25. Односкладні речення. Специфіка вираження предикативності в односкладних реченнях. Типи односкладних речень. Проблемні питання класифікації односкладних речень.

Односкладне речення – тип простого речення, структурно-предикативна основа якого ґрунтується на функціонуванні єдиного поширеного або непоширеного головного члена, що виступає засобом вираження предикативності.

Односкладні речення успадкувалися з індоєвропейської мови.

Проблема – у класифікації цих речень:

Олександр Пєшковський: 1)узагальнено-особові; 2)інфінітивні

Олекса Синявський: 1)безпідметові; 2)з відносною безпідметовістю; 3)безприсудкові (називні)

Леонід Булаховський: 1)безособові (+інфінітивні); 2)відносно-безособові; 3) узагальнено-особові; 4) неозначено-особові

Олексій Шахматов: 1)означено-особові; 2)генітивні

Дієслівні

Означено-особові – речення, у яких головний член виражений дієсловом із вказівкою особовим закін­ченням на означену (конкретну) особу, якою може бути мовець або його співрозмовник.

Головний член яких виражається формою дієслова 1-ї або 2-ї особи однини і множини Т.Ч чи Мй.Ч. яка вказує на конкретну особу, що є суб’єктом дії: Схаменіться нелюди!

Неозначено-особові – називають такі односкладні речення, у яких дійова особа мислиться неозначено, а головний член виражений дієсловом 3-ї особи множини теперішнього або майбутнього часу або формою множини минулого (давноминулого) часу дійсного способу: Весною в селі встають рано

Узагальнено-особові  – такі односкладні речен ня, дія яких стосується узагальненої особи, а головний член вираже ний дієсловом 2-ї особи, зрідка — в інших особових формах.

Будову таких речень мають афористичні вислови (прислів’я, приказки)

Можуть бути поділені на такі типи:

1) умовно-наслідкове значення (Здобудеш освіту – побачиш більше світу)

2) ті, що містять поради, перестороги (Не знаючи броду, не лізь у воду)

3) представляють значення можливості чи неможливості (Наука не пиво – в рот не ввіллєш)

Безособові – односкладні речення, головний член яких означає дію або стан, що мислиться незалежно від активного діяча: Надворі стало сіріти. Світало

Найбільш поширений тип

1) Безособові речення, головний член яких виражений безособо­вими дієсловами. Це найтиповіший вияв головного члена безособових речень: Світало по-березневому рано; Звечоріло, зірки проступали на небі;

2) Безособові речення, головний член яких виражений аналі­тично. Перший компонент при цьому виступає допоміжним елемен­том (дієслово бути або дієслово фазової, модальної семантики): буде світати, починає світати, має світати, мусить світати: Незабаром має світати

3)  Безособові речення, головний член яких виражений особо­вим дієсловом у безособовому значенні. Вони поділяються на дві підгрупи залежно від того, яким дієсловом — без постфікса -ся чи з постфіксом -ся — виражений у них головний член. Без постфікса -ся, можуть означати: стихійні процеси, атмосферно-метеорологічні явища природи або різні вияви фізич­ної та психічної сфери в організмі людини: У хаті все темнішало та темнішало; Смоктало під грудьми від холоду. З постфіксом –ся можуть означати: різні процеси сприймання чого- небудь та про­цеси мислення й мовлення, що сприймаються як стихійні: Одного разу так добре почувалося Олені серед ночі. Не так швидко робить­ся. як мовиться.

4) Безособові речення, головний член яких виражений незмінною предикативною формою на -но, -то: Всі озолочено віконця.

Інфінітивні – односкладні речення з головним членом, вираженим незалежним інфінітивом, що позначає можливу або неможливу дію: Куди мені діва­тись? Де помочі шикати ? Кого просити ?

Відмінність від безособових – інфінітив граматично та синтаксично не залежить від інших членів речення

Іменникові

Номінативні речення – такі односкладні речення, які стверджують буття предмета або явища і мають головний член, виражений іменником у Н.В. або сполученням слів з прямим відмінком у центрі. Тепла зоряна ніч. Зима

За метою висловлювання – розповідні, розповідно-окличні

1) Буттєві номінативні речення - Далина. Далечінь. Світло-даль… Умандрівку збирається молодь

2) Вказівні номінативні речення — односкладні речення із вказівними частками - Ось вам тихий порт

3) Оцінні номінативні речення, що поєднують у своєму зву­чанні номінацію предмета та його емоційну оцінку - Справді славна дівчина

4) Власне-називні, до яких належать назви книг, часописів, картин, музичних творів, написи на вивісках тощо, пор.: «Собор»

5) Спонукально-бажальні номінативні речення, у яких ствер­джується необхідність або бажаність того, щоб предмет, названий імен­ником у називному відмінку, став наявний. – Вогонь.

Генітивні – односкладні речення, предикативним центром яких є незалежний родовий відмінок: Квітів! У мене книг!

Вокативні – односкладні речення , центром яких є кличний відмінок: Батьку! (Загнітко, Білодід)