Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEK_SULM_1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
388 Кб
Скачать
☆
  1. Службові слова. Загальна характеристика службової функції сполучників, часток і прийменників.

Службові частини мови – прийменник, сполучник, частка

Позбавлені:

1) номінативної функції

2) граматичних категорій

3) здатності виступати членами речення

Прийменник – службова частина мови, яка є засобом вираження граматичного зв’язку і відповідає семантико-синтаксичному відношенню між повнозначним словом і залежною відмінковою формою іншого повнозначного слова. (жити у місті, зошит у лінію)

За походженням:

1) прості (первинні) – не повязані з іншими лексичними одиницями(із,за, без,од,від,до,між,на,над). Також належать складені прийменники (прийменникові зрощення): задля, поперед

2) похідні (вторинні) - прийменники, які продовжують зберігати зв’язок із самостійними словами (адвербіалізація)

А) з прислівниками: впродовж, наприкінці, близько, після

Б) з іменниками: кінець, ціною, протягом, шляхом

В) з дієсловами: зважаючи на

За морфологічною будовою приймен поділяються:

1) прості – усі первинні: без, від,по,з,в,до,для,за,на,при,під,через,між

2) складні – прийменники, до складу яких входять 2 чи більше простих прийменників:із-за,з-під,з-між,з-поміж, поміж,заради,задля.

3) складені – з кількох слів, наприклад іменника і прийменника:з метою,за винятком.

Семантичні типи прийменників: 1) просторові (біля, коло, вслід); 2) темпоральні (одночасно, після, опісля); 3) причинові (з приводу, через); 4) мети (для, заради, за умови); 5) умовні (у разі, за умови); 6) допустові (не зважаючи, попри, наперекір).

Сполучником називається службова частина мови, функція яких полягає у вираженні того або іншого семантико-синтаксичного відношення між повнозначними лексичними компонентами у реченні

За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні (складні і складені).

1) Непохідні – це первісне сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини і, а, чи, або, та.

2) Похідні – складні і складені – це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови.

А) Складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або.

Б) Складені спол. – це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як.

За вживанням спол. поділяються на:

1) одиничні: і, а, але;

2) повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи;

3) парні; як-так, хоч-але, якщо-то.

За синтаксичною функцією розрізняють сполучники сурядності і підрядності.

1) Сполучники сурядності поєднують синтаксично рівноправні елементи, поділяються на:

А) єднальні: і (й, та)

Б) зіставно-протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте;

В) розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то..., не-то, чи...чи, або...або.

Г) градаційні: а й, не стіьки…скільки, не так…як

Ґ) приєднувальні: навіть, також

Д) поянювальні-уточнюючі: або, тобто,от

2) Спол. підрядності виражають ту чи іншу їх допомогою до головного речення приєднуються підрядні члени.

А) зясувально-обєктні: що, щоб, чи, ніби, наче

Б) Означальні: що, який, чий, котрий, хто, де

В) Часові: як, після того як, тільки що

Г) Місця: де, куди, звідки

Ґ) Причинові: бо, тому що, оскільки

Д) Умовні: якщо, як, коди, якби

Е) Мети: щоб, для того, затим щоб

Є) допустові: хочі, але, однак, хай

Ж) прівняльні: мов, немов, наче, ніби (Грищенко)

Частка – це клас службових незмінних слів, що беруть участь у вираженні окремих морфологічних форм слів, оформленні комунікативного, модального і емоційного статусу висловлень та їх частин.

Основні сфери функціонування часток: формотворення і різнопланові комунікативні характеристик висловлювань.

Структурні різновиди часток:

1) прості – одиниці елементарного типу (би, б, ж, бо, ні)

2) складені – аналітичні єдності (а то, навряд чи, далеко)

Фукнціоналні різновиди часток:

1)формотворчі – беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажального і умового способів дієслова (би, б, нехай, бодай)

2) заперечні – виражають повне або часткове заперечення змісту: не, ні, ані

3) модальні - надають окремому слову в реченні або цілому реченню додаткових відтінків: припущення (мов, немов, ніби), підсилення (уже, саме, якраз, якось), волевиявлення (давайте, годі), переповідності (мов, мовляв)

4) стверджувальні – так,еге, аякже

5) питальні – чи ж, чи не, хіба, невже

6) вказівні – ось, осьде, от

Частки перебувають у найтіснішому зв’язку з контекстуальним оточенням, яке дає змогу ідентифікувати їх. (Грищенко)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]