- •Походження української мови, її місце серед інших слов’янських мов. Основні риси української мови на всіх мовних рівнях. Українська літературна мова, її форми та функціональні стилі.
- •Система і структура мови. Рівнева організація мови. Основні мовні рівні та їх одиниці.
- •Мова як суспільне явище. Функції мови.
- •Фонетика і фонологія української мови. Звук і фонема. Проблема визначення фонеми і фонемного складу української мови. Принципи класифікацій голосних і приголосних фонем.
- •Зміни голосних і приголосних звуків у процесі мовлення. Палаталізація, асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних (з історичними коментарями). Метатеза.
- •Морфонологія. Чергування голосних фонем (з історичними коментарями).
- •Чергування приголосних фонем ( з історичними коментарями).
- •Фразеологія. Типи фразеологізмів. Модифікація фразеологізмів. Джерела фразеології.
- •Граматика, основні поняття граматики: граматичне значення і способи його вираження; граматичні форми ( синтетичні та аналітичні); граматичні категорії. Парадигма слова.
- •Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Проблема займенникових, модальних слів та слів категорії стану.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.
- •Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників.
- •Прикметник у системі частин мови. Якісні, відносні та присвійні прикметники; їх лексико-граматичні особливості. Система прикметникових форм. Ступені порівняння прикметників.
- •Семантична і граматична класифікація числівників. Відмінювання числівників.
- •Займенник як частина мови. Співвіднесеність займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.
- •Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних форм (загальна характеристика). Категорія способу і часу дієслів. Історія форм минулого і майбутнього часів.
- •Категорія виду і стану дієслова. Поняття видової пари. Способи (роди) дієслівної дії.
- •Службові слова. Загальна характеристика службової функції сполучників, часток і прийменників.
- •Словосполучення як синтаксична одиниця. Принципи класифікацій словосполучень.
- •1) Підрядні – словосполучення, основні члени якого повязуються типами підрядного звядку (узгодження, керування, прилягання, сполучниково-підрядний зв'язок).
- •Категорії предикативності і модальності речення.
- •Двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Семантико-граматична структура двоскладного речення.
- •Односкладні речення. Специфіка вираження предикативності в односкладних реченнях. Типи односкладних речень. Проблемні питання класифікації односкладних речень.
- •Ускладнене речення. Вираження напівпредикативності і в ускладненому реченні. Основні різновиди ускладнених речень.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації.
- •Складнопідрядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •Безсполучникові складні речення; проблема їх синтаксису у системі складних речень. Принципи виділення структурно-семантичних типів складних безсполучникових речень.
- •Складні форми синтаксичної організації мовлення. Текст. Монологічне і діалогічне мовлення; складне синтаксичне ціле, абзац.
Складні форми синтаксичної організації мовлення. Текст. Монологічне і діалогічне мовлення; складне синтаксичне ціле, абзац.
ДІАЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ - це розмова між двома або кількома співбесідниками, які міняються ролями того, хто слухає, та того, хто говорить, тобто постають як пасивний чи активний співрозмовник. Діалогічне мовлення недостатньо організоване граматично та стилістично. Як правило, воно складається з простих мовних конструкцій, зумовлених контекстом, попередніми висловлюваннями. Чималу роль у діалогічному мовленні відіграють звичні сполучення слів, репліки, шаблони, ідіоматичні вирази, наприклад: «так би мовити», «от», «і хто б міг подумати» тощо.
МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ - це таке мовлення, коли говорить одна особа, а інші слухають, сприймають її мову. Прикладами монологічного мовлення є доповідь, лекція, виступ на зборах, пояснення нового матеріалу на уроці тощо. Це відносно розгорнутий різновид мовлення. У ньому порівняно мало використовують позамовної інформації, отриманої з розмовної ситуації.Текст – об’єднаний і змістом, і граматично писемний чи усний мовленнєвий масив, основними показниками якого є зв’язність і цілісність. Найістотнішими текстовими ознаками є цілісність;зв'язність;структурна організованість;завершеність. Найменшою реальною одиницею тексту є складне синтаксичне ціле, яке в сучасному мовознавстві називають ще надфразною єдністю, прозовою строфою.
Складне синтаксичне ціле – семантико-синтаксична одиниця тексту; одиниця, яка рангом вища від речення; уривки мовлення у формі послідовності двох і більше самостійних речень, об’єднаних спільністю теми в смислові блоки. Складне синтаксичне ціле і абзац не можна ототожнювати. Абзац – це одиниця членування тексту композиційно-стилістична, а складне синтаксичне ціле – це одиниця семантико-синтаксичного членування.
