •Складнопідрядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •Безсполучникові складні речення; проблема їх синтаксису у системі складних речень. Принципи виділення структурно-семантичних типів складних безсполучникових речень.
- •Складні форми синтаксичної організації мовлення. Текст. Монологічне і діалогічне мовлення; складне синтаксичне ціле, абзац.
Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.
Іменник - частина мови, яка має категоріальне значення предметності і виражає його за допомогою граматичної категорії роду, числа, відмінка.
Це найважливіша форма вираження номінації, що об’єднує у своєму складі слова, які служать для наз. найрізноманітніших фрагментів дійсності і формування відповідних понять про них.
Категорія роду іменника це несловозмінна морфологічна категорія, яка в типових виявах має диференційовану сукупність афіксів для свого вираження, поєднує семантично-граматичний зміст назв істот на ґрунті відношень до біологічної статі або недорослості та формально-граматичний зміст назв неістот.
Протиставлення за родами представлено тільки у формах однини. Ім. Pluralia tamtum(тільки мн.) не належать до жодної з жодної з грам категорії роду.
Грамема Ч.Р. – центральна грамема категорії роду, в типових виявах має певну сукупність афіксів.
Має такі формально-грам. Показники:
1) нульова флексія при основі на: а) твердий приголосний - народ, будинок; б) з кінцевим й - край, урожай; в) м’який приголосний - день, хміль, жолудь.
2) іменник з суфіксом ець хлопець, борець, ень учень,красень, ань головань, бородань, тель учитель, приятель; інь корінь, ремінь
3) закінчення а, я, о, е (найчастіше це назви осіб ч.р) староста, воєвода, звірюга;
4) похідні слова на –енко – архаїчні лексеми з первинним загальним значенням «син особи» в системі українських прізвищ
Грамема Ж.Р. – семантичний зміст назв істот жіночої статі ф формальний зміст назв неістот
Формальні показники:
1) флексія а, я - рука, нога, професія
2) нульова флексія з твердим кінцевим приголосним - упряж, здобич, розкіш
3) нульова флексія з м’яким кінцевим приголосним основи - розповідь, гладь, мазь, печать, сіль
4) суфікс -ість - молодість, совість, власність..
Грамема С.Р. – поєднує семантико-граматичний зміст назв неістот або осіб молодого віку.
Формальні показники:
1) закінчення о - коло, материнство
2) е - поле, море, озеро
3) а дівча, лоша, внуча,
4) я орля, пташеня, життя, буття
Іменники спільного роду порівняно невелика кількість іменників з узагальненим значенням – назва особи за її характерними діями або рисами поведінки. Вони поділяються на маскулізми та фемінативи
Маскулізми – іменники, марковані граматичним значенням чоловічого роду, які вказують і на осіб жіночої статі: а) назви посадових осіб: президент, прем’єр; б) ступені і звання: професор; в)соціально оцінні характеристики: член уряду; назви за військовою спеціальністю: сержант.
Фемінативи - іменники, марковані граматичним значенням жіночого роду, що позначають і осіб чоловічої статі (листоноша, суддя, хитрюга). У цих іменників наявна асиметрія між змістом і формою. Їхній рід визначають за синтаксичним оточенням.
Іменники подвійного роду (чоловічо-середнього і жіночо-середнього) відрізняє іменники похідні, утворені за допомогою суфікса -ище- та частині іменників із флексією -о, напр.: річище, вітрище, вовчище; забудько, ледащо, дівчисько. У них формально середній рід, а семантично - чоловічий або жіночий.
