- •Походження української мови, її місце серед інших слов’янських мов. Основні риси української мови на всіх мовних рівнях. Українська літературна мова, її форми та функціональні стилі.
- •Система і структура мови. Рівнева організація мови. Основні мовні рівні та їх одиниці.
- •Мова як суспільне явище. Функції мови.
- •Фонетика і фонологія української мови. Звук і фонема. Проблема визначення фонеми і фонемного складу української мови. Принципи класифікацій голосних і приголосних фонем.
- •Зміни голосних і приголосних звуків у процесі мовлення. Палаталізація, асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних (з історичними коментарями). Метатеза.
- •Морфонологія. Чергування голосних фонем (з історичними коментарями).
- •Чергування приголосних фонем ( з історичними коментарями).
- •Фразеологія. Типи фразеологізмів. Модифікація фразеологізмів. Джерела фразеології.
- •Граматика, основні поняття граматики: граматичне значення і способи його вираження; граматичні форми ( синтетичні та аналітичні); граматичні категорії. Парадигма слова.
- •Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Проблема займенникових, модальних слів та слів категорії стану.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.
- •Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників.
- •Прикметник у системі частин мови. Якісні, відносні та присвійні прикметники; їх лексико-граматичні особливості. Система прикметникових форм. Ступені порівняння прикметників.
- •Семантична і граматична класифікація числівників. Відмінювання числівників.
- •Займенник як частина мови. Співвіднесеність займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.
- •Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних форм (загальна характеристика). Категорія способу і часу дієслів. Історія форм минулого і майбутнього часів.
- •Категорія виду і стану дієслова. Поняття видової пари. Способи (роди) дієслівної дії.
- •Службові слова. Загальна характеристика службової функції сполучників, часток і прийменників.
- •Словосполучення як синтаксична одиниця. Принципи класифікацій словосполучень.
- •1) Підрядні – словосполучення, основні члени якого повязуються типами підрядного звядку (узгодження, керування, прилягання, сполучниково-підрядний зв'язок).
- •Категорії предикативності і модальності речення.
- •Двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Семантико-граматична структура двоскладного речення.
- •Односкладні речення. Специфіка вираження предикативності в односкладних реченнях. Типи односкладних речень. Проблемні питання класифікації односкладних речень.
- •Ускладнене речення. Вираження напівпредикативності і в ускладненому реченні. Основні різновиди ускладнених речень.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації.
- •Складнопідрядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •Безсполучникові складні речення; проблема їх синтаксису у системі складних речень. Принципи виділення структурно-семантичних типів складних безсполучникових речень.
- •Складні форми синтаксичної організації мовлення. Текст. Монологічне і діалогічне мовлення; складне синтаксичне ціле, абзац.
Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації.
Складне речення — полі предикативна синтаксична одиниця, що складається з двох і більше предикатив них одиниць, які становлять семантичну,структурну й інтонаційну єдність.
Ознаки:1)поліпредикативність - складається здвох чи кількох предикативних одиниць, організуючих центрів, які співвідносяться з простими реченнями, поєднаних в єдине ціле;
2)особлива структурна схема – складається з одиниць, за будовою подібних до простого речення;
3)семантична й інтонаційна цілісність, завершеність - частини складного речення на не є самостійними і не мають семантичної й інтонаційної завершеності, а своїм змістом та інтонаційно зливаються в одне ціле;
4) важлива роль – інтонація, сполучні засоби, вказівно-співвідносні слова, що слугують засобом поєднання предикативних частин в єдине структурне ціле.
Тільки складне речення в цілому, характеризуючись семантичною завершеністю, має і свою інтонацію завершеності, інтонацію кінця, що зосереджується на кінцевих словах останньої предикативної частини.
Головні засоби зв’язку предикативних частин у межах складного речення: інтонація, сполучні засоби(сполучники, сполучні слова),співвідносні вказівні слова (займенники кожний, той, такий, займенникові прислівники тоді, туди, так, звідти)
Сполучники підрядності і сполучні слова вказують на залежність однієї предикативної частини від іншої, у сполучниках сурядності така вказівка відсутня.
Основні типи складних речень: 1) сполучникові (а) складносур; б) складнопідряд (- з однорідноюю підрідністю, - з кількома підрядними); в) скл конструкція з підряд і сурядн звязком); 2) безсполучникові (з однотипними та різнотипними частинами); 3) з різними типами зв’язку (сполучников + безсполучников).
Складносурядне речення - складне речення утворюється з двох або й більше предикативних одиниць, які об'єднані між собою за принципом рівнозначності в єдине семантичне, граматичне й інформаційне ціле сполучниками сурядності та іншими граматичними засобами.
Ознаки: № 1сурядний зв'язок. Кожна з предикативних одиниць виступає як відносно самостійна,зберігає значення окремого повідомлення і відносну синтаксичну незалежність.№ 2є поєднуваність частин сполучниками сурядності, які завжди знаходяться тільки між цими частинами, не належачи жод ній з них, а складно-сурядному речен ню в цілому. Цим складносур суттєво відрізняються від складнопідрядних, в яких сполучник чи сполучне слово належить підрядній частині і при зміні порядку структурних частин завжди переміщується разом з нею.№ 3ніколи один з компонентів (предикативних оди ниць) не може знаходитися у середині іншого.
Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень: Інтонація: може бути перелічувальною, протиставно-зіставною, градаційною, розділовою. Сполучники: єднальні, протиставні і розділові, а серед перших ще й окремі підрізновиди — приєднувальні і пояснювально-приєднувальні. Класифікація сполучників звичайно лежить і в основі класифікацій складно сурядних речень, бо вона є не тільки засобом поєднання в них предикатив них одиниць, а й засобом виявлення взаємовідношень між предикативними частинами цих речень.
Класифікація складносурядних речень
Залежно від сполучників виділяється: 1. з єднальними і(й), та, та й, ні ... ні, як ... так, за допомогою яких виражаються власне єднальні, єднально-перелічуваль ні, єднально-поширюваль ні (Весела душа моя, І світ мені милий, і таке в світі гарне все, таке красне), єднально-наслідкові (пан прогнав його, і тепер Ґудзь вештається). 2. з приєднувальни ми та й, ще й, також, причому, при тому, при цьому; 3. з поясню вально-приєднувальними тобто, себто, а саме, як-то;4.з зіставно-протистав ними а, але, та (але), проте, однак, зате, так;5. з розділовими або, чи, а чи, чи ... чи, то ... то, чи то ... чи то,не то ... не то; 6) градаційними: на тільки, а й; не тільки, ще й За будовою поділ на реч закритої та відкритої структури.
Розділові знаки : кома(між частинами реч, що з’єднані єднальними, протиставними,розділовим та ін. сполучниками), тире(між частинами реч, що виражають швидку, несподівану зміну подій, думок), крапка з комою(якщо частини дуже поширені або далекі за змістом, мають свої розділові знаки). Кома не ставиться, якщо є спільний другорядний член або вставне слово для обох частин; якщо частини однотипні(сумно й глухо); мають спільну підрядну частину(обабіч, де припікало сонце, …і…)
