Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEK_SULM_1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
388 Кб
Скачать
☆
  1. Категорія виду і стану дієслова. Поняття видової пари. Способи (роди) дієслівної дії.

Категорія виду - несловозмінна граматична категорія дієслова, що ґрунтується на протиставленні 2 значень – повної зреалізованої (доконаний вид) і не повністю зреалізованої дії (недоконаний вид). Видові значення вказують на семантичну ознаку повної, цілісної – неповної, нецілісної реалізації процесуальної ознаки.

Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою додавання /віднімання префіксів(вабити-привабити), суфіксів (допомагати-допомогти).чергув. звуків у корені(надсилати-надіслати),зміною наголосу(розкидати-розкидати),зміною коренів(брати-взяти).

Здатність утворювати видові пари властива тільки граничним (лімітативним) дієсловам:

1) завершені, граничні процеси (будувати/побудувати)

2) спрямовані на досягнення завершеності, межі відповідного процесу (робити/зробити)

У складі видової пари об’єднуються дієслова, що відрізняються одне від одного вказівкою на граничність – не граничність позначуваного ним процесу: писати-написати, спуститися-спускатися. Такі дієслова – парновидові.

Двовидові дієслова – мають значення к доконаного, так і недоконаного виду (видові значення ідентифікується у контесті): розслідувати, мовити, веліти, атакувати, атестувати, стабілізувати.

Непаврновидові – мають значення тільки доконаного або тільки недоконаного виду - доконаний: покривати, затремтіти, повиносити, розговоритися, напитися; недоконаний: гидувати, водити, морозити, бесідувати, командувати, учетилювати.

Корелятивна видова пара - це співвідносні дієслова, що відрізняються тільки значенням виду (сідати-сісти, берегти-зберегти).

Способи дієслівної дії - якісні, кількісні та інші аспектуальні значення дієслів (аспектуальні лексико - граматичні розряди дієслів).

Класифікація аспектуальних значень різних типів ґрунтується загалом на семантиці дієслів, їх здатності реалізувати процесуальну ознаку в часі, її тривалості, що виражається у певних словотвірних типах засобом префіксів чи й суфіксів.

Розрізняють три основні типи способів дієслівної дії: часові, кількісні і оцінні.

Часові способи дієслівної дії позначають початок, момент її (заговорити, побігти, увійти); кінець нетривалого перебігу (відбігти, відшуміти); результат тривання обмеженого певним періодом часу процесу (проспівати, пройти); тривалу, розподілену дію (розмірковувати, роз'їжджатися,вигулювати).

Кількісні способи дієслівної дії репрезентують процеси або стани: одноразові, миттєві (мигнути, вколоти, гукнути); тривалі з додатковою оцінкою мовця: позитивною (наспіватися, напитися), негативною за наслідком (досидітися, догратися), надмірною у триванні (перетруситися, перетри- мати) чи багаторазово повторюваною (попоносити, понагинатися), багаторазово-розподільною (посходитися, перегукуватися) та ін.

Оцінні способи дієслівної дії можна інтерпретувати як такі, що виражають міру або ступінь перебігу дії з погляду мовця: перервно-пом'якшеної характеристики (поблискувати, поколювати), супровідної неінтенсивної (підспівувати, підсолоджувати), активно-інтенсивної (виспівувати, викручуватися), збуджено-інтенсивної (сміятися, розкручуватися), надмірно- або ускладненоінтенсивної (вимальовувати, забрехатися, зальопатися) та ін.

Категорія стану – дієслівна категорія, яка виражає відношення дії або стану до суб’єкта (виконавця дії або носія стану) і об’єкта (предмета, на який спрямовується дія або стан у процесі їх реалізації). Загальнодієслівна.

Категорія ґрунтується на протиставленні дієслівних форм активного і пасивного часу.

Форма активного часу позначає дію, джерелом якої виступає суб’єкт (виконавець дії, носій стану). Формально представлений у реченні як головний член – підмет. Виконувана дія безпосередньо спрямовується на предмет, що позначається в реченні як другорядний член – прямий додаток у формі безприйменникового З.В. іменника або займенника: Студент напише курсову роботу.

Форма пасивного стану вказує на те, що дія спрямовується на об’єкт, формально виражений граматичним підметом. Реальний же суб’єкт потрапляє в позицію додатка, вираженого формою О.В. або ж не названого у відповідній синтаксичній конструкції: Курсова робота пишеться студентом.

Три предикативні форми пасивного стану: 1) за допом. постф. –ся (сь) – писатися, будуватися, 2) утв. від дієслів дійсного способу док/недок виду: накрити-накритий; 3) –но, -то – убито, накрито.

Співвідносні форми активного і пасивного стану властиві тільки перехідним дієсловам.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]