16. Прикметник у системі частин мови. Якісні, відносні та присвійні прикметники; їх лексико-граматичні особливості. Система прикметникових форм. Ступені порівняння прикметників.

Прикметник - частина мови, що означає не процесуальну ознаку, що виражає її у семантично залежних категоріях роду, числа, відмінка, вражає статичну ознаку: осінній день, похмура баба

Синтаксичні функціі – 1) атрибутивного приіменникового другорядного члена речення – означення; 2) іменна частина складеного присудка

Значеннєво-граматичні розряди:

Якісні — означають властивості предметів, що випливають їх безпосереднього пізнання, оцінок індивідуального або активного сприйняття (ознаки закладені в самій суті) тощо:білий, кислий, теплий. Ознаки: 1) здатність вступати в антонімічні відношення (далекий – близький); 2) здатність вступати в синонімічні відношення (добрий –приязний, ласкавий, привітний); 3) словотвірні зв’язки з прислівниками на –о, е- (повільний – повільно); 4) словотвірні зв’язки з іменниками на позначення абстраговано-опредмечених ознак і властивостей (молодий-молодість)

Ступені порівняння: Вищий проста форма твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-(ч): тугий — тугіший, різкий — різкіший; складена - додавання до прикметника нульового ступеня слова БІЛЬШ МЕНШ

Найвищий : проста форма найвищого ступеня порівняння утворю­ється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-, наприклад: тугіший — найтугіший, коротший-найкоротший. Перед префіксом най- для підсилення якості вживаються частки: як-,що-: якнайшвидше, якнайліпше, якнай­глибше; щонайважчий, щонайдорожче, щонайдовше. Складена форма вживається переважно в науковому та офіційно-діловому стилях: найбільш рішучий(а не найбільш рішучіший).

НЕ утворюють ступені  порівнян- ня:абсолютні ознаки–босий; масті тварин–вороний; частина кольорів–бордовий; складені прикметники–зеленоокий; означають якість із додатковим відтінком – зеленоокий.

Відносні — виражають незмінну щодо міри вияву ознаку предмета як властивість, що випливає з його зв'язків або відношень з іншими предметами,явища ми, процесами чи ознака­ми позамовної дійсності, характеризують предмет через їх зв’язки: східний напрям. Оскільки всі відносні прикметники утво­рилися від інших частин мови, во- ни є похідними.

Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб, рідко — від назв тварин.Існують також проміжні групи прикметників, які поєдну­ють присвійне та відносне значення або виступають у значенні безпосередньо виявленої зовнішньої характеристики предме­та:а)присвійно-відносних прикметни- ків (заячий слід);б)присвійно-якісних прикметників (лисяча хитрість).

Присвійно-відносні, творяться від назв люд зрідка від назв тварин за допомогою суфіксів ськ, цьк командирський батьківський, від назв тварин за допомогою ач яч ин їн ов ев воронячий, солов*їний, ведмежий

Присвійно-якісні, власне присв пр. якісних значень у собі розвивати не можуть, оскільки виражають індивідуальну, конкретну ознаку. До групи якісних переходять лише присвійно-відносні пр., оскільки їх семантика ширша та вони мають переносне значення. В утворених від назв люд. присвійно- відносних пр. з суф ськ, івськ, ївськ, инськ, їнськ, н, ач, яч якісні значення розвиваються при поєднанні їх з абстрактними ім. на позначення х-ру, вчинків, поведінки люд. Батьківське піклування, ворожий погляд, людське ставлення, рицарський х-р

За наявністю закінчення прикметники бувають:

Повні — із закінченнями: теплий, добра,

Короткі — без закінчення. Можливі лише в Н. відмінку однини чоловічого роду зелен, молод Тільки коротку форму мають присвійні прикметники від назв і професій людей на -ів, -ин, -їн у Н. (3.) відмінку одни­ни чоловічого роду (чий?), наприклад: братів, лікарів, материн.

Якісні — означають властивості предметів, що випливають їх безпосереднього пізнання, оцінок індивідуального або активного сприйняття (ознаки закладені в самій суті) тощо:білий, кислий, теплий. Ознаки: 1) здатність вступати в антонімічні відношення (далекий – близький); 2) здатність вступати в синонімічні відношення (добрий –приязний, ласкавий, привітний); 3) словотвірні зв’язки з прислівниками на –о, е- (повільний – повільно); 4) словотвірні зв’язки з іменниками на позначення абстраговано-опредмечених ознак і властивостей (молодий-молодість)

Ступені порівняння: Вищий проста форма твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-(ч): тугий — тугіший, різкий — різкіший; складена - додавання до прикметника нульового ступеня слова БІЛЬШ МЕНШ

Найвищий : проста форма найвищого ступеня порівняння утворю­ється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-, наприклад: тугіший — найтугіший, коротший-найкоротший. Перед префіксом най- для підсилення якості вживаються частки: як-,що-: якнайшвидше, якнайліпше, якнай­глибше; щонайважчий, щонайдорожче, щонайдовше. Складена форма вживається переважно в науковому та офіційно-діловому стилях: найбільш рішучий(а не найбільш рішучіший).

НЕ утворюють ступені  порівнян- ня:абсолютні ознаки–босий; масті тварин–вороний; частина кольорів–бордовий; складені прикметники–зеленоокий; означають якість із додатковим відтінком – зеленоокий.

У СУЛМ розрізняють форми Ч.Р., С.Р. (різні формальні показники тільки Н.В. і З.В.) і Ж.Р.

У сучасній українській літературній мові вживаються переважно повні прикмет­ники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: добрий, добра, добре, добрі; доброго, доброї, добрих і т. д.

Коротких прикметників у сучасній українській мові дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, винен, ясен, дрібен, славен. Коротку форму називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -им (-їн). Більшість прикметникових форм має стягнені флексії, що витворилися на основі злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикмет­ників, наприклад: добра-іа — добра; доброАь — добре; добра-іего — добрааго — доброго — доброго. Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестягнена: добрь-и — добрьл-и — добрий [добриї]. У поетичній мові, в народній творчості та в усному літературному мовленні вживаються також повні нестягнені форми називного відмінка однини жіночого і середнього роду, знахідного відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного. (Грищенко, Караман)