- •Походження української мови, її місце серед інших слов’янських мов. Основні риси української мови на всіх мовних рівнях. Українська літературна мова, її форми та функціональні стилі.
- •Система і структура мови. Рівнева організація мови. Основні мовні рівні та їх одиниці.
- •Мова як суспільне явище. Функції мови.
- •Фонетика і фонологія української мови. Звук і фонема. Проблема визначення фонеми і фонемного складу української мови. Принципи класифікацій голосних і приголосних фонем.
- •Зміни голосних і приголосних звуків у процесі мовлення. Палаталізація, асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних (з історичними коментарями). Метатеза.
- •Морфонологія. Чергування голосних фонем (з історичними коментарями).
- •Чергування приголосних фонем ( з історичними коментарями).
- •Фразеологія. Типи фразеологізмів. Модифікація фразеологізмів. Джерела фразеології.
- •Граматика, основні поняття граматики: граматичне значення і способи його вираження; граматичні форми ( синтетичні та аналітичні); граматичні категорії. Парадигма слова.
- •Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Проблема займенникових, модальних слів та слів категорії стану.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.
- •Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників.
- •Прикметник у системі частин мови. Якісні, відносні та присвійні прикметники; їх лексико-граматичні особливості. Система прикметникових форм. Ступені порівняння прикметників.
- •Семантична і граматична класифікація числівників. Відмінювання числівників.
- •Займенник як частина мови. Співвіднесеність займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.
- •Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних форм (загальна характеристика). Категорія способу і часу дієслів. Історія форм минулого і майбутнього часів.
- •Категорія виду і стану дієслова. Поняття видової пари. Способи (роди) дієслівної дії.
- •Службові слова. Загальна характеристика службової функції сполучників, часток і прийменників.
- •Словосполучення як синтаксична одиниця. Принципи класифікацій словосполучень.
- •1) Підрядні – словосполучення, основні члени якого повязуються типами підрядного звядку (узгодження, керування, прилягання, сполучниково-підрядний зв'язок).
- •Категорії предикативності і модальності речення.
- •Двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Семантико-граматична структура двоскладного речення.
- •Односкладні речення. Специфіка вираження предикативності в односкладних реченнях. Типи односкладних речень. Проблемні питання класифікації односкладних речень.
- •Ускладнене речення. Вираження напівпредикативності і в ускладненому реченні. Основні різновиди ускладнених речень.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації.
- •Складнопідрядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •Безсполучникові складні речення; проблема їх синтаксису у системі складних речень. Принципи виділення структурно-семантичних типів складних безсполучникових речень.
- •Складні форми синтаксичної організації мовлення. Текст. Монологічне і діалогічне мовлення; складне синтаксичне ціле, абзац.
Категорія виду і стану дієслова. Поняття видової пари. Способи (роди) дієслівної дії.
Категорія виду - несловозмінна граматична категорія дієслова, що ґрунтується на протиставленні 2 значень – повної зреалізованої (доконаний вид) і не повністю зреалізованої дії (недоконаний вид). Видові значення вказують на семантичну ознаку повної, цілісної – неповної, нецілісної реалізації процесуальної ознаки.
Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою додавання /віднімання префіксів(вабити-привабити), суфіксів (допомагати-допомогти).чергув. звуків у корені(надсилати-надіслати),зміною наголосу(розкидати-розкидати),зміною коренів(брати-взяти).
Здатність утворювати видові пари властива тільки граничним (лімітативним) дієсловам:
1) завершені, граничні процеси (будувати/побудувати)
2) спрямовані на досягнення завершеності, межі відповідного процесу (робити/зробити)
У складі видової пари об’єднуються дієслова, що відрізняються одне від одного вказівкою на граничність – не граничність позначуваного ним процесу: писати-написати, спуститися-спускатися. Такі дієслова – парновидові.
Двовидові дієслова – мають значення к доконаного, так і недоконаного виду (видові значення ідентифікується у контесті): розслідувати, мовити, веліти, атакувати, атестувати, стабілізувати.
Непаврновидові – мають значення тільки доконаного або тільки недоконаного виду - доконаний: покривати, затремтіти, повиносити, розговоритися, напитися; недоконаний: гидувати, водити, морозити, бесідувати, командувати, учетилювати.
Корелятивна видова пара - це співвідносні дієслова, що відрізняються тільки значенням виду (сідати-сісти, берегти-зберегти).
Способи дієслівної дії - якісні, кількісні та інші аспектуальні значення дієслів (аспектуальні лексико - граматичні розряди дієслів).
Класифікація аспектуальних значень різних типів ґрунтується загалом на семантиці дієслів, їх здатності реалізувати процесуальну ознаку в часі, її тривалості, що виражається у певних словотвірних типах засобом префіксів чи й суфіксів.
Розрізняють три основні типи способів дієслівної дії: часові, кількісні і оцінні.
Часові способи дієслівної дії позначають початок, момент її (заговорити, побігти, увійти); кінець нетривалого перебігу (відбігти, відшуміти); результат тривання обмеженого певним періодом часу процесу (проспівати, пройти); тривалу, розподілену дію (розмірковувати, роз'їжджатися,вигулювати).
Кількісні способи дієслівної дії репрезентують процеси або стани: одноразові, миттєві (мигнути, вколоти, гукнути); тривалі з додатковою оцінкою мовця: позитивною (наспіватися, напитися), негативною за наслідком (досидітися, догратися), надмірною у триванні (перетруситися, перетри- мати) чи багаторазово повторюваною (попоносити, понагинатися), багаторазово-розподільною (посходитися, перегукуватися) та ін.
Оцінні способи дієслівної дії можна інтерпретувати як такі, що виражають міру або ступінь перебігу дії з погляду мовця: перервно-пом'якшеної характеристики (поблискувати, поколювати), супровідної неінтенсивної (підспівувати, підсолоджувати), активно-інтенсивної (виспівувати, викручуватися), збуджено-інтенсивної (сміятися, розкручуватися), надмірно- або ускладненоінтенсивної (вимальовувати, забрехатися, зальопатися) та ін.
Категорія стану – дієслівна категорія, яка виражає відношення дії або стану до суб’єкта (виконавця дії або носія стану) і об’єкта (предмета, на який спрямовується дія або стан у процесі їх реалізації). Загальнодієслівна.
Категорія ґрунтується на протиставленні дієслівних форм активного і пасивного часу.
Форма активного часу позначає дію, джерелом якої виступає суб’єкт (виконавець дії, носій стану). Формально представлений у реченні як головний член – підмет. Виконувана дія безпосередньо спрямовується на предмет, що позначається в реченні як другорядний член – прямий додаток у формі безприйменникового З.В. іменника або займенника: Студент напише курсову роботу.
Форма пасивного стану вказує на те, що дія спрямовується на об’єкт, формально виражений граматичним підметом. Реальний же суб’єкт потрапляє в позицію додатка, вираженого формою О.В. або ж не названого у відповідній синтаксичній конструкції: Курсова робота пишеться студентом.
Три предикативні форми пасивного стану: 1) за допом. постф. –ся (сь) – писатися, будуватися, 2) утв. від дієслів дійсного способу док/недок виду: накрити-накритий; 3) –но, -то – убито, накрито.
Співвідносні форми активного і пасивного стану властиві тільки перехідним дієсловам.
